Сексуальне виховання та ідеалізовані шлюби: у Луцьку презентували книгу про інтимну культуру

Кандидат історичних наук, доцент кафедри етнології та краєзнавства історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ірина Ігнатенко у Луцьку презентували власні науково-популярні книги про інтимну культуру українців.

Захід відбувся 8 грудня у приміщення книгарні «Є».

«Етнографічна наука – це такий собі закритий клуб. Де збирались люди, які працюють в цій галузі і щось між собою обговорювали, але вся інформація залишалась всередині замкнутої системи. Я вирішили розірвати це порочне коло і почала публікувати свої дослідження», - розпочала розповідь про себе відома дослідниця українського побуту та культури Ірина Ігнатенко. Вона переконана, що наука потрібна людям, але доносити інформацію слід у зрозумілій формі. «Я вважаю, що науковці, які не потрібні суспільству – це трутні!» - переконана вона. Тож і позиціонує себе жінка радше, як дослідника, а не письменницю.

Саме науково-популярні книги про історія нашого народу й почала видавати Ірина Ігнатенко у «Клубі сімейного дозвілля», почалося все книги про етнологія – такий собі міні-довідник, потім була книга про медицину та магію, а зараз авторка презентує дві книги, про чоловіче й жіноче тіло у традиційній культурі українців.

«Насправді вся ця інформація була давно зібрана і збережена в архівах, але раніше про це чомусь не говорили. Тому не моя заслуга в тому, що я щось знайшла, я просто перша почала це озвучувати», - зазначає Ірина Ігнатенко.

Вона переконана, що в українській художній літературі шлюби наших предків були зідеалізовані.

«Здається, що в них було все просто: заховався, полюбився, одружився і жили вони довго й щасливо. Але насправді не завжди було так», - розповідає етнограф. Вона зазначила, що українці споконвіку мали сценарій життя: народився, хрестився, одружився, понароджував діток, помер. І якщо ти десь відступився – це ганьба, низькій соціальний статус та проблеми. Для прикладу, якщо дівчина до 20 не вийшла заміж, то це вже катастрофа і ніхто її не візьме. Хіба що вдівець, але вони теж на дорозі не валяються.

Села – це були фактично закриті системи, тому вибір пари був складним, адже треба було обирати з тих, що є. Хлопцям було простіше, вони могли гуляти й у сусідні села, а жінкам – зась.

«Ще одна проблема – відсутність сексуального виховання. Насправді дівчата здебільшого не знали звідки беруться діти, тому часто опинялись у доволі скрутній ситуації», - розповідає Ірина Ігнатенко.

«Це добре, якщо потім хлопця вдасться вмовити одружитись, а якщо ні, то дівчина лишалась з «притулою» - їй пов’язували по-інакшому хустку на голову і всі знали, що вона народила сама», - зазначає науковця. Тож не дивно, що часто дівчата викидали своїй дітей свиням, чи топили у криницях. «Просто тема сексу була табу, а тому дівчата дійсно щиро дивувались звідки взявся живіт», - пояснює авторка книг.

До слова, Ірина Ігнатенко й сама побувала у багатьох експедиціях, де записувала спогади старожилів, тож особисто чула чимало чудернацьких історій.

Окрема тема – виховання дітей. «Розумієте, жінкам просто ніколи було виховувати. Вони народжували ледь не щороку, а ще треба було працювати, аби була їжа для всіх. До речі, баба й дід – у розумінні українців – це такі собі люди 34-35 років», - пояснює Ігнатенко, адже одружувались в 16-17 років, відповідно до 35 майже у всіх вже були внуки.

До того ж жінки легше народжували, адже організм вже до цього звик. «Ми багато зустрічаємо у фольклорі, що народила на полі, дожала, додому занесла й таке інше.

Я проходила через пологи й думала, що збожеволію. А жінки тоді могли самі пуповину перерізати й далі стати до роботи», - розповідає дослідниця.

Також вона поділилась тим, що її шокувало при підготовці книг. «Обряд першої шлюбної ночі, або «комора», як він звався у народі», - зазначає Ігнатенко. Так, молодих закривали у коморі. В цей час усе весілля збиралось навколо, гупало у двері, люди питали, як там процес, чи скоро буде «калина», співали сороміцьких пісень, в яких чітко розповідали, «що і куди» треба зробити. Так гості чекали молодого з простирадлом, на якому будуть краплі крові.

«От хлопці, ви уявіть, як в такій ситуації «налаштуватись?» Та тут не тільки треба було мати сильне здоров’я, але й психіку, щоб усе вийшло», - жартує Ірина Ігнатенко. Проте, якщо молодий не справлявся, то це право першої ночі міг виконати дружко…

Загалом у книгах дослідниці зібрані спогади людей та записи українських дослідників на ці теми, тож насправді усім, хто цікавиться традиціями предків варто було б ознайомитись з книгами.

«Це теж наша історія, і тільки знаючи її можна далі дискутувати, що пристойно, а що ні, як було колись, а як тепер», - переконана дослідниця. До слова, матеріал на книги вона збирала близько п’яти років.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!