Люди доброї волі: відзначили волонтерів із Луцька

Українські волонтери отримали ордени «Волонтер України». Серед них і двоє волинських – Раїса Феденчук та Геннадій Щербак.

Про це повідомляє інформагентство Волинські Новини.

83-річна лучанка Раїса Феденчук має золоте серце. Жінка за три роки вив’язала понад 500 пар шкарпеток для солдатів. Каже, що не могла стояти осторонь, коли в країні біда. Хотіла хоч чимось допомогти нашим воякам.

«Мені здається, що не так уже й багато я роблю. Але як добре відгукуються про мою роботу солдати! Кажуть, що їх дуже зігрівають ці шкарпеточки. Коли перші в’язала, то переживала. Думала, може, дуже товсті будуть чи завеликі. Та й нитки різні: то рябі, то смугасті. А хлопці сміються й жартують: «Так навіть цікавіше». Черевики воякам дають на два розміри більші. Тому що товстіші шкарпетки, то тепліше», – каже вона.

Жінка у кожну пару шкарпеток вкладає молитву або брошуру на релігійну тему. Каже, що це допомагає бійцям на передовій.

Раїса Володимирівна спочатку в’язала зі своїх ниток. А вже потім звернулася по допомогу до Волинського центру допомоги бійцям АТО. Зараз їй приносять в’язані речі, жінка їх розплітає і з цього в’яже шкарпетки.

«Я в Україні живу з 1952 року, відколи стала студенткою Львівського медінституту. А з 1962 року проживаю у Луцьку. Україна – моя Батьківщина. Вірю, що тільки спільними зусиллями здолаємо ворога», – переконана Раїса Володимирівна.

А Геннадій Щербак – переселенець з Луганська. Чоловік разом із сім’єю покинув домівку, адже був змушений утікати від переслідувань сепаратистів. Аби не залишатися осторонь проблем країни, почав допомагати волонтерам «Обласного координаційного центру з надання допомоги учасникам АТО». Нині чоловік є головою ГО «Мирний берег» і розшукує полонених та зниклих бійців.

У Луганську Геннадій Щербак мав будівельний бізнес. Коли розпочався Майдан, чоловік разом з дружиною та чотирма доньками щодня виходив на мітинги. Однак, коли на українських активістів розпочалося полювання, Геннадію довелося втікати зі сходу разом із родиною.

«Ми усією сім’єю ходили на мітинги. Ніколи не приховували своїх переконань. У нас все забрали – офіси, склади. Приготували сумку на випадок, якщо треба буде втікати. Узяли тільки найнеобхідніше. Сусідка зателефонувала й попередила про небезпеку, сказала, що приходили люди з автоматами. Так ми залишили на цій квартирі усе, що нажили, виїхали з міста й переїхали до Луцька. Тут нам допомогли волонтери. Дали продукти на перший час і винайняли квартиру на кілька місяців», – каже чоловік.

Відразу після переїзду Геннадій взявся волонтерити. Спочатку збирав бронежилети та пайки для солдатів, а вже потім почав координувати вивезення людей зі сходу. Після цього разом із волонтеркою Тетяною Должко почав допомагати переселенцям. Чоловік каже, що за цей час вдалося зробити чимало, зокрема, створити громадську організацію, яку нині очолює.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!