День Гідності та Свободи: що пишуть волиняни в Facebook

Сьогодні в Україні відзначають День Гідності та Свободи, а соцмережі рясніють дописами з роздумами щодо значення та ролі цього дня.

Не відстають і волиняни. Хтось, як міський голова Луцька Микола Романюк, депутат міськради Петро Нестерук лаконічно привітали українців.

Інші ж пишуть розлогі дописи з різними закликами та посилами:


Богдан Пташник

Річниця Майдану... І фейсбук рясніє пафосними застереженнями від відомих волонтерів, бійців, гром і політ діячів на кшталт "коли ми (народ, люди, однопартійці, добробати, вояки - варіацій багато) вийдем - влада не встигне добігти до борисполів і інших палестин, звідки зручно втікати на всілякі там панами і інші краї обітовані" ... Еххх, та я, наприклад, і сам знаю, що не встигнуть...

В мене інше питання до усіх вищеназваних спікерів - КОЛИ? Коли, за вашими прогнозами, люди-однопартійці-вояки вийдуть мочити цю владу? От конкретно? Що ще має влада зробити щоб вийшли навіть не люди, а - ви, ті хто так браво погрожує розправою в ФБ? Ну, серйозно - перелічіть по пунктах, щоб ми знали, коли вас підтримувати можна, підготувались чи що... щоб я , наприклад, рахував : 1 пункт, 2-й, 3-й, ... пора - встаю і підтягуюсь під Банкову...

А то всі ці бравади нагадують істеричність малолєток, на яких увагу не звертають, А не реальні заклики до дій в ім'я України... на жаль(

Аптейд: тільки не треба про "коли народ втратить терпіння (прозріє, усвідомить тощо)... ви ж погрожуєте - то і говоріть за себе, А не за народ

Олександр Ніколайчук

Система, що нівелює основоположні права громадян відзначає День Гідності? День Свободи?

Потужно цинічно. Одні спричинили кровопролиття. Інші прийшли на крові. А сьогодні вони стоятимуть поруч один одного і "вшановуватимуть" мовчазних Героїв. Лунатимуть палкі промови...

Хочу, щоб такий сьогодні закінчився пошвидше.

Олег Кіндер

Три роки тому наша історія відкрила нову сторінку свого літопису. Її писали ми разом із вами – з тривогою у серці за долю держави, праведним гнівом проти злочинної влади, жалобою за Героями Небесної сотні, котрі поклали своє життя за майбутнє України. Ще не встигла висохнути кров патріотів на вулицях столиці, як добровольці пішли на Донбас захищати рідну землю від сепаратистів і найманців.

Три роки не вщухає в наших душах біль і неспокій, тому не час сьогодні для святкувань. Але маємо завжди пам’ятати про цей особливий в нашому календарі день – День Свободи і Гідності. Він став символом незламності українського народу, бо народив нову націю, яка попри утиски та політичні переслідування стала на захист свободи слова, демократії, справедливості.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ РОЗДУМІВ ОЛЕГА КІНДЕРА

Михайло Імберовський

21 листопада — це день, коли ми відзначаємо становлення в Україні громадянського суспільства та вшановуємо пам’ять тих хто присвятив себе боротьбі за гідність і свободу українського народу та загинув, відстоюючи ці загальнолюдські цінності.

Бог створив людину вільною, і саме тому вона завжди прагне свободи. Немає більшого щастя ніж жити в своїй державі вільною людиною, коли поруч з тобою знаходяться не байдужі обивателі, а свідомі громадяни, які своєю працею, своїми вчинками будують своє майбутнє, та майбутнє дітей, які будуть жити в демократичній країні, де права і свободи кожної людини будуть непорушними.

ЧИТАТИ БЛОГ МИХАЙЛА ІМБЕРОВСЬКОГО

Андрій Бадзюнь‎

У цей знаменний і величний день я з гордістю говорю про те, що українці – це народ, який заслуговує поваги світової спільноти. Адже ми разом довели росіянам і білорусам, полякам і литовцям, німцям і шведам, англійцям і американцям… те, що українці – це нація глибоко патріотична, з високим почуттям гідності і непереборним духом Свободи.

Після революції Гідності наш народ втягнутий в неоголошену війну з Північним сусідом. Окупація псевдобратами росіянами та їх маріонетками терористами-сепаратистами Криму і деяких регіонів Сходу… Сотні і тисячі смертей та каліцтв патріотів-бійців, котрі захищали і продовжують захищати Батьківщину від ворога… Сльози матерів, дружин і дітей загиблих солдат і офіцерів - нашх героїв… І це в той час, коли ще не встигла прорости в землю кров невинно вбитих на Майдані із числа Небесної Сотні…

Сьогодні ми вшановуємо Героїв Небесної Сотні та усіх українських вояків, які беруть участь у війні на Сході України, усіх тих, хто власним життям, своєю жертовністю демонструють щире прагнення українців жити у вільній, демократичній й суверенній державі на СВОїй БОгом ДАій землі. Всі вони залишаються в пам’яті народу назавжди, стають гордістю й прикладом для майбутніх поколінь.

Тому саме тепер, як ніколи, ми маємо згуртуватися, підтримувати один одного, а особливо допомагати нашим військовим, які захищають українську землю від чужоземних окупантів та роблять все можливе для відновлення територіальної цілісності України. Гідний поваги народ, має пам’ятати кожного, хто віддав своє життя за СВОБОДУ, Гідність та Незалежність нашої Держави.

Пам’ятаймо своїх героїв:

Сергій Байдовський
Михайло Грицюк
Володимир Якобчук
Ігор Кантор
Володимир Пушкарук
Святослав Потапчук
Сергій Дармофал
Ігор Пугач
Валерій Янчук
Анатолій Артеменко
Віктор Рупа

Павло Данильчук

З Днем права нації на повстання!

Незважаючи на всі негативні емоції, огиду від того що відбулося за останні 3 роки та відбувається зараз!

Хоча більшість громадян так і не стали нацією гідної тих жертв, але ті хто виходили тоді, хто загинув та продовжує боротьбу сьогодні - є тією силою, є тим Майданом, справа якого повинна продовжуватись!

А хто сьогодні в Києві - запрошую відзначити чергову річницю початку Майдану на гідній акції патріотичних сил, яких як і тоді називають провокаторами) (йдеться про Марш революції, початок о 19.00 на Майдана Незалежності, - ред.)

Аріна Крапка

Сьогодні буде багато мови. Багато схилених голів чиновників. Багато плачу матерів, батьків, дітей.. Внутрішніх суперечностей усіх, хто три роки тому вирішив, що далі так бути не може. Сьогодні багато суперечностей моїх.

Хочеться вірити у справжнє воскресіння. В те, що я сьогодні прокинулась, а Небесна сотня жива.

Більше ні в що мені не хочеться вірити.

НІякі переконання, ніякі ідеалізуючі і глибокоосмислюючі на перший погляд речі не виправдають смерть. І смерть не обрану людиною. А смерть, яку людині обрали виродки.
Розслідування вбивств зливають....

А помста - це така річ, яку подають холодною.

Хто б ми не були, яку б професію не обрали в житті і який шлях, ми вже інші.

Але...помста - це страва, яку подають холодною. Лише з холодним розумом і через ті механізми, на які вони не сподіваються. І не здатні. Сила в мудрості.

І як казала хороша подруга, сильна жінка кілька місяців тому, що "у нас два виходи - змусити працювати на себе або посадити. Усіх, кого ми не змусили працювати на себе і на зміни, ми мусимо посадити".

Пробачте, хлопці і дівчата...ті, що в Небі.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!