Чому лісівники мовчки скинулися депутатові на колесо?

Після того, як депутат Луцької міської ради Сергій Григоренко власним автомобілем заїхав на територію Звірівського мисливського господарства, дорогою назад у нього спустила шина, і колесо вийшло з ладу.

Депутат розповідає, що майстер автосервісу запевнив: колесо хтось спеціально підспустив. Відтак Григоренко вирішив вимагати компенсацій у лісників. Ті повернули йому 1450 грн.

Це якщо коротко. Бо загалом розповідь про цей інцидент самого депутата і прес-служби Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства відрізняється дуже суттєво.

Ось обидві версії сторін цього, здавалося б, зовсім побутового конфлікту.

Версія прес-служби ВОУЛМГ

Керівник прес-служби Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Оксана Чурило повідомила:

28 вересня депутат Луцької міської ради Сергій Григоренко прийшов до директора Звірівського мисливського господарства із заявою.

У заяві йшлося про те, що Григоренко на своєму авто приїхав до лісу. Машину залишив перед ворітьми мисливського господарства, а коли за деякий час повертався назад до Луцька, спустила шина.

У повідомленні прес-служби лісників йдеться: «Як не парадоксально, але Сергій Анатолійович вважає, що саме працівники мисливського господарства мають компенсувати йому вартість спущеного колеса. І суму виставив - 1450 грн. Зауважте, у заяві навіть не говориться, якої марки була машина, яку шину планує купити пан Григоренко. Не підшитий чек про те, що саме таку суму він сплатив за колесо».

«Але аби не чути крики і погрози депутата, працівники Звірівського МГ вирішили скинутися і зібрати відповідну суму (лист із підписами про благодійні пожертви додається)», - пишуть у прес-службі лісівників.

Григоренко прийняв кошти і на заяві зауважив, що тепер претензій не має.

Не дивлячись на те, що лісники, по суті, погодилися компенсувати шкоду депутатові, прес-служба пише: «Словом, складається враження, що депутат дещо перегинає палицю і зі своїми повноваженнями, і зі своїми можливостями, і з совістю…»

Версія Сергія Григоренка

«19 вересня я з членами своєї сім’ї приїхав у Звірівське мисливське господарство на гриби. Знаючи, що директор управління лісового та мисливського господарства Богдан Колісник гостро реагує на пересування будь-кого, крім його друзів і приятелів, по території державного підприємства «Звірівське ЛМГ», не бажаючи провокувати конфліктні ситуації, машину я лишив перед господарством і ми попрямували до лісу пішки.

Уже рушивши стежиною у глиб лісу, почув здалеку крик пана Колісника, який щойно повернувся з роботи чорним лімузином «Тойота Авалон». Колісник голосно обурювався, хто посмів поставити машину неподалік від його домівки? Мовляв, «расступись грязь, князь едет!»

Невдовзі нас наздогнали двоє працівників господарства. Не представившись, вони почали казати: «Ти хто такий? Ви не маєте права тут бути!». Я їм пояснив: я закону не порушую, зброї не маю, просто гуляю державним лісом. Це не заборонено. Лісівники пішли геть.

Ми прогулялися лісом, повернулися назад вже затемна, і рушили машиною в бік Луцька. Через кілька кілометрів, в селі Звірів я відчув, що авто почало «водити» по дорозі. Вийшов, бачу – шина спущена. Замінив на «докатку», поїхав далі.

На шиномонтажі мені пояснили: колесо спеціально хтось підспустив, адже шина – нова, цілісінька, жодних проколів. З таким колесом запросто можна було потрапити в аварію…

Тоді я й згадав обуреного Богдана Колісника. Знаю його ставлення до лісових угідь: як до свої власної вотчини, в якій мають право перебувати тільки обрані. Обрані ним особисто.

Припустивши, що ушкодження колеса «трапилося» саме через це, я подзвонив до Богдана Івановича, розповів ситуацію. Просив розібратися у ситуації і компенсувати шкоду.

Спочатку хвилин з п’ять я чув у слухавці відбірний мат. Після того як співрозмовник трохи заспокоївся, він пообіцяв розібратися в проблемі. На наступний день до Луцька зі мною на зустріч приїхав директор ДЛМГ «Звірівське» Андрій Шпорук.

Я показав йому пошкоджену шину, попросив зібрати зміну лісівників, які чергували в той злополучний вечір, знайти винного і відшкодувати мені збитки. Жодного бажання виносити цей дрібний побутовий конфлікт у публічну площину у мене не було.

Через тиждень жінка, яка відрекомендувалася «бухгалтером Тетяною зі Звірова» привезла мені гроші у Луцьк. Пояснила: аби все було законно, я мушу написати заяву.

Я й написав заяву – просто в авто, під диктовку пані Тетяни, сподіваючись, що конфлікт благополучно залагоджено і навіть не думаючи, що ця заява буде використана таким чином. Жодних чеків від мене ніхто не вимагав, бухгалтер Тетяна пояснила, що достатньо буде моєї заяви…

Це саме та заява, яку зараз демонструє прес-служба. Зрозуміло, що Колісникові я її не носив і до Звірова після згаданого інциденту не приїздив. Я розписався у відсутності претензій, бухгалтер віддала мені гроші.

Загалом, я вважав конфлікт вичерпаним. На мою думку, те, що лісники досить швидко погодилися «без усяких» віддати гроші за пошкоджену шину, якраз і свідчить, що «рильце таки в пушку»…

А ось цей випад прес-служби – це просто дрібненька, підленька помста пана Колісника. Не раз чув про те, що Колісник просто забороняє будь-кому ходити Звірівським лісом, вважаючи це мало не своєю приватною власністю.

Пану Коліснику можу заявити, що й далі буду гуляти лісом, не питаючи в нього чи його «опричників» дозволу, і паркувати машину там, де це дозволено правилами.

Богдану Коліснику його бурхливу енергію раджу спрямувати на боротьбу з браконьєрством, катастрофічним зменшенням багатьох червонокнижних тварин, зокрема зубрів на Волині, розкраданням лісу, приватними пилорамами, так званими «царськими» полюваннями у Звірівських лісах і проявами корупції у його управлінні. А не на безглузді і несолідні помсти», - розповів Сергій Григоренко.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!