Вишиванка змінила життя волинянки

Тендітна жвава жінка зустрічає нас привітно, запрошує до оселі, де відразу потрапляєш в інший вимір – світ вишивки.

Мимоволі, дивлячись на лика святих, відчуваєш, що тут живе людина, закохана у мистецтво, що тут шанують духовність і живуть за заповідями Христовими – такою є майстриня рукоділля Анастасія Хацер із Головна, - пише Галина Ващук на сторінках Район.Любомль.

«Любов до вишивання зародилася випадково. Коли реформували санаторну школу, уроків історії лишилося мало і директор Віктор Микитюк запропонував почитати трудове навчання. У спеціалізованій школі можна було на це виділити півставки. Сама склала програму – і процес пішов», – пригадує Анастасія Василівна.

Відтоді минуло 28 років. Незчулася, коли робота переросла у захоплення. Це зараз вона майстер, адже все знає про ікону, яку вишиває, а тоді разом із дітьми і колегами вчилися по журнальних вирізках.

«Уже вишила більше тридцяти ікон: «Христос на хресті», «Нев’янучий цвіт», «Невипиваєма чаша», «Семистрільна», «Оранта», «Розчулена», «Тайна вечеря»… – про кожну із них майстриня розповідає багато і цікаво. – Ікона «Добрий пастир» – моя улюблена. Відомо: Ісус Христос прийшов на землю рятувати тих, хто заблукав. І пастир (пастух), лишивши 100 овець без нагляду, пішов шукати ту, що збилася зі шляху, 101-у. Я теж була у свій час такою, та Всевишній знайшов мене і наставив на праведний путь».

З особливою любов’ю вишивала майстриня ікону ангела-охоронця Анастасії Сірмійської (Молодшої), яка відвідувала у в’язницях перших християн і доглядала за ними ще у ІV столітті.

«Коли починаєш вишивати ікону, просиш у Господа благословення, відчуваєш тремтіння в пальцях і навіть у всьому тілі. Коли вже завершуєш творіння, на тебе, здається, сходить благодать. Ті підібрані різнокольорові хрестики тішать, заспокоюють», − ділиться сокровенним рукодільниця.

Ікон Пресвятої Богородиці є кілька. У кожну Анастасія Василівна вносила свої елементи: то колір змінить, то обрамлення. Оригінальністю вирізняються Почаївська, Казанська, Покрови Пресвятої Богородиці.

«Особливо горджуся своїми патріотичними вишивками: двома портретами Тараса Шевченка, рушниками із зображенням тризуба і текстом «Заповіту», поезією «Садок вишневий коло хати», – розповідає майстриня. – Частина моїх робіт була представлена на районній виставці у краєзнавчому музеї у 2011 році. Вишила з десяток сорочок для дітей та онуків, а любимій правнучці-четвертокласниці Анастасії – вже дві, планую й третю».

Роботи Анастасії Хацер є у Німеччині, Росії, Польщі, а ікона «Розп’яття» помандрувала в Італію. Дарує свої вишиванки рідним і дуже близьким людям, школі, де почав розвиватися талант, вузу, де навчалася дочка. Творіння рукодільниці можна побачити на кожному селищному заході.

«Зараз, − ділиться планами, − мене почали захоплювати більше рушники. Планую вишити сорочки в одному кольорі – цікаво й оригінально».

Попри поважний вік, вона встигає скрізь: поспівати в церковному хорі, провести заняття в недільній школі, почитати Псалтир, пресу та завітати на захід до внука, в будинок культури чи в бібліотеку. Скрізь їй раді і приймають як шановану гостю.

Галина ВАЩУК


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!