Наступати немає сенсу, - волинський атошник. ФОТО

Українським військовим немає змісту наступати на Донбасі, адже потрібно завойовувати не територію, а серця людей.

Так вважає прикордонник, голова спілки ветеранів АТО Шацького району Ярослав Крат, - йдеться у матеріалі Ірини Хвисючик на шпальтах газети «Новий погляд», пише Район. Шацьк.

Волинянин Ярослав Крат після початку буремних подій в Україні в 2015 році отримав повістку до армії. Тоді з п’ятисот призваних чоловік відібрали 180, яких готували до участі у воєнних діях.

Службу ніс у першій лінії оборони. Людей розділили: хтось стояв на блокпостах, хтось працював при штабі.

«Завдання моєї групи полягало в патрулюванні відповідної ділянки біля лінії розмежування і виловлюванні контрабандистів. У Донецьку продукти набагато дорожчі, тому багато хто робив із цього бізнес», – розповідає атошник.

Потім цю контрабанду передавали у фіскальну службу.

«Був випадок: затримали буса, який повертався з Донецька. Водій стверджував, що просто забирав авто зі стоянки. Ми розуміли, що це перекупщик. Значить, треба шукати гроші. Все розібрали та знайшли лиш ключик, який не підходив ні до чого. У нашій групі був колишній водій фури. Він ходив із тим ключиком і шукав. Довго шукав. І таки знайшов у кондиціонерові місце, де підійшов ключ. Там у пакеті лежало 470 тисяч гривень. Давали нам 20 тисяч за те, щоб відпустили», - каже ветеран війни.

Багато хто намагався домовитися. Пропонували пропустити за визначену суму.

Місцеві жителі, які залишилися на окупованій території, отримують пенсії в Україні. Тому там є регулярні автобуси, які возять людей на мирні землі, підвладні нашій державі, до банкоматів.

«У жителів дуже багато зброї на руках. А хто там буде при владі: Україна чи Росія, їм байдуже. Є ті, хто симпатизує нам, але таких одиниці. А для більшості ми – «захватчики», - розповів Ярослав Крат.

На запитання, як зупинити війну, відповідає: «Ми можемо наступати, але немає сенсу. По-перше, немає сил, по-друге, там дуже багато замінованих полів. Нам потрібно завойовувати не територію, а серця людей, які живуть там. Ще в 2015 році у школах підручники були мовою загарбників. Росіяни для місцевих – герої. Дівчата їх люблять… А від війни люди бачать лише мінуси: закрито шахти і заводи, втрачено робочі місця. Потрібне фінансове та соціальне забезпечення. Воєнні дії ні до чого доброго не приведуть. І ці всілякі домовленості не вирішать проблеми».

«Найкраща підтримка була тоді, коли друзі привозили передачу з дитячою листівкою: «Тату, ми пишаємося тобою». Коли їхали туди, всі проводжали. Приїхали, не герої ми тут. Навіть поваги нема. Простої, людської… А це ж рік вирваний із життя», - зізнався військовий.

Влітку 2016 Ярослав Крат повернувся зі служби. У вересні був призначений головою спілки ветеранів АТО. Зараз організація налічує близько 50 осіб.

«Ми збираємо передачі для хлопців, беремо участь в акціях патріотичного виховання молоді, морально підтримуємо один одного. Ця спілка – місце, де тебе розуміють і приймуть таким, як ти є», – зауважив атошник.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!