«Смачного Луцька»: насолоджуйтесь «щастям». ФОТО

«Felicità, è tenersi per mano andare lontano la felicità...» Всі наспівують цю пісню, зазвичай замінюючи всі слова, окрім "Felicità", на муготіння. Але для мене "Felicità" асоціюється не з піснею, а з однойменним закладом харчування. Із затишком, комфортом, вишколеним персоналом, чистотою та смаком.

Нещодавно мій приятель Богдан Коваль запросив мене до піцерії Фелічіта, що на вулиці Івана Франка в Луцьку. Каже, щоб написати про них та, можливо, знайти там щось не зовсім хороше, як для закладу такого рівня. Та, думаю, що там писати? Все ідеально, чистенько, смачно, але погодилась з його ідеєю, тож вирушили на перевірку.



- Богдане, чому ти так ту "Фелічіту" любиш? Весь час там.

- "Фелічіта" для мене - це справді щастя. Ще з дитинства ми з батьками та молодшим братом відвідували мережу цих закладів щовихідних, а тому для мене компанія Grand persona та її ресторани давно вже стали рідними. Зараз до "Фелічіти" вже частіше ходжу сам або ж з друзями, а нещодавно у цій мережі з'явилось ще одне затишне місце на вулиці Івана Франка. Чомусь одразу полюбив саме цей заклад. Напевно, за його найсучасніший дизайн, дуже позитивний колектив, з яким у мене море селфі, а ще за комфортне розташування і велику парковку.




- Так, оце дійсно дуже зручно для водіїв. Заїхати можна вільно та ще й машину помити. І навіть поспостерігати за процесом за філіжанкою кави або ж порцією пасти.

- Дякувати власникам і справжньому італійському шеф-кухарю П'єтро дель Гроссо (Pietro del Grosso). Їжа в них скрізь смачна: чи то у Луцьку, чи у Львові, чи в Буковелі, чи на Світязі - немає різниці.



- Так-так, ну все, досить, а то ще перехвалиш! А що тобі не подобається, бо ж не може бути все ідеально?

- Що мені не подобається? Нещодавно у них зник мій улюблений вишневий сік, бо, як мені пояснили менеджери компанії, в Україні натурального соку із цих фруктів немає. А в цьому закладі для своїх відвідувачів залишають лише найкраще. Але я пообіцяв їм, що буду ходити зі своїм, бо дуже його полюбляю. Ще інколи буває відчутний контраст в обслуговуванні, коли ти йдеш в ту "Фелічіту", яку рідко відвідуєш, де персонал тебе не знає, та оживає тільки після того, коли показуєш картку постійного клієнта. В такі моменти здається, що, напевно, ти не так одягнувся чи ще щось таке.

Вишневого соку дійсно немає у меню, але є інші смаколики. Ми замовили десерти та каву.



- Ну що, ходімо подивимось, що тут і як? - кажу Богдану. Почнемо з туалету, треба ж руки помити.



Чесно кажучи, я не очікувала такого дизайну! Хотілось зачинити двері, натиснути кнопку для створення антигравітаційного поля і відчути себе десь на півдороги до Марсу.



До речі, туалети розташовані так, що коли у коридорі притулитись до стіни, відчуєш тепло печі. Адже ви всі, мабуть, знаєте, що у цьому ресторані піца печеться саме у печі на відкритому вогні.




Повернулись у зал: дійсно просторо. Здавалось, що могло б бути не зовсім затишно, бо немає, де сховатись, але це зовсім не так.







Як ви вже, напевно, помітили, я люблю "Тірамісу", але майже ніде у нашому місті його не вміють правильно готувати. А у цьому закладі це дійсно смачний десерт. Богдан замовив пиріг з нового ягідного меню, який, як він каже, дуже вподобав у літній період, адже в червні була полуниця, а потім вже і малина й чорниця.




Наш чек склав 115 грн, а зі знижкою 10% для постійних клієнтів вийшло 103 гривні до сплати. Але одразу скажу, що чайові тут навіть дуже вітаються. Не можу сказати, що ціни тут завищені. Все доволі демократично.



Тому можу лише порадити вам цей заклад. Приходьте, приїжджайте, насолоджуйтесь «щастям»!

З вами була Kalipso та рубрика «Смачного Луцька».

Пишіть, які ще заклади ви б хотіли, щоб ми відвідали.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!