Хто і скільки заробляє на луцькому смітті

У Луцьку працює більше десятка підприємств і фізичних осіб-підприємців, які займаються збиранням, зберіганням і вивезенням різних видів сміття. Серед них – родичі чиновників, кандидатів в депутати, колишня структура «Привату» та компанія мера Костянтинівки.

Повідомляє видання Наші гроші.

Безпосередньо вивозом сміття, твердих побутових відходів із Луцька займається два підприємства: Луцьке спеціальне комунальне автотранспортне підприємство «Луцькспецкомунтранс» та ТОВ «М.Ж.К.».

Сміття для комунальників і партнера екс-замміністра ЖКГ

«Луцькспецкомунтранс» – комунальне підприємство, працює з 1969 року, основним видом діяльності якого є збір, вивіз та захоронення твердих побутових відходів. Крім того, підприємство займається ліквідацією стихійних сміттєзвалищ, відкачує рідкі побутові відходи, утримує мережі зливової каналізації, прибирає дороги, тощо.

Усе сміття підприємство вивозить на полігон у селі Брище неподалік Луцька.

Тарифи на вивезення твердих побутових відходів у Луцьку для КП «Луцькспецкомунтранс» торік встановила міська рада. Зараз вартість вивезення та захоронення твердих побутових відходів коливається від 39,69 грн. за кубічний метр для бюджетних установ до 46,74 грн. для інших споживачів. Для мешканців багатоквартирних житлових будинків та індивідуальних будинків встановлений тариф по 41,10 грн. за кубічний метр. В цих же межах коливається вартість послуг із вивезення сміття й іншого підприємства – ТОВ «М.Ж.К.».

Як повідомили у міськраді Луцька, за останніх три роки при доходах комунального «Луцькспецкомунтрансу» у 18-24 мільйони гривень, воно не щороку працює прибутково. Так, у 2013 році підприємство отримало 547 тисяч гривень прибутку, а у 2014-му – 945 тисяч збитку.

Причиною збитковості є значний ріст цін на пально-мастильні матеріали, запчастини та збільшення податку на розміщення відходів.

Торік «Луцькспецкомунтранс» заробив 605 тисяч гривень, а за перше півріччя цього року – 304 тисячі гривень.

Незмінним директором комунального підприємства з 2001 року є Валерій Кузьмич.

За словами Валерія Кузьмича, сьогодні підприємство має більше 60 тисяч договорів із власниками приватних будинків та мешканцями багатоповерхівок. Також є договори з ОСББ та «великою кількістю юридичних осіб міста Луцька».

Крім цього, «Луцькспецкомунтранс» обслуговує кілька прилеглих до міста сіл. За різними видами діяльності на фірмі працює більше 200 осіб.

ТОВ «М.Ж.К.» працює в Луцьку з 1992 року. Підприємство надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, послуги з вивезення побутових відходів власникам квартир, наймачам. Обслуговує 103 багатоквартирних будинки, а це близько 22 тисячі мешканців.

Також підприємство виконує роботи з благоустрою та озеленення територій міста Луцька. На підприємстві працює близько 170 осіб, автотракторний парк нараховує 13 одиниць техніки.

Підприємство тривалий час справно виграє тендери у Луцькій міськраді і комунальних підприємств. Так, за даними сайту «Наші гроші», лише протягом 2010-2014 років ТОВ «М.Ж.К.» виграло у міській раді і тендерів на понад 26,8 мільйонів гривень.

Власником і директором ТОВ «М.Ж.К.» є Валерій Ковалюк. Статутний капітал підприємства – 500 тисяч гривень. Він же разом із своїм давнім партнером Олегом Павлюком створив товариство з обмеженою відповідальністю «М.Ж.К.-Буд», а разом із Тарасом Рудчуком – ТОВ «М.Ж.К.-Ліфт». Директором «М.Ж.К.-Буду» працює Олександр Жураковський, а «М.Ж.К.-Ліфт» – Тарас Рудчук.

Крім цього, Валерію Ковалюку і Тарасу Рудчуку належить ТОВ «Спеціальне ремонтно-будівельне управління «Волиньліфт», яке обслуговує міські ліфти. Останній значиться і директором підприємства.

Також Валерію Ковалюку і його синам Павлу та Валерію належить ще одне луцьке ТОВ «Муніципалсистем», яке, судячи з видів діяльності в реєстрі юридичних і фізичних осіб-підприємців, займається комп’ютерами і програмуванням.

У 2000-2007 роках Валерій Ковалюк входив до складу Міжвідомчої комісії з реалізації реформи житлово-комунального господарства, яку очолював тодішній міністр економіки Сергій Тігіпко.

Поліетиленом і макулатурою займається колишня фірма групи «Приват» і чоловік екс-чиновниці

Збором ПЕТ-пляшок, склобою, поліетилену і макулатури з території Луцька донедавна займалося одне з підприємств групи компаній «Вторма» ТОВ «Вторма-Луцьк». Як йдеться на сайті групи компаній, їхні представництва розташовані майже в усіх обласних центрах України. Питома вага групи компаній «Вторма» на українському ринку макулатури складала 18%. Щомісячно на комбінати поставлялося більш ніж 6 тисяч тонн макулатури.

Тепер же замість «Вторми-Луцьк» на Волині працює компанія «Вторма-Волинь». Вона створена наприкінці 2014 року після купівлі фірми бізнесменом із Київщини Сергієм Ліщенком. Саме до ТОВ «Вторма-Волинь» перейшли склад і майно ТОВ «Вторма-Луцьк».

Сама ж фірма «Вторма-Луцьк» мала цікаву історію до придбання її Сергієм Ліщенком.

Юридично фірма ще не припинила діяльність і її засновниками досі значаться київське ТОВ «Основа папір» та компанія «Кронстаф менеджмент С.А.» зареєстрована у місті Кінгзтаун на острові Сент Вінсент і Ґренадіни.

ТОВ «Основа папір» засноване в лютому 2006 року як партнер та ексклюзивний торговий представник двох заводів України – Жидачівського целюлозно-паперового комбінату та Ізмаїльського целюлозно-картонного комбінату.

Серед засновників ТОВ «Основа папір» значаться п’ять офшорних компаній: компанія «Мунксар ЛТД» (Munxar LTD, Британські Вірґінські острови), компанія «Леонора Ентерпрайзес ЛТД» (Leonora Enterprises LTD, Британські Вірґінські острови), компанія «Олбрей Альянс С.А.» (Aulbrey Alliance S. А., Беліз), компанія «Кронстаф Менеджмент С.А.» (Kronstaf Management S.A., Сент Вінсент і Ґренадіни, США), які мають найбільші частки в компанії, та компанія «Флінк Інвестментс С.А.» (Flink Investments S.A.,Беліз). Керівником ТОВ «Основа папір» з 2013 року є Євгеній Чернов. Він же є членом правління ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат».

Три із названих вище компаній у 2012 році потрапили до списку закордонних офшорних компаній українських олігархів, які склала Державна податкова служба під керівництвом Олександра Клименка.

Так, «Флінк Інвестментс С.А.», «Олбрей Альянс С.А.» та «Кронстаф Менеджмент С.А.» податківці віднесли до списку компаній, які пов’язаних з групою «Приват», найвідомішими представниками якої є Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов.

Крім того, з групою «Приват» пов’язують і компанію «Леонора Ентерпрайзес ЛТД». Компанія засвітилася у структурі власності Водно-спортивної бази «Локомотив» у Дніпропетровську. Також за інформацією на 2006 рік, «Леонора Ентерпрайзес ЛТД» була одним з акціонерів ВАТ «Укрнафта» (0,24% акцій).

Серед найбільших акціонерів ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» значиться також три офшорних компанії «Хенглі Інтернейшіонал Лімітед» (Hangli International Holdings LIM, Британські Вірґінські острови), «Мілфорт Трейдінг ЛТД» (Melfort Trading LTD., Беліз), «Хеліфілд Холдінгз Лімітед» (Halefield Holdings Limited, Беліз) та ТОВ «Компанія з управління активами «Сварог Ессет Менеджмент».

«Хенглі Інтернейшіонал Лімітед» також є акціонером ПАТ «Одеський завод сільськогосподарського машинобудування» (10,05%), а «Мілфорт Трейдінг ЛТД» – ПАТ «Ізмаїльський целюлозно-паперовий комбінат» (20,47%). В Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців вказані бенефіціарні власники Ізмаїльського целюлозно-паперовий комбінату. Це, зокрема, офшорна компанія «Ванайр Лімітед» (Британські Вірґінські острови) та найвідоміші представники групи «Приват» Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов.

Четвертий великий акціонер ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» компанія «Хеліфілд Холдінгз Лімітед» також має коріння із групи «Приват». Ця компанія значиться серед засновників численних українських компаній, з допомогою яких у 2014 році власники «ПриватБанку» вивели за кордон 1,8 мільярда доларів.

Також «Хеліфілд Холдінгз Лімітед» є співзасновником ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Авіас», яка часто бере участь у тендерах на постачання палива для державних компаній і яку пов’язують саме з групою «Приват» та Ігорем Коломойським.

Керівником ТОВ «Вторма-Луцьк» значиться Ігор Марищак. До нього підприємством керував Микола Петровський, який і очолив фірму у 2001 році. Номінально Ігор Марищак є й директором ТОВ «Вторма-Волинь», однак, як повідомили на підприємстві, він уже близько року бере участь в бойових діях на сході України. Тому обов’язки директора ТОВ «Вторма-Волинь» з травня 2015 року виконує Юлія Ковальчук.

Нинішня керівниця ТОВ «Вторма-Волинь» Юлія Ковальчук розповідає, що фірма працює зараз по всій області. Вона каже, що Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат уже деякий час не працює і перебуває на межі банкрутства, тож їхнє підприємство здає зібрану макулатуру на інші заводи. За кілограм зданої макулатури фірма платить від 2,50 гривень, від 1 гривні коштує кілограм ПЕТ-пляшок.

Підприємство активно співпрацює з навчальними закладами Луцька. За рік фірма збирає близько 120 тонн макулатури у місцевих дитсадочках, школах та вишах. Взамін підприємство робить подарунки для установ.
Зараз на «Втормі-Волинь» працює 11 осіб, хоча раніше штат був значно більшим – до 35 чоловік.

Юлія Ковальчук підтверджує, що раніше власниками «Вторми-Луцьк» були фірми групи «Приват». Згодом луцьке підприємство вирішили продати київському бізнесмену Сергію Ліщенку і тепер вже «Вторма-Волинь» не має нічого спільного із групою компаній «Вторма».

Окрім «Вторми-Луцьк» збором і вивезенням ПЕТ-пляшок, склобою, поліетилену і макулатури з Луцька займається і приватний підприємець Михайло Гребенкін. Окрім цього, підприємець займається й збором зношених автомобільних шин.

Дружина підприємця Наталія Гребенкіна донедавна очолювала обласне управління «Волиньекоресурси» Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси». У 2015 році Кабінет Міністрів України скасував постанову про створення цього підприємства, його реорганізували в результаті чого закрили обласне управління «Волиньекоресурси».

Нині склад, де розміщувалося «Волиньекоресурси» перебуває в оренді чоловіка екс-чиновниці підприємця Михайла Гребенкіна.

Дружина підприємця Наталія Гребенкіна каже, що ще у 2014 році відмінили ліцензії на збір, заготівлю та переробку вторинної сировини, тому зараз цією діяльністю може займатися будь-хто. Через це на ринку висока конкуренція. Жінка додає, що вони так само працюють з різними заводами куди й відправляють на переробку як поліетилен і ПЕТ-пляшки, так і макулатуру.

Зараз на складі Гребенкіних працює 7 осіб.

Жінка розповідає, що вони оплачують усе, що приймають, окрім автомобільних шин. Їх утилізацію оплачує той, хто здає. Підприємець же видає довідку про прийняті відходи. Тим часом за кілограм макулатури платять 2,80 гривні, склобій – 10-15 копійок за кілограм, поліетилен – від 3 до 7 гривень за кілограм.

Наталія Гребенкіна і представники ТОВ «Вторма-Волинь» називають й інших підприємців, які займаються збиранням безпечної вторсировини але меншими оборотами, наприклад, підприємців Миколу Петровського, Оксану Горбову, ТОВ «Волиньвторсировина». За їхніми словами зараз збиранням безпечної вторсировини може займатися будь-хто.

Ртутними відходами займається дружина головного санітара Рівненщини і брат кандидата в депутати від «Громадянської позиції»

Вивезенням відпрацьованих люмінесцентних ламп та інших відходів, які містять ртуть, з території Луцька займається два підприємства з-поза меж Волині. Перше – ТОВ «Еко-хелп», яке зареєстроване у Рівному. Серед його засновників рівнянин Іван Ковальчук, здолбунівчанка Лідія Мельник та ще одна рівнянка, дружина багаторічного заступника начальника Головного управління Держсанепідслужби у Рівненській області Ігоря Гущука Олена Гущук.

Підприємство створене ще у 1995 році. Керівник фірми – Іван Ковальчук. Навколо цього підприємства у 2012 році розгорівся скандал, оскільки фірма не має пристосованого приміщення для зберігання небезпечних відходів.

Директор ТОВ «Еко-хелп» Іван Ковальчук розповідає, що у Луцьку підприємство немає ніяких потужностей (складів, техніки, працівників, – авт.). Представники підприємства автомобілем їздять із Рівного до Луцька забирати небезпечні відходи. Договори підприємство має переважно з державними організаціями у Луцьку.

Загалом на фірмі працює 6 осіб. Зібрані відходи підприємство контейнерами відправляє на Микитівський ртутний комбінат у Горлівці.

Попри бойові дії, Іван Ковальчук каже, що завод працює, але збирається переїжджати у Харків.

Чоловік розповідає, що речі із ртутними відходами мають свої розцінки. Наприклад, за відправлення на утилізацію одного термометра підприємство бере 20 гривень, люмінесцентної лампи – 6 гривень.

Залежно від кількості ртуті в предметі тарифи коливаються.
Що ж до контейнера із небезпечними відходами, то Іван Ковальчук каже, що скандал вичерпано і «зараз все в порядку».

Такий бізнес, за словами чоловіка, малоприбутковий.
– Сукупний дохід наш 300-400 тисяч гривень, – каже Іван Ковальчук. – Вистачає на зарплату і інші видатки, а на розвиток не вистачає.

Кілька чоловік працює, то не хочеться їх розпускати.

Друге підприємство, яке займається вивезенням відпрацьованих люмінесцентних ламп із Луцька це львівське Науково-технічне підприємство «Галекоресурс». Засновником підприємства є рівнянин Ігор Маркуц, директором – Назарій Затишко.

Ігорю Маркуцу також належить Виробничо-технічне приватне підприємство «Екоцентр» і ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Маст», яке з 1995 року займається регенерацією та обробленням відпрацьованих нафтопродуктів. З 2010 року ТОВ «НВП «Маст» займається збиранням, заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини (відходів гумових, у тому числі зношених шин).

У 2014 році Ігор Маркуц конфліктував із посадовцями Державної екологічної інспекції Львівщини, які намагалися провести позачергову перевірку його підприємства «Маст». Підприємець назвав дії екологів політичним замовленням і розповів про це на прес-конференції.

Маркуц повідомив, що підприємці викрили корупційні схеми екоустанов, а тоді вимагали звільнення Дмитра Штикала, начальника обласної екоінспекції, та Мирослава Хом’яка, начальника департаменту екології та природних ресурсів Львівської ОДА.

«Ми опублікували корупційну схему. Згодом звернулись до державних установ – Генпрокуратури, Мінекології, голови Львівської ОДА, щоб було проведено розслідування і суд визначив міру покарання», – розповідав Маркуц у 2014-му.

Також Ігор Маркуц з 2006 року є членом Комітету підприємців Львівщини від ТОВ «Будучність». Брат бізнесмена Олег Маркуц, який у Рівному керує ТОВ «Електроніка-сервіс», у 2014 році балотувався у народні депутати від партії «Громадянська позиція».

Від цієї ж партії у 2015 році Олег Маркуц намагався потрапити у Рівненську міську і обласну ради.

– Ми працюємо з юридичними особами. На підставі угод виставляємо рахунки, вони проплачуються. Після цього ми формуємо маршрут і наш транспорт збирає лампи. Ми надаємо послугу і нам її оплачують, – розповідає директор ТОВ «Науково-технічне підприємство «Галекоресурс» Назарій Затишко.

Після цього, за словами Назарія Затишка, зібрані небезпечні відходи відправляють на завод, щоправда назву його чоловік не називає.

Вартість здачі однієї лампи фірмі коштує від 4 гривень.

Акумулятори утилізує мер-бізнесмен Костянтинівки і партнери

Вивезенням і утилізацією відпрацьованих акумуляторних батарей та відходів кольорових металів із Луцька з 2006 року займається ТОВ «Промснаб Луцьк». Це підприємство є одним із групи підприємств ПрАТ «Промснаб», яке зареєстроване у місті Костянтинівка Донецької області. Як і у ситуації з групою компаній «Вторма», представники «Промснабу» є чи не у кожному обласному центрі України.

Серед засновників ТОВ «Промснаб Луцьк» вказані дві компанії, зареєстровані за однією адресою у місті Костянтинівка. Це ТОВ «Донімпекс» та ТОВ «Керуюча компанія «Промснаб». Директор ТОВ «Промснаб Луцьк» – Віталій Климюк.

Через ТОВ «Донімпекс» та ТОВ «Керуюча компанія «Промснаб» групу підприємств контролюють мешканці Костянтинівки Андрій Бакін, Наталія Тимченко, Сергій Давидов, Анатолій Фесенко, Олександр Пахомов. Костянтинівка розташована за кілька кілометрів від лінії зіткнення українських військових із бойовиками ДНР.

Андрій Бакін та Анатолій Фесенко з 2010 року є депутатами Костянтинівської міської ради від Партії регіонів. «Регіонал» Сергій Давидов – багаторічний депутат Костянтинівської міської ради, а з 2010 року є міським головою Костянтинівки. Оскільки торік в Костянтинівці виборів депутатів та міського голови не проводили, то власники «Промснабу» залишаються при своїх статусах.

Генеральним директором ПрАТ «Промснаб» є Дмитро Покуса. Йому також належить 2% акцій підприємства. 4% акцій належить ще одному депутату Костянтинівської міської ради від Партії регіонів Роману Кудряшову.

По 20% акцій ПрАТ «Промснаб» мають члени наглядової ради підприємства Олександр Пахомов та Анатолій Фесенко. 24% акцій належить Дарії Давидовій, дочці міського голови Костянтинівки Сергія Давидова, а ще 20% – Наталії Ізмайловій, партнерці сім’ї Давидових по ТОВ «СП «Свинець».

На сайті ПрАТ «Промснаб» зазначають, що компанія є одним із лідерів українського ринку по збору відпрацьованих акумуляторних батарей і свинцю (лому та відходів кольорових металів). Розгалужена мережа філій компанії включає 29 спеціалізованих підприємств у різних регіонах України. Всі підприємства мають ліцензії Міністерства промислової політики та Міністерства охорони навколишнього середовища.

Однак група компаній «Промснаб» не єдиний актив сім’ї Давидових.

Дружині Сергія Давидова Олені та його дочці Дарії належить також майже 48% акцій ПрАТ «Свинець». Ще 24% належить згаданому бізнесмену Олександру Пахомову. З травня 2015 року на посаді генерального директора ПрАТ «Свинець» депутата Костянтинівської міськради Романа Кудряшова змінив його колега по депутатському корпусу Андрій Бакін.

Зазначена вище Наталія Тимченко працює керівником корпорації «Укрметтрейдінг», до якої нележать і ПрАТ «Свинець», і ПрАТ «Промснаб», і ТОВ «Торговий дім «Укрметтрейдінг».

Як пише «Главком», чинного міського голову Костянтинівки називають одним з найбільших бізнесменів міста. Журнал Forbes в 2013 році повідомляв, що найбільший актив Давидова – ПрАТ «Свинець», що випускає вироби зі свинцю, цинку та олова. Його виручка в 2012 році склала 152 мільйони гривень.

Директор ТОВ «Промснаб Луцьк» Віталій Климюк розповів, що їхнє підприємство зараз збирає лише акумуляторні батареї, які відправляє для утилізації на завод у Костянтинівку. Чоловік каже, що на місяць підприємство збирає 20-30 тонн акумуляторів. За кожен прийнятий акумулятор фірма платить певну суму коштів, яка залежить від ціни на свинець на біржі.

Відпрацьовані мастила збирають львів’яни і місцевий бізнесмен

Відпрацьовані мастила з обласного центру Волині цікавлять також два підприємства. Перше – Спільне українсько-болгарське підприємство ТОВ «Укра-АБВ». Підприємство зареєстроване у Львові і має ліцензію на збирання, зберігання та перевезення нафтопродуктів, мастил та барвників, фарб, оліфи.

Засновниками компанії значаться троє львів’ян Збігнєв Островський, Володимир Луцак та Анатолій Карасьов. Останній також є директором підприємства.

Володимир Луцак кілька років працював директором ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод». З 2009 року це підприємство перебуває в стані припинення діяльності. Майно заводу реалізовують на аукціонах.

За інформацією станом на 2013 рік, 75,6% акцій заводу належало ПАТ «Корпоративний недиверсифікований інвестиційний фонд закритого типу «Інеко ріал істейт». Його засновниками є Ольга та Денис Копилови.

Директор Спільного українсько-болгарського підприємства ТОВ «Укра-АБВ» Анатолій Карасьов розповів, що їхня фірма у Луцьку забирає відпрацьовані оливи лише в одного заводу – АТ «СКФ Україна». Зібрані відпрацьовані оливи відстоюються на відстійниках, після чого переробляються на заводах. Коли ще працював Львівський дослідний нафтомаслозавод, то відходи здавали туди.

Зараз на ТОВ «Укра-АБВ» працює 5 осіб. За рік фірма збирає 85-90 тонн відходів. Як і у ситуації з акумуляторами, не фірмі платять за те, що вона збирає відходи, а фірма платить компаніям за здані відходи. Анатолій Карасьов каже, що це ненормально – у Західній Європі все навпаки.

Друге підприємство, яке у Луцьку займається збиранням, зберіганням і перевезенням відпрацьованих мастил – ПП «Айслаг». Фірма зареєстрована у Луцьку, її засновник – місцевий бізнесмен Микола Бакай, а директор – Сергій Генералов.

Як зазначено на сайті підприємства, з 1994 року «Айслаг» займається кількома різними видами діяльності: від оптової та роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами, прийомом відпрацьованих мастил до послуг у сфері громадського харчування і виготовлення поліграфічної та рекламної продукції.

На даний момент компанія позиціонує себе серед важливих учасників локального ринку дистрибуції дизельного палива та бензинів (Волинська, Рівненська, Львівська та ряд суміжних областей).

Цьому ж підприємству належать кафе «Магніт», «Вікторія» та більярдний клуб у Луцьку. За цією ж адресою кафе і ПП «Айслаг» зареєстроване ще одне підприємство Миколи Бакая – приватне науково-виробниче підприємство «Ялта».

Час від часу ПП «Айслаг» бере участь і в тендерах. Протягом 2008-2013 років, за даними сайту «Закупівлі», підприємство виграло тендерів із постачання палива на 4,5 мільйона гривень.

Полігон і сортування сміття

Тверді побутові відходи з території Луцька вивозяться на полігон у селі Брище Луцького району, який перебуває на балансі управління житлово-комунального господарства Луцької міської ради. У 2016 році Луцьк має заплатити Рокинівській сільській раді 500 тисяч гривень за використання їхньої землі під полігон.

Крім того, у серпні минулого року у Брище відкрили нову чергу полігону, яка обійшлася місту у 16 мільйонів гривень. Для цього місту виділили додаткову ділянку площею 8,86 гектара. Тут таки спорудили і сміттєсортувальну лінію, яку за 1,3 мільйона гривень придбала ТОВ «Група компаній «Екосорт».

Обслуговує полігон два підприємства: КП «Луцькспецкомунтранс» і ТОВ «Луцьк ЕКО». Власне, друге підприємство займається лише сміттєсортувальною лінією. Його створили КП «Луцькспецкомунтранс» та вже згадане ТОВ «Група компаній «Екосорт». Прибутки ділитимуть 50/50. Засновниками останнього є двоє киян Геннадій Бадко, Леонід Турик і лучанин Сергій Поліщук.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!