Найсильніші в світі пауерліфтери живуть у Іваничах. ФОТО

Дві золоті, три срібні та дві бронзові медалі привезли іваничівські спортсмени Анатолій Марценюк, Вадим Божик та Павло Міщук із Кубка світу ВПА.

Повідомляє БУГ.

Хлопці росли на фільмах Брюса Лі, Арнольда Шварценегера і саме на них хотіли бути схожими тоді ще підлітки-товариші. Пригадую, в дитинстві знайомі обклеювали стіни плакатами своїх кумирів, дивилися фільми за їх участю, де кінозірки періодично рятували світ. Діти виростали, життєві пріоритети змінювалися і лише одиниці продовжували жити за принципом «зроби своє тіло гідним свого духу». Ще менше тренувалися не для краси, а для певного спортивного інтересу і досягнень. Існує багато видів спорту, які вимагають менше зусиль і напруження, тим не менше Анатолій Марценюк, Вадим Божик та Павло Міщук обрали саме пауерліфтинг.

У кожного з них – своя історія, яка, зрештою, привела до титулів і цілої низки медалей та нагород. Павло, наприклад, працюючи на будівництві в Луцьку, вирішив підтренуватися у спортзалі, повз якого одного разу довелося проходити. Тренер, розповідає, ні до кого не мав діла, а от його зачепив. Це знайомство, власне, й було кроком до світового лідерства з пауерліфтингу.

Для Толіка Марценюка та Вадима Божика першим спортзалом став майданчик з турніком. Десь тоді ж почали займатися над вдосконаленням тілобудови та витривалості.

Потім, звісно, коли почали серйозно тренуватися, були інші умови: зал в Іваничах з гарними тренажерами і хорошим тренером, який вчив правильно виконувати вправи.

Вони стали відвідувати спортивний зал задля того, щоб мати гарну фізичну форму. Тоді ще ніхто й не мріяв про участь у конкурсах та спортивні здобутки. Павло, розуміючи, що хлопці налаштовані серйозно, схиляв їх до свого улюбленого виду спорту. Так і прийшли у пауерліфтинг.

«Про пауерліфтерів знав лише, що це здорові дядьки. Насправді спочатку просто почав працювати над тілобудовою, а потім «затянуло» – сподобалось. Пауерліфтинг – це хобі, до якого ми відносимося серйозно. Завжди ставиш перед собою нові завдання, випробовуючи можливості свого організму. Неправильно казати, що кожну вільну хвилину проводимо в спортзалі: кожен зайнятий власною справою, тому потрібно балансувати свій час. Буває по-всякому: можна з невеликим бажанням йти на тренування, а виходити звідси з прекрасними відчуттями!», – каже Вадим.

До слова, хлопці вирішили спробувати себе в ролі тренерів. У спортзалі тренують представниць прекрасної статі, які приходять, щоб підтримувати форму та для гарного самопочуття.

У кожного своя ціль. Деяким просто бракує терпіння. Не отримавши швидкого результату, вони закидають свої мрії десь далеко, не розуміючи, що треба трішки почекати. Тим паче, якщо тренером є людина, котра має здобутки у спорті – це вже про щось говорить. Тільки так можна набратися досвіду і покращити свої показники.

«Будь-яке тренування може закінчитися фатально. Не ту вагу взяв – і все, в цьому виді спорту абсолютно прозаїчна печальна історія, яка наздоганяє чи не кожного – травма. Дякую Господу за те, що вберіг від таких прикростей», – каже Паша, тримаючи в руках з тридцять медалей.

У спорті є одна риса, яка виробляється з часом: вміння у будь-якій ситуації робити свою справу, якою важкою, здавалося б, вона не була. Чемпіони з Іванич мають намір і надалі розвиватися у пауерліфтингу і якщо не підведуть життєві обставини, вийти на міжнародний рівень.







Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!