«Смачного Луцька»: «Пан Тадеуш» по-волинськи. ФОТО

Польща - красива і незвичайна країна із своїми кулінарними цікавинками. Бігос, журек у хлібі, фляки, рулька печена... Ууух! Думаю - і аж слинка тече.

У нашому чарівному місті теж є кафетерій з натяком на Польщу. «Пан Тадеуш» - так назвали цей куточок різних смаколиків, які, за задумом, мали б бути польськими. А оскільки я полюбляю усілякі смачні страви, то вирішила, що обов’язково треба спробувати польську кухню.

Заклад розташувався на вулиці Винниченка, одразу за містком через річку. Є літня тераса, але мені не дуже подобається ковтати пил від маршруток та авто, тому зайшла всередину, де тихіше та затишніше.

Дерев'яні лави та столи, балки на стелі - все вказує на те, що зараз я таки скуштую щось смачненьке. Чисто, прибрано і пахне, ніби щойно відкрились, хоча закладу вже рік.










Присіла і попросила меню. На мою думку, варто було кинути на лави якісь подушки, бо сидіти твердувато.

На "Меню" власники вирішили зекономити. Це такий собі "талмуд", як я їх називаю, наданий представниками горілчаних виробів. У файли запхані зелені аркуші з надрукованими на принтері цінами. Але і тут можна було неозброєним оком побачити ощадність власників - аркуші рясніли яскравими вкрапленнями папірців зі зміненими цінами.



Це трішки засмутило мене.

Підбігла молоденька дівчина без будь-яких розпізнавальних ознак - ні тобі форми, ні хоча б фартушка.
- Ви вже обрали? - запитала вона.
- Порадьте якийсь салат, - прошу.
- Візьміть салат "По-старопольськи", - відповіла офіціантка.
- А з десертів?
- Смачний «Пиріг фірмовий». Там коржі, як у «Наполеоні», вишня та крем масляний.
- Ну гаразд, несіть. Тільки швидше, бо поспішаю, - кажу я їй. - А ще каву "Гляссе", будь ласка, і склянку води.

Дівчина всміхнулась та побігла. Чекаю салат, але приносять мені воду, каву та пиріг.


І ось тут мені стало сумно. Склянка з водою була брудна.


На моє зауваження дівчина швидко принесла заміну. А запитання, чому принесли десерт перед салатом, знизала плечима та змовчала.

Ну добре. Якщо кава була стандартно нормальною, то тортик мене не вразив. Я довго намагалась спочатку спіймати шматочок твердого коржа чайною ложкою (зазвичай для таких десертів, як штрудель, торт, рулет, подається десертна виделка - невеличка з трьома зубцями, щоб не катати шматок по тарілці, намагаючись загнати його у ложку, підштовхуючи пальцем, а красиво настромити на виделку і чемно покласти шматочок у рот). Потім я намагалась за смаком зрозуміти, де ж там хоч найменша подібність з "Наполеоном". І насамкінець так і не збагнула, чому звичайний заварний крем на манці з грудочками назвали масляним.

Це все означало лише одне - офіціантка не орієнтується ні у самому меню, ні у стравах, які рекомендує. Скуштувавши десерт, врешті вже і не хотілось салату, який все ніяк не несли (хоча з відвідувачів була я та ще невеличка компанія на веранді).

Я вже встигла "наклацати" купу фото, завітати до вбиральні, до опису якої не буду вдаватись, бо там все чисто і приємно.





Встигла і заморочити бармена питанням про те, хто ж такий той пан Тадеуш, на що отримала банально нецікаву відповідь: будинок польський, тому асоціативно вигадали того пана. Хоча можна було нафантазувати цікавущу історію про пана, який жив у цьому будинку, закатував свою дружину, бо був ревнивим, потім трьох коханок і врешті повісився от на тій балці. А вночі можна почути, як ходять замордовані коханки, і свариться пан Тадеуш. Ну щось таке...

Нарешті принесли мій салат і прибори до нього, які виявились з відбитками пальчиків.



Дівчина знов мило всміхнулась та замінила мені прибори. І ось що вийшло, коли я вимішала салат!

Навіщо, навіщо стільки майонезу??? Можна ж зробити прекрасну заправку на основі муштарди з оливковою олією та ще чимось. Але ж ні! Банальний майонез із пачки! На смак - це просто кисло від маринованих печериць та млосно від майонезу та яєць, і все це ніяк не в’яжеться зі смаженою цибулею. Я не стала його навіть куштувати, бо то було неїстівне.

А от рахунок принесли дуже швидко, на відміну від наїдків. Він склав 64 грн.


Висновок: інтер’єр «+», наїдки «-».

З кафетерію я вийшла, поринувши у роздуми про майонез і пана Тадеуша, що ночами блукає будинком і сварить своїх жінок.

З вами була Kalipso та рубрика «Смачного Луцька». Пишіть, які ще заклади ви б хотіли, щоб ми відвідали.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!