ЄВРО-2016. Танці титанів

Чотири дні запеклих футбольних боїв на французьких полях визначили чотири найкращі команди Європи на даний момент. ВолиньPost пропонує згадати, чим найбільше запам’яталась чвертьфінальна стадія турніру.

Згадуючи Грецію

Ще до турніру ми згадували про те, як за останні роки змінилась гра збірної Португалії. Про те, що тепер від цієї команди навряд чи можна очікувати такого видовища, як раніше, а на зміну цілій плеяді зірок світового футболу прийшла армія дисциплінованих «трудяг», які в першу чергу займаються збереженням «сухості та комфорту» біля власних володінь. А от якісь атакуючі прийоми португальців зазвичай обмежуються простими лонгболлами, прострілами та пошуком самотніх Кріштіану Роналду чи Нані…

Нічого нового ми не побачили і у поєдинку команди Фернанду Сантуша проти збірної Польщі. Крім того, що у перші миті гри ця армія не встигла організовано виставити свої захисні щити – Седрік Соареш «загубив» з огляду Каміла Гросіцкі, а його колеги недостатньо добре відборолись проти Роберта Левандовскі (який, до речі, витиснув лишень свій перший та єдиний гол на цьому турнірі). Однак потім все стало на свої місця – «наконечників» польських атак тримали на контролі, і які б там каруселі не пробували закрутити поляки на флангах, логічного завершення вони не знаходили.



Інша справа, що й сама збірна Португалії ніби згодна була на післяматчеву лотерею, або ж просто вірила у те, що рано чи пізно суперник розкриється, як це кількома днями раніше зробили хорвати. Якщо Нані ще відзначився гольовою скидкою на Ренату Санчеса, то Роналду сміливо може записувати цей поєдинок собі в пасив: декілька млявих ударів та невикористаний момент, коли поляки не втримали лінію офсайду – це дуже мало для капітана та гравця, на якого грає вся команда…

Поляків удома зустріли, як героїв – дійсно, команда зробила усе, що могла, і жодного матчу за турнір так і не програла. А проти португальських суперників «Кадра» виглядала якось гостріше та впевненіше – не пощастило лише у лотереї (знову ж таки, двічі поспіль серію не виграють). А от команда Фернанду Сантуша дійсно нагадує ту саму Грецію 2004-го року – якийсь неоднозначний вихід з групи і повна дисципліна у грі проти опонентів у плей-офф. Порівняння ще більш доречне, якщо згадати, що головний тренер лузитанців до цього чотири роки досягав неабияких успіхів саме з грецькою збірною. До яких висот він може підняти цю команду і як далеко вона може зайти, більше заважаючи грати суперникам, аніж нав’язуючи свій стиль? Відповідь – уже післязавтра.

Останні з могікан

Знаєте, коли Раджа Наїнголлан шикарним пострілом у дев’ятку воріт Уейна Хеннессі відкрив рахунок у другому чвертьфінальному матчі Євро, не полишала думка про те, що Уельс так просто не здасться – надто яскраво горіли вогники в очах підопічних Кріса Коулмена того вечора. Важко сказати, наслідком чого це було – можливо, добрячого «нагая» від валлійського тренера після не зовсім переконливої гри проти Північної Ірландії, а, можливо, просто великого бажання залишити на турнірі ще одного несподіваного його учасника. Втім, це вже не так важливо – після пропущеного м’яча ці хлопці забігали вдвічі енергійніше, а на удар суперника відповіли потрійною, нокаутуючою комбінацією!

Дивно, але з «Червоними дияволами» злий жарт зіграла якраз їх улюблена ситуація – забитий гол і можливість розірвати суперника на контратаках. Інша справа, що й гравці збірної Уельсу це добряче розуміли, а для того, щоб постійно тероризувати обезкровлений відсутністю Яна Вертонгена та Томаса Вермалена захист бельгійців, вистачало і Гарета Бейла з Аароном Ремзі та Халом Робсоном-Кану. У вирішальний момент нагадала про себе якраз найслабша ланка команди Марка Вільмотса – Джордан Лукаку та Джейсон Денайєр просто не потягнули такий рівень, і без когось з цієї пари захисників не обійшовся жоден забитий валлійцями м’яч.



Крім того, гравці команди Уельсу нерідко «з’їдали» суперників і в центрі поля, і набагато краще проявили себе у єдиноборствах. Добре організована гра команди давала можливість якісно захищатися проти зіркової компанії атакувальних гравців бельгійської збірної – коли потрібно було, у захисті відпрацьовували навіть Бейл з Робсоном-Кану та Ремзі. Останньому, в підсумку, це дорого коштувало – через перебір жовтих карток хавбек лондонського «Арсенала» (як і захисник Бен Девіс) не зіграє у півфіналі. Однак перемога над таким суперником, напевно, була того варта…

Бельгійці, яких багато хто називав прихованими фаворитами турніру, як і два роки тому, завершують свій шлях з відчуттям того, що вони могли виступити набагато краще. Але й не без визнання справедливості підсумкового результату та неспроможності змінити хід гри, яка складується не на їх користь. А от команда Кріса Коулмена продовжує творити історію. Хоча до фінального матчу на «Стад де Франс» потрібно не тільки подумати, як замінити Аарона Ремзі, а й шукати нові ігрові ідеї – португальці вже показали, як вони вміють боротися з суперниками з сильними флангами…

Німеччина – Італія: достроковий фінал?

Поєдинок з такою вивіскою зазвичай очікується набагато більше, аніж інші. Не дивина, що матчу між німцями та італійцями футбольний світ виділив більше уваги у порівнянні з ще трьома чвертьфінальними парами: Італія здивувала всіх організованою грою імені Антоніо Конте та впевненою перемогою над іспанською збірною, а «бундестім» просто вже давно не програвав на великих турнірах. Якраз востаннє підопічні Йоахіма Льова у фінальних частинах програли «Скуадрі адзуррі»: півфінал попереднього Євро напевно був ще свіжим у пам’яті для багатьох гравців німецької команди…

Битва титанів йшла за прогнозованим сценарієм: кожна з команд вичікувала помилки суперника, добре при цьому уявляючи ціну можливої невдачі. Втім, навіть така гра з великим об’ємом роботи гравців обох команд саме у центрі поля та на флангах, виглядала дуже солідно. Не дивно, що й найкращі моменти у обох команд виникали якраз після якихось нестандартних ходів. Один з таких – ривок у вільну зону Йонаса Ектора – італійський захист, який на цьому Євро пробоїн ще не мав, не перекрив, за що миттєво був покараний. Звичайно ж, щастя «Скуадри адзурри», що у потрібний момент вдав з себе «заправського» волейболіста Джером Боатенг, а Леонардо Бонуччі чітко виконав вирок. Втім, серія пенальті якраз була логічним завершенням того, що відбувалось на полі…

Удар у схожому стилі від Бонуччі вже у післяматчевій лотереї Мануель Нойєр розгадав, але сумно італійським вболівальникам має бути від того факту, що абсолютно провально свої удари з «точки» виконали ті, хто добре вміє це робити – форварди. Незрозумілі танці Сімоне Дзадзи (якого й випускав Конте під серію пенальті) та якийсь невпевнений промах від Граціано Пелле завадили «Скуадрі адзуррі» виграти цей одинадцятиметровий марафон набагато раніше. Хоча й німці теж пробачали своїх «візаві»… А можливо, свій вплив на гравців, які пробивали пенальті, мали фігури голкіперів: і Джанлуїджі Буффона, і Мануеля Нойєра можна сміливо називати головними зірками своїх команд, і саме тому не зовсім солідні 2:2 після десяти виконаних ударів з «точки» не були чимось дивним…



Італія стала ще однією збірною, яку проводжали додому з повагою – навіть незважаючи на те, що період без звання чемпіона Європи продовжиться ще як мінімум на чотири роки. Можливо, «Скуадрі адзуррі» надто важко дались попередні бої – з Антоніо Кандревою, Даніеле де Россі та Тьяго Моттою Антоніо Конте міг розраховувати на кращий результат. Однак така гра команди в умовах кадрового дефіциту збірної й так милувала око. А тому й їхати додому цим хлопцям навряд чи соромно…

А от німцям історичний прохід найбільш незручного для себе суперника також може дорого коштувати: окрім дискваліфікованого Матса Хуммельса, проти господарів чемпіонату навряд чи зіграють Самі Хедіра та Бастіан Швайнштайгер, а для Маріо Гомеса чемпіонат Європи вже закінчився. Хоча, без сумніву, з таким запасом гравців у підопічних Йоахіма Льова все одно дуже серйозні шанси підкріпити успіх на чемпіонаті світу континентальним титулом. І знову аналогія, і знову півфінал, і знову господарі турніру… Соупадєніє?

З гордо піднятою головою

Звичайно, особливі футбольні романтики, хтось жартома, а хтось всерйоз, говорили про можливий успіх збірної Ісландії та продовження найцікавішої казки цього турніру. Однак, тримаючи руку на серці, навіть вони, схоже, розуміли, що колись вона має закінчитись. А у вчорашньому поєдинку, точніше у його першому таймі, схрестились усі супутні для Франції фактори: у господарів чемпіонату залітало все, що тільки можна, а суперники, напевно, і так надто довго тримали ту фантастичну концентрацію та бойовий дух, який вів їх до нових історичних футбольних вершин.



А другий тайм став обличчям сьогоднішньої збірної Ісландії: зарядженість на боротьбу, характер та бійцівські якості вкупі з реалізацією власних гольових можливостей. Підопічні Ларса Лагербека залишають Євро-2016 найвидовищнішою командою турніру – поки єдиною, яка забила у п’яти матчах! На час продовження першості континенту загальна увага футбольної спільноти нарешті перейде до когось іншого, але досягнення цих хлопців вже назавжди увійде в історію місцевого спорту. А для майбутнього тренерського штабу збірної України це справжній головний біль – з острів’янами нам грати вже за два місяці…

Господарі чемпіонату «під шумок» впевнено подолали зручну для себе сітку до півфіналу змагань. А ось попереду – безперечно, найважливіший матч усього дворічного циклу «Триколор». І все якось так ідеально вийшло, що якраз на битву з німцями повертаються після дискваліфікацій Н’Голо Канте та Аділь Рамі. Ідеально виходить, що якраз у потрібний момент розігрались атакувальні гравці команди, на яких особлива надія – Олів’є Жиру, Антуан Грізманн та Поль Погба, а герой перших турів Дімітрі Пайє так і не знижує оборотів. Ідеально виходить, що брати реванш за поразку дворічної давності на чемпіонаті світу потрібно буде на домашньому стадіоні проти суперника з доволі відчутними кадровими проблемами. Хтозна, може з «достроковим фіналом» футбольний світ аж надто поспішив?



Гол стадії

«Гармата» від Раджі Наїнголлана у ворота збірної Уельсу, звичайно ж, буде у всіх можливих гольових хіт-парадах не лише попереднього тижня, а й усього чемпіонату. Шкода лиш, що це не допомогло «Червоним дияволам» вийти до «четвірки» найкращих команд турніру, а валлійці, навпаки, після пропущеного м’яча заграли ще краще. Сам півзахисник італійської «Роми» на Євро ще раз довів, що йому не можна давати пробивати з дальньої дистанції – крім Уельсу це на собі відчули і гравці збірної Швеції…



Обман стадії

Щоб не залишати героя попереднього абзацу без уваги, окремо згадаємо про те, що зробив у цьому ж поєдинку Хал Робсон-Кану, який замість скидки на партнера просто на місці розвернувся обличчям до воріт – це стало справжнім відкриттям для захисту бельгійської збірної, а гол валлійського форварда – переломним у матчі.



MVP стадії

У цьому плані можна говорити про багатьох гравців, які брали участь у чвертьфіналі Євро, але виділити хотілось якраз Гарета Бейла. Цього разу гравець мадридського «Реала» не радував уболівальників бомбардирськими подвигами, однак своєю зарядженістю на боротьбу, великою працездатністю він постійно змушував бельгійську збірну тримати під контролем ситуацію біля власних воріт. Без сумніву, у півфіналі проти Кріштіану Роналду гратиме не лише одноклубник, а й достойний опонент. Який, можливо, й відправить португальців додому…



Відкриття стадії

Коли не пішла гра у лідерів атаки збірної Португалії – Роналду та Нані – у потрібний момент справу зробив зовсім ще молодий Ренату Санчес. Звичайно, відкриттям його уже не назвеш – скоріш за все, мюнхенська «Баварія» робитиме ставку на нього уже з початку наступного футбольного сезону. Однак гра проти поляків стала для нього найкращою на турнірі – 18-річний «вундеркінд» не боявся постійно йти у обіграш і робив це вдало, а його дебютний гол за збірну Португалії став чи не найважливішим для його збірної на цьому турнірі.



Бомбардир стадії

Ні, тут не буде рядків про Олів’є Жиру. Саме після чвертьфіналу одноосібним лідером та фаворитом бомбардирської гонки на турнірі став Антуан Грізманн, який до забитого м’яча додав ще дві гольові передачі. Форвард мадридського «Атлетико» у плей-офф повністю виправдовує усі видані йому перед турніром аванси. А якщо продовжуватиме так – може ми нарешті й побачимо якогось нового володаря «Золотого м’яча». Час настав?



Що далі?

Кріштану Роналду проти Гарета Бейла у середу, битва двох головних фаворитів чемпіонату у четвер – без сумніву, на вболівальників чекають божественні футбольні дні. В будь-якому випадку, вже за три дні команди сформують пару фіналістів, якої в історії ще не було. Тому якось живемо ці два нудні дні та повертаємось голодними до великого футболу – тим більше, його залишилось вже не так багато…


Дмитро Кузнецов, для ВолиньPost
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!