Тільки найсильніші: Фоменко зробив вибір

Попри оголошення, що фінальну заявку збірної України на Євро оголосять першого дня літа, головний тренер команди Михайло Фоменко визначився зі складом на день раніше.

«ВолиньPost» пропонує ще раз розглянути, з ким саме поїдемо на Євро, і що, на думку автора, змусило керманича головної команди країни зробити саме такий вибір.

Цьогоріч останній день весни наповнений різнобарвними емоціями європейських футбольних вболівальників. Головні тренери команд-учасниць потроху визначаються з кінцевими заявками на головний футбольний форум континенту, і часто думки фанів тієї чи іншої збірної аж ніяк не співпадають з рішеннями, які приймають головні відповідальні за майбутній результат. Німеччина без Ройса, Англія насухо, тобто без Дрінкуотера, Франція без Гамейро, але з Жиньяком… Ось і заявка Михайла Івановича викликала багато запитань. Тому поступово, по лініях та позиціях, її й розберемо.

ГОЛКІПЕРИ

Тут якраз нічого дивного чекати не доводилось. Місце Андрія П’ятова у збірній питань не викликало ще до Фоменка, і впевненість у силі нашого останнього рубежу трохи знизив хіба що останній контрольний матч проти збірної Румунії. Крім цього, можна згадати, що й за «Шахтар» ситуацій, коли він «не виручив» або «пустив», було більше, аніж зазвичай. Втім, сумнівів в тому, що на сьогодні це - найсильніший голкіпер країни, ні в кого й бути не може.

Не було ніяких вагань у головного тренера і щодо заміни П’ятову. Навіть попри те, що у Дениса Бойка кар’єра в Туреччині не задалась ще з початку сезону, та й щодо Микити Шевченка навряд чи можна було б сказати, що за останній рік він досяг якогось ігрового прогресу. І тут слід зазначити, що якраз волинські вболівальники з радістю порадили б Фоменку спробувати хоча б у контрольних матчах Богдана Шуста – ось хто у «Волині» з її невідомим майбутнім упродовж всього сезону тримав планку хорошої і стабільної гри у воротах. Розуміємо, одначе, що нові люди у збірній Михайла Івановича з’являються з частотою сонячного затемнення, а тому й надто чіплятися не будемо…

ЗАХИСНИКИ

Знову ж таки в основному все передбачувано. Протягом всього відбору фланги, що особливо приємно, були наші, волинські, – Артему Федецькому і В’ячеславу Шевчуку альтернативу знайти дійсно важко. Пару центральних обов’язково складав хтось із трійки - Ярослава Ракицького, Євгена Хачеріді та Олександра Кучера. На щастя (і спльовуючи три рази), – усі здорові та готові до гри на полях Франції.

Інша справа – альтернатива. Вона десь межує з надією на те, що ніхто не травмується і не включить «приховані таланти» по отриманню непотрібних санкцій від арбітрів. Федецького на такий випадок страхуватиме ще один добре знайомий волинським вболівальникам гравець – Богдан Бутко. Саме тепер вже екс-захисник російського «Амкара», а точніше його присутність у фінальній заявці, викликала масу запитань від футбольних оглядачів. Хоча я б не казав, що в заявці він займає саме місце Олега Гусєва, а гра за не найгіршу команду сусідської Прем’єр-Ліги (де менше за «Амкар» пропустили всього лиш шість команд) й змусила навіть керівництво «Шахтаря» повернути Богдана до команди. Хоча й схоже все на величезний аванс від Фоменка: Федецький не залізний, а на завершення наступного циклу Артему буде вже 33. При цьому особливого альтернативного варіанту на правому фланзі у нас немає. Хіба що Сімінін… Але це вже не так актуально.

ПІВЗАХИСНИКИ

Середня лінія у Фоменка відіграє особливу роль, саме тому ніякого здивування, чому заявка так напхана гравцями саме цієї ланки, не повинно бути ні в кого. Упродовж відбірного циклу серед тріо центральних півзахисників найбільш стабільно грали Тарас Степаненко та Руслан Ротань. Частіше разом з ними починав Сергій Сидорчук, коли він «втратив» форму – Денис Гармаш та Сергій Рибалка. Так, до кожного з динамівської трійки є чимало претензій щодо нинішніх ігрових показників, але головний тренер прогнозовано вирішив довіритись вже випробуваним протягом відбору виконавцям. Хтозна, чого чекати від того ж Максима Малишева? Він якраз-таки «показав себе» на найвищому рівні у другому матчі з «Севільєю»…

Інша справа – Анатолій Тимощук. Відставляючи заслуги, регалії і навіть наші волинські корені, я не бачу, чим саме може допомогти він нашій збірній в ігровому плані. І це в умовах кадрового дефіциту! Можна скільки завгодно казати про роздягальню, можна згадати, що і Юпп Хайнкес тримав Толіка для бурхливих святкувань того знаменитого баварського «треблу» - але ж у тій «Баварії» був такий склад, що і гравці типу Тоні Крооса чи Томаса Мюллера не завжди грали зі старту! А у нас п’ять центральних півзахисників (і ще двоє універсалів, про яких згодом), а от місця Гусєву не знаходять… В мене також перед очима досі вирішальний удар Олега у серії проти Швейцарії, його гра за збірну і дуже навіть непоганий останній сезон у складі «Динамо». Однак на підстраховку флангів люди також потрібні, а от кимось з набору центральних хавбеків можна було й пожертвувати. А добре було б, якби свій сотий вихід у футболці національної збірної Олег зробив саме у Франції…

Емоції через вікно з дев’ятого поверху, йдемо далі. Євген Коноплянка та Андрій Ярмоленко, і далі можна не описувати. Кожен з них не вийде на поле лише у разі травми, дискваліфікації чи ще якогось форс-мажору. Те, що вони – головна атакувальна сила збірної, хлопці доводять у будь-якому моральному, фізичному та «ігрово-практичному» (ось вам і новий футбольний термін) стані. Не згодні – поверніться у часі та подивіться останній контрольний матч проти Румунії.

А якщо креативу не буде вистачати й з ними, на поле завжди готові вийти вихованці «Шахтаря» - Віктор Коваленко, Олександр Караваєв та Олександр Зінченко. Якщо першого вже встигли конкретно заграти на рівні єврокубків, а другого ми добре знаємо по грі за луганську (чи запорізьку?) «Зорю», то останній представник вищезгаданої трійки для багатьох – нове обличчя. І якщо п’ять хвилин у матчі проти Іспанії були таким собі авансом для Зінченка, то повноцінний вихід на поле проти румунських сусідів та гра півзахисника російської «Уфи» не залишили Фоменку вибору. А враховуючи те, що Олександр, як і Караваєв з Коваленком, універсальний гравець – це не лише свіжа кров у лавах збірної, а й доволі корисний та потрібний гравець.

Таким чином, крім Гусєва та Малишева, за бортом заявки лишились Іван Петряк, Микита Каменюка та Євген Шахов. Якраз ці відсіювання від заявки я б назвав логічними – на їх позиціях є перевірені в боях гравці. Дуже шкода, що не зайшло у Бельгії Руслану Малиновському – сезон тому він був у прекрасній формі й готовий до подальшого прогресу, в тому числі і в збірній. А також багато хто звертав увагу на Дениса Олійника, який провів доволі непоганий сезон у нідерландському «Вітессі». Як бачимо, туди радари тренерського штабу збірної не дотягуються…

НАПАДНИКИ

Тут, як то кажуть, вибір був важким навіть не тому, що треба когось відсіяти, а тому, що треба було визначати, чиї «минулі заслуги» принесуть команді більше користі. Звичайно, як би народ не ставився до останніх «заслуг» Романа Зозулі – він завжди у Фоменка недоторканий. Та й останні контрольні матчі все ж показали, що альтернативи йому серед тих, кого викликали, просто немає. Будемо сподіватися, що на Євро ніякий арбітр в прямому значенні цього слова не постраждає, а Роман не лише насолодиться ігровою практикою (адже в клубі йому її найближчих півроку не вистачатиме), а й підтвердить, що ставка Фоменка саме на нього не випадкова.

Ще один постійний клієнт збірної, точніше лави для запасних нашої головної команди – Пилип Будківський. Ще один величезний аванс від тренера, навіть попри непогані ігрові відрізки, які бували цього сезону в гравця «Зорі». Його виходів на поле можна чекати хіба в кінцевих відрізках матчів, в яких результат буде досягнутим – у важливих поєдинках Михайло Іванович або взагалі нікого не міняє, або робить це для затримки часу…

Довиклик до збірної Євгена Селезньова особисто для мене означав, що швидше за все, тренерський штаб просто незадоволений формою Артема Кравця, який все ж не став основним у «Штутгарті». Хоча при цьому не можна сказати, що й старий-новий нападник «Шахтаря» феєрив у «Кубані». Обох об’єднують деякі речі: по-перше, допомогти своїм тимчасовим командам врятуватись від вильоту вони не змогли, а по-друге, що не кажіть, а і Євген, і Артем все ж набагато сильніші, аніж Будківський. Але, як кажуть, вибір зроблений, перспектива, хай навіть поки така безгольова, збірній потрібна. Та й повторюватись ще раз, що у Фоменка в першу чергу в нападі треба постійно носитись та боротись, а не забивати м’ячі, немає ніякого сенсу. Як і згадувати про Марко Девича, якого у Михайла Івановича в збірній ніхто ніколи й не бачив. А такий гравець нам би згодився…

МОРАЛЬ

Заявка, як не крути, складена з найсильніших на даний момент гравців України. Ідеальною вона була б з Гусєвим та Кравцем, але все-таки ми розмовляємо про команду, яка з останніх 34-х поєдинків виграла 24, команду, яка пропускає в середньому менш як півгола за гру, і, нарешті, команду, яка вперше пройшла на фінальний турнір чемпіонату Європи через сито плей-офф. За належної мотивації, концентрації та вболівальницької підтримки ці хлопці можуть дати результат. А який він буде – покаже лишень сама гра…

Дмитро Кузнецов, з вірою в гарні результати цієї заявки, для ВолиньPost.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!