Запашна кава в серці міста чи чергова кав'ярня у Луцьку? ФОТО
Сьогодні мені потрапила на очі зовсім невеличка кав'яренька "Alvaro", яка нещодавно відчинила свої двері відвідувачам. Розташувалась вона на проспекті Волі. Заклад зовсім новий, тому брудних закапелків у залі я не побачила.
Натомість мене потішило те, що можна сховатись на шкіряному диванчику в закутку і, дивлячись на вулицю, пити запашну каву. Меблів небагато, вони стримані, без зайвого. Є два столи з диванами та стійка з барними стільцями. Власне кухні тут немає, тому перехопити щось на кшталт сендвіча не вийде, але якщо ви любите солоденьке, як я, то тут можна знайти щось на свій смак.
Отже, переглянувши меню, написане на дошці крейдою, взяла собі мокачіно та невеличкий смаколик із сирного суфле на бісквітному коржику з фруктами. Коли кава зварена правильно, можна відчути усі переливи смаку. Тонка нотка щойно змеленої кави з присмаком шоколаду і молока розливається гарячою лавою у роті і залишає тонкий післясмак. Дякувати Богу, що мокачіно виявилось дійсно гарячим ( дуже часто, замовляючи щось з молоком, доводиться просити офіціанта замінити напій, бо він ледь теплий. На питання "чому?" отримувала відповідь, що кавомашина не нагрілась, що дуже дивно, бо молоко гріють у пітчері (це таке невелике горнятко з металу) гарячою парою.)
Не зовсім зрозуміла, чому кондитер, що готував смаколик, не почистив апельсин та виноград від кісточок. Довелося виколупувати самій. На питання про виробника десертів дівчина-офіціантка, знизавши плечима, сказала, що не знає. Як так?! Але його вигляд викликав довіру, тому скуштувала. Ніжне сирне суфле без грудочок височіло хмаринкою на тоненькому бісквіті. Дійсно смачно: трохи фруктів додавали кислинку, тому воно не було нудним.
У кафе паралельно продають кавове устаткування, мені це не зрозуміло. У кав'ярні є сайт, щоправда, він ще не працює... Ну в нас це, як кажуть, "сплошь и рядом" - адреса є, сайту нема. Сумно... Поки несли наїдки, вирішила помити руки.
Туалет. Ви знаєте, які тільки туалети я не бачила. Навіть з письмовим столом біля унітазу. Але ще жодного разу не було такого, щоб, зайшовши у WC, я натрапила на одяг. Причому у тому ж туалеті є шафа, куди можна було б це все сховати, а біля неї мирно спочиває брудна швабра, яку теж можна було б заховати. Мені здалось, що це якось "не комільфо". "Туалетик-манюсик", так би я його назвала, - навіть селфі путнє не зробиш. Умивальник брудний та заляпаний. Розетка біля самого умивальника не дуже відповідає правилам техніки безпеки, та ще й квіти хтось штучні тицьнув про всяк випадок - вже як закоротить, то щоб відразу зайнялося добряче. До речі, якщо ви маєте пишні форми, то вам навряд буде зручно у цьому санвузлі. Доведеться або дряпатись держаком для паперу, або якось боком примощуватись.
На виході з туалету бачиш усю спідню барної стійки. Тут тобі і булки лежать, які, мабуть, офіціантка їла - не доїла, і ганчірки, і серветки, і сама офіціантка (вона ж бариста) переглядає якийсь каталог з косметикою. Як на мене, людина, яка приходить до закладу, не має такого бачити.
До речі, у кав'ярні облаштували місце для дитячого куточка, так що можна запросто піти з дитиною. Вам - кава, дитині - коктейль і розмальовки.
Також є невеличка верандочка на два малесенькі столики, і, якщо погода дозволяє, можна посидіти на вулиці. Хоча я б не сиділа, бо проспект Волі - вулиця із жвавим рухом. Багато машин, людей, а це - пилюка і зайві очі. А я, наприклад, люблю смакувати каву без зайвих очей.
З вами була Кalipso для "Смачного Луцька". Пишіть, про які ще заклади ви б хотіли дізнатись.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Натомість мене потішило те, що можна сховатись на шкіряному диванчику в закутку і, дивлячись на вулицю, пити запашну каву. Меблів небагато, вони стримані, без зайвого. Є два столи з диванами та стійка з барними стільцями. Власне кухні тут немає, тому перехопити щось на кшталт сендвіча не вийде, але якщо ви любите солоденьке, як я, то тут можна знайти щось на свій смак.
Отже, переглянувши меню, написане на дошці крейдою, взяла собі мокачіно та невеличкий смаколик із сирного суфле на бісквітному коржику з фруктами. Коли кава зварена правильно, можна відчути усі переливи смаку. Тонка нотка щойно змеленої кави з присмаком шоколаду і молока розливається гарячою лавою у роті і залишає тонкий післясмак. Дякувати Богу, що мокачіно виявилось дійсно гарячим ( дуже часто, замовляючи щось з молоком, доводиться просити офіціанта замінити напій, бо він ледь теплий. На питання "чому?" отримувала відповідь, що кавомашина не нагрілась, що дуже дивно, бо молоко гріють у пітчері (це таке невелике горнятко з металу) гарячою парою.)
Не зовсім зрозуміла, чому кондитер, що готував смаколик, не почистив апельсин та виноград від кісточок. Довелося виколупувати самій. На питання про виробника десертів дівчина-офіціантка, знизавши плечима, сказала, що не знає. Як так?! Але його вигляд викликав довіру, тому скуштувала. Ніжне сирне суфле без грудочок височіло хмаринкою на тоненькому бісквіті. Дійсно смачно: трохи фруктів додавали кислинку, тому воно не було нудним.
У кафе паралельно продають кавове устаткування, мені це не зрозуміло. У кав'ярні є сайт, щоправда, він ще не працює... Ну в нас це, як кажуть, "сплошь и рядом" - адреса є, сайту нема. Сумно... Поки несли наїдки, вирішила помити руки.
Туалет. Ви знаєте, які тільки туалети я не бачила. Навіть з письмовим столом біля унітазу. Але ще жодного разу не було такого, щоб, зайшовши у WC, я натрапила на одяг. Причому у тому ж туалеті є шафа, куди можна було б це все сховати, а біля неї мирно спочиває брудна швабра, яку теж можна було б заховати. Мені здалось, що це якось "не комільфо". "Туалетик-манюсик", так би я його назвала, - навіть селфі путнє не зробиш. Умивальник брудний та заляпаний. Розетка біля самого умивальника не дуже відповідає правилам техніки безпеки, та ще й квіти хтось штучні тицьнув про всяк випадок - вже як закоротить, то щоб відразу зайнялося добряче. До речі, якщо ви маєте пишні форми, то вам навряд буде зручно у цьому санвузлі. Доведеться або дряпатись держаком для паперу, або якось боком примощуватись.
На виході з туалету бачиш усю спідню барної стійки. Тут тобі і булки лежать, які, мабуть, офіціантка їла - не доїла, і ганчірки, і серветки, і сама офіціантка (вона ж бариста) переглядає якийсь каталог з косметикою. Як на мене, людина, яка приходить до закладу, не має такого бачити.
До речі, у кав'ярні облаштували місце для дитячого куточка, так що можна запросто піти з дитиною. Вам - кава, дитині - коктейль і розмальовки.
Також є невеличка верандочка на два малесенькі столики, і, якщо погода дозволяє, можна посидіти на вулиці. Хоча я б не сиділа, бо проспект Волі - вулиця із жвавим рухом. Багато машин, людей, а це - пилюка і зайві очі. А я, наприклад, люблю смакувати каву без зайвих очей.
З вами була Кalipso для "Смачного Луцька". Пишіть, про які ще заклади ви б хотіли дізнатись.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 17
Останні новини
Запашна кава в серці міста чи чергова кав'ярня у Луцьку? ФОТО
27 травень, 2016, 14:46
Волинським шахтарям призупинили виплату регресних через нестабільну економіку
27 травень, 2016, 14:29
На Волині посадовець виконавчої влади займався підприємницькою діяльністю. ФОТО
27 травень, 2016, 14:12
Відвідайте краще садки під час обіду і шкільні їдальні. буде цікаво. І Патіо ді Фіорі, пліз
Нова луцька Фреймут зявилася.
Хотілося б дізнатися, а сама вона що-небудь у своєму житті створила - кафе, магазин або ще-щось?Народна мудрість - свиня скрізь бруд знайде. Поглянути б на кухню і туалет у неї вдома ...