Треба зупинити відтік мізків

Екс-міністр освіти Станіслав Ніколаєнко переконаний, що реформи в освітній сфері треба починати з підвищення зарплат.

Керівництво держави вважає освіту пріоритетом №1 після обороноздатності. Й обіцяє серйозні перетворення в цій галузі. Але наразі освітяни та науковці мають чимало підстав для нарікань. Варто бодай згадати нещодавній багатотисячний мітинг представників наукової спільноти, які протестували проти недофінансування їхньої галузі. До розмови про актуальні проблеми освітньо-наукової галузі ми запросили колишнього міністра освіти, професора, доктора педагогічних наук Станіслава Ніколаєнка, пише газета "Експрес".

Науковці вимагають в уряду збільшити фінансування. У Міносвіти ж на те кажуть, мовляв, треба розуміти: війна поставила в скруту всіх. Як ви вважаєте, чи справедливі протести науковців?

Так. За законом про наукову та науково-технічну діяльність, 1,7% ВВП щорічно мають спрямовувати на науково-дослідницьку діяльність, фундаментальні й прикладні дослідження. А тепер порівняймо: наскільки я знаю, цього року виділено лише 0,2% чи 0,3% ВВП, тобто в п'ять - шість разів менше, ніж вимагає закон! Тому є підстави виходити на протести. Говорити нині, що всім сутужно, - невиправдано. Сьогодні науковці протестують, завтра протестуватимуть представники інших сфер. Я розумію, що триває війна, що уряд Гройсмана лише взявся до роботи, висувати йому претензії не зовсім доречно. Але цим протестом науковці позначили свою позицію...

Вибачте, а хто в Україні винайшов дві третини сортів рослин і порід тварин, хто винайшов нові сироватки для боротьби з недугами? Лише рішення Національної академії наук про продовження життя наших атомних електростанцій, ресурс яких уже давно вичерпаний, дозволило Україні відкласти проблему забезпечення електроенергією щонайменше на десять - двадцять років. Якби авторами цього рішення були американці чи росіяни, вони б отримали за це стільки грошей, скільки б вистачило на 100 років фінансування НАН.

Від нового уряду всі чекають реальних реформ. З чого, на ваш погляд, мав би почати новий міністр освіти й науки?

Першочерговим завданням реформаторів має бути турбота про українського вчителя, викладача, професора. Якщо цього не буде, ніяка реформа не матиме сенсу. Нині модно говорити про те, скільки років мають навчатися школярі, за якими підручниками, які навчальні заклади треба закрити. А як живе нині вчитель чи доцент на мізерну зарплату - про це говорити не модно...

На ваш погляд, скільки б мали платити вчителям і викладачам в Україні?

Якщо нині чоловікові з Польщі, який, кажуть, є талановитим музикантом (йдеться про Войцеха Бальчуна -- Авт.), дають посаду керівника “Укрзалізниці” й обіцяють зарплату 1,5 мільйона доларів на рік, тобто приблизно 3 мільйони гривень на місяць, то українському міністрові готові платити 6 тисяч гривень, професорові - 4 чи 5 тисяч на місяць... Нічого доброго в українській освіті й науці, за такого ставлення, не буде. Як на мене, було б нормально, якби мінімальну зарплату підвищили до 3 - 4 тисяч гривень, а вчитель, відповідно, отримував 8 - 9 тисяч, професор - 15 тисяч.

Багато хто вважає, що справжнім реформатором був би той, хто зміг би розвантажити наших дітей у школах, які (а надто наймолодші!) зазнають неабияких стресів, просиджуючи по півдня у школі, а потім ще й вдома за підручниками. Чи вбачаєте ви в цьому проблему і чи реально тут щось змінити?

Згоден, дітей у школах із кожним роком навантажують дедалі більше. Така система навчання абсолютно не виправдовує себе. Якщо учнів у першому - другому класах навчають дробів, це не означає, що з них виростуть геніальні математики. У західних країнах ставку в навчанні роблять на ігровій методиці (до речі, це стосується не лише шкіл, а й університетів), на практичних та лабораторних заняттях. А в нас діти сліпнуть за книжками й комп'ютерами, а користі з цього вкрай мало.

Треба, щоб Академія педагогічних наук попрацювала над сучасними методами навчання (бачите, я не кажу про те, що їй слід лише давати гроші), попрацювала над новими програмами, які б дозволили розвантажити школярів. Реформувати слід і вищу школу. Варто нарешті відходити від практики, коли 11 років навчаємо дітей у школах, а потім, коли вони приходять до університетів, починаємо знову з нуля - українська мова, історія України і так далі...

Як відомо, більшість вступників перед ЗНО звертається по допомогу до репетиторів. Яка головна причина діти несерйозно ставляться до навчання у школі чи вчителі не дають там належних знань?

Багато залежить і від учня, і від учителя. Але я не дивуюся, якщо вчителі не дають дітям високих знань. Бо добрий учитель - фізик, хімік, інформатик чи біолог - надто часто шукає собі роботу в бізнесі, щоб заробити більше. Як платимо вчителям, так вони й ставляться до своїх обов'язків. До речі, той самий учитель, але вже в ролі репетитора, чудово підготує вашу дитину до ЗНО. Бо коли розуміє, що може отримати гідну плату за свої послуги, викладається на всі сто.

Наскільки серйозною вважаєте проблему відтоку мізків за кордон?

Це колосальна проблема. Хочу сказати, що попередній уряд абсолютно не зважав на неї. Я неодноразово пропонував: бодай зберімося, проведімо нараду, з'ясуймо, чому випускники наших шкіл їдуть навчатися до Польщі, Румунії, Німеччини чи інших країн. Лише в ФРН нині навчається і працює 25 тисяч українців, які отримують грантову підтримку від держави ФРН. Ще 600 тисяч абітурієнтів прагнуть вступити в тамтешні навчальні заклади або на мовні курси. Це шалений відтік інтелекту. Ніхто на вищому рівні цієї проблеми не вирішує. Ніхто не усвідомлює, що це веде до деградації суспільства. А треба нарешті приділити цьому окрему й постійну увагу!
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!