Про що розмовляють у міських та міжміських маршрутках Луцька

Про що розмовляють у міських та міжміських маршрутках Луцька. Пропонуємо почитати найцікавіше з побаченого й почутого.

Добірку підготувало видання ВАР.

***
Гурт школярок-випускниць по обіді в неділю, 3 квітня, повертається з пробного ЗНО. Гортають конспекти, звіряють відповіді, жваво обмінюються враженнями. Під російську попсу в салоні цитують українських класиків.

— Сковорода мене не підвів зі своїми афоризмами, мова й література завжди найлегше давалася, — тішиться кучерява русява дівчина. — Люблю всякі віршики, а мама радить: “Що тобі з тієї поезії — вступай на математику. Професія серйозна має бути”. А я на філологічний хочу.

— А мені мама каже: де б не вчилася, головне — заміж добре вийти. Як буде чоловік алкоголік, яка різниця, який у тебе диплом. Чи то треба вища освіта, якщо перукарки і манікюрниці в рази більше отримують? Учителька в школі так і говорить: “Дівчатам важкої роботи не треба, а стригтися чи нігті фарбувати жінки навіть у війну будуть, — підтримує розмову подружка.

— А що це читаєш? — ще одна з гурту до дівчини, яка любить вірші. У тієї в руках книжка Ольги Фреймут. — Нє, ну ти подумай: ходить пилюку по кутках збирає і думає, що книжки писати може. Письменники ж мають бути великими людьми. А тепер хто хоче, той і пише.

***
— Усе йде до того, що знищити хочуть Україну, у крові країну топлять, — бабця-пенсіонерка звертається до своєї сусідки. Довго скаржаться на свої мізерні соціальні виплати і недолугих політиків, але найбільше дістається євреям.

— Бо нами керують жиди: Яценюк, Порошенко. Я прочитала в “Експресі”, що Гройсман у 16 років уже підприємством керував, — радо відгукується сусідка. — Я тобі так скажу: поки простакуватий українець ще тільки думати буде, хитрий жид тобі уже пролізе. Скрізь вони пролізуть.

***
— Не знаю, що Оля собі думає. — Оля — це племінниця балакучої жінки, якій на вигляд років 40. — 25 років, а ще хлопцями перебирає. Не може собі ціни скласти. Може, принца чекає. Побула там трохи у Києві та й загордилася. <З розмови зрозуміло, що Оля вчилася в університеті. – Авт.>. Я купила їй штучну шубу, а вона носом крутить: негарна. А сама в кедах ходить, каже, така тепер мода. Ну ви подумайте: що кеди, а що шуба, хоч і несправжня. Більше нічого їй купувати не буду.

***

Хлопець, на вигляд до 30 років, розповідає своїй супутниці-ровесниці про те, як їздить на заробітки в Польщу. Працює на будівництві, тішиться отриманими злотими. В Україні, на його думку, все погано і навряд чи коли буде краще. Але все одно при кожній нагоді він повертається на батьківщину.
— Чому? За домом сумно? — співчутливо запитує дівчина.
— Та де, — відмахується. — Якось я лишився в Варшаві на вихідних, то пробухав усе, що за місяць заробив. Пити там дорого.
Хлопця покинула його дівчина, тому тепер нічого не тримає і він шукає, де можна заробити більше — у Франції чи Англії.
— Тільки одне погано — звідти додому не наїздишся, — слушно зауважує хлопець. — Прийдеться кидати бухати, — заливається сміхом, мабуть, подумавши, який дотепний жарт.

***
— Альо, альо, — викрикує чоловік на зупинці біля Варшавського ринку. — Какой президент, такая и связь, — звертається невідомо до кого. Розсерджений, відходить убік — ловити покриття.

***
— Посуду за собою зразу треба мити — бо, кажуть, чоловік негарний буде. І не можна, щоб хлопець мив — тільки ти сама. Бо нащо тебе, якщо він прибиратиме? — повчає мама доньку.

***

На автостанції водій автобуса “Луцьк — Ужгород” попереджає пасажирів, що на кілька місць куплені квитки у Львові, тому їх не займати людям, які прямують далі. Перелічує зайняті місця. Бритоголовий молодий чоловік у дермантиновій куртці, голосно матюкаючись, шукає вільне сидіння. Урешті, займає останнє місце. Перед ним — молодий хлопець розмовляє по телефону. “Мама, ти мене задовбала, йди в жопу!”, — вигукує він голосно на сміх молодших і на подив старших пасажирів.

За півгодини бритоголовий зривається з місця і з кулаками накидається на хлопця, який сварився з мамою.
— Ти чого на мене весь час дивишся? — висуває претензії. Хлопець знічується і невиразно відповідає. Бриголовий ураз витягує кастет і пропонує вийти з автобуса і там “поговорити як мужик із мужиком”. Пасажири пориваються вгамувати агресивного чоловіка, але той не реагує. Підсів до хлопця, погрожує, що має з собою ще й іншу зброю.

Зачувши шум, водій спиняє автобус, йде до останнього сидіння. Погрожує, що зараз або викине їх обох із салону, або викличе поліцію — хай розбираються. Бритоголовий при появі водія миттю чемнішає, каже, що то дрібне непорозуміння. А коли водій зникає, знову залякує молодого чоловіка. Пасажири роблять зауваження, але байдуже. Тоді на крик переходить жінка, що сидить біля водія.

— Ви що собі думаєте, тож між людьми їдете! Як себе поводите! Зараз обом надаю, що мало не буде. Знайшли де силу показувати. Грошей мені ваших не треба (це коли бритоголовий відказує, що заплатив за проїзд. – Авт.). Віддам вам по 5 гривень і йдіть собі полем! — її гучний голос добре чути з першого сидіння на останнє.

Тільки після цього бритоголовий перебирається на своє місце і в салоні западає тиша. Решту дороги всі слухають весільні пісні.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!