Усю ніч молився... і людей закликав, – лучанин Ігор Тихолаз про Майдан

Лучанин, який вже більше 10 років мешкає в столиці, еколог, журналіст і поезомаляр Ігор Тихолаз був з перших днів на Майдані. Він був одним із активістів Барбакану, творчої тусовки митців Революції Гідності.

Про ті дні згадувати не хоче через почуття провини за те, що у найбільш відповідальний момент не був в перших рядах…

«…то навряд чи цікава розповідь буде... 17 і зранку 18 я був на Майдані. Чергував в ніч, а потім додому поїхав. У Маріїнку не пішов, на ходу теж, бо ніч не спав, був дуже втомлений. Взагалі вирішив того дня не лізти у гущу. А коли вдень почався штурм – я був вдома. До центру було не дістатись з лівого берегу – перекрили метро. Та й почував себе дуже погано після ще січневих контузій на «Груші»… тобто розумів, що якщо навіть піду пішки в центр і якось просунусь – то з мене вже допомоги не буде ніякої… просто стану тягарем для інших, бо в такому фізичному стані «притирять» швидко... а потім всю ніч молився... і людей закликав, такий ось молитовний марафон влаштував. Друзі, мабуть, пригадають. Всю ніч виходив «в ефір» щогодини з текстом молитви. І зранку зло відступило!

19 лютого була якась ніби передишка. Люди на майдані оговтались. Здавалось, що атака захлинулась, і після смертей 18-го з обох боків силовики не наважаться йти далі…

Ніч на 20-те була тихою… ну майже... відступили... провокували, все палало, «профсоюзи» догоріли.. я все ще залишався вдома. А вранці 20-ого вже з жахом читав у стрічці новин про перші жертви – майже в режимі он-лайн, з 8 ранку був у мережі… – і кричав через екран до них:«Навіщо ви лізете уверх по Інститутській...! Перестріляють же всіх! Хто ж дав команду!»… бачив, як розстрілювали... перші відео з’явились буквально десь після 10 ранку. Це було дуже страшно, мозок відмовлявся вірити у це. Досі пам’ятаю цей звук пострілів, довго не міг асоціювати – на що це схоже. Це було подібно до плітки батога, яким життя шмагало нас нещадно… Я на собі той батіг відчув фізично.

Мені важко про це говорити, бо я мав там бути, але там не був… Це почуття провини, що мене там не було, не проходить і досі. Мій Майдан ще триває. Не знаю, коли він закінчиться…».
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!