«Хочемо, бажаємо, можемо перемогти, але не дають», - азовець про терміни АТО. ВІДЕО

- Олексій, скажіть, будь ласка, нещодавно у Фейсбуці один з бійців АТО виставив пост, як крик душі, заклик, що вистачить вже допомагати бійцям на сході, а треба звернути більшу увагу на саму державу і що волонтерство - річ не дуже потрібна, краще вже допомагати близьким, хто залишився вдома. Ваша думка щодо цього?

- Я б не поділяв питання ... волонтерський рух - це дуже хороше явище. Але обирати, що важливіше, не думаю, що є якась можливість. Важливо і допомагати на громадянці сім'ям тих же поранених, це треба. Так само треба допомагати і бійцям, є багато підрозділів, які реально потребують.



- Я знаю, що коли ви поверталися додому, то мали безкоштовно доїхати до своєї домівки, але ви заплатили десь 800 грн. Чому така ситуація? Хто вам відмовляв? Перевізники відмовляли? Як це відбувалось?


- Із Запоріжжя до Києва 500 з чимось грн коштує, маршрутка з Бердянська до Запоріжжя - 16 грн. На маршрутці з Києва до Луцька «Луцкекспресом» їхав, і мені сказали, що ніяких знижок немає, ніяке посвідчення учасника бойових дій не діє. Ви повинні платити по повній.



- Ви дуже часто знаходитесь там і рідше - тут. Різниця колосальна. Але всіх, хто знаходиться на цій стороні, хвилює питання: чому не закінчується війна? Коли вона може закінчитись? Кому це вигідно? Чи це вже переходить в якусь площину вигоди? Чи це обумовлено дійсно проблематикою наших військових частин, що вони не можуть відбити територію?

- Коли приїжджаєш на «гражданку», багато людей запитують: ну коли вже це закінчиться? Я ніколи не відповідаю. Ти на дивані дуже втомився, а ті, хто в окопах сидить, хто на передовій, то ті не втомились. А ось ти на дивані прям дуже втомився... Відпочинь.

- Якщо б була команда звільнити територію від загарбників, то вистачило б сили і можливостей перемогти?


- Якби в нас була б центральна позиція в країні, то все б закінчилося перемогою. Що нам треба, все є - досвідчені бійці, але не ті, що нічого не роблять і спиваються. Для успішної наступальної операції треба від півмільйона вистроєних по лінії фронту до мільйона. Ми повинні розуміти, що на нас ніхто не нападе - ні Польща, ні Молдова, ні Білорусь. 98% техніки та особового складу можна мобілізувати на лінію фронту, всю техніку, щоб ні одиниці на складі не було, наказ іти - і, я думаю, вистачить 2 місяців, щоб зміцнитися на кордоні з Росією. Якщо це продумати - це реально. Боятися нічого російську армію.



- Останнім часом з'явилось багато чуток, що бійці впораються на сході, розвернуть свої сили, підуть на Київ - і виженуть все керівництво.


- У Києві теж є ворог, який нам в спину дихає, але у кожного військового є пріоритети. Ми бачимо пріоритети ворога. Людей, які це кажуть, я не розумію. Честь тобі і хвала, що ти сидиш і зарабативаєш гроші, але ти живеш погано, і я повинен за тебе воювати, розвернутися і піти за тебе владу поміняти, а потім повернутися і почати знову воювати.

Ми там боремося - боріться тут. Суспільство - це сила. Той вже нажерся, накрався - він буде менше красти. Не буде, буде точно так же. З недосвідченими у нас хоч шанс є зажити добре. З тими, хто вже був, - вже шансів немає.



- Скажіть, що вас найбільше підтримує, гріє душу — нагороди, волонтерська допомога, патріотизм чи родинне тепло?

- Однозначно, за землю рідну, за Україну. Ми розуміємо, що Україна - це особа твоїх рідних, бачиш у очах дружини Україну. Висока мета за Батьківщину сражатися. Але у кожного Батьківщина в особах. Це очі, улибка, воно ж живе повинно бути.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!