Викладачка з Волині знайшла чудотворну ікону від Наполеона. ФОТО

Сенсаційне відкриття зробила викладачка Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Тетяна Яцечко-Блаженко, коли вивчала історію рідного села своєї бабусі Марії Шатковської Лисина, яке зараз у складі Рівненської області.

Інформація повідомляється на сайті Район.Луцьк

Дослідниця у процесі вивчення віднайшла чимало інформації про ікону із зображенням Ісуса Христа і тридцяти трьох хрестів. Один зі списків цієї ікони зараз зберігається у Музеї Волинської ікони і має назву «Христос Боремельський».

"У хатах Боремля й околиць досі можна зустріти паперові гравюри цієї ікони, надруковані в Почаївській лаврі, – розповідає дослідниця. – Із цього чудотворного образу створювали списки для волинських парафіяльних церков. Їх можна і сьогодні побачити у храмах Луцького та Горохівського благочинь, на Козацьких могилах у Пляшевій, у Дубно, Кременці, на Тернопіллі, у самому Боремлі".

Тетяна Яцечко-Блаженко усюди почала шукати інформацію про рідкісну ікону і в польських довідниках натрапила на свідчення, що ікона спочатку знаходилась в Італії на віллі князів Д’Есте.

"Після Італійської кампанії (1796–1797 роки – ред.) французьких військ полотно потрапило в руки Наполеона І Бонапарта. Він подарував її за бойові заслуги відомому польському генералу, лейтенанту Імператорської армії Вінценту Шептицькому. На початку ХІХ століття генерал одружився із княгинею Констанцією Чацькою, яка проживала разом із батьками у своєму родинному помісті в Боремлі. Шептицький подарував для боремельського костелу дорогоцінний портрет Ісуса", – розповідає науковець.

У Боремлі святиня довго не затрималась, адже розпочалось Велике польське постання 1831 року проти влади Російської імперії. До повстання долучились родина Чацьких і Шептицьких, за що пізніше вельможі були покарані. Маєток у Чацьких був конфіскований, а костел знищений.



"Стараннями місцевого пробоща Домініка Завадського ікона була врятована і потрапила в село Лисин. Ксьондз старанно оберігав святиню, відвів їй окрему кімнату у своєму житлі, бо знав про її чудодійну силу. З появою ікони в селі розпочинаються випадки зцілення від хвороб місцевих жителів", – розповідає Тетяна Яцечко-Блаженко.

Завадський ікону відкривав лише при молитві за хворого. Щодня пробощ прокидався о 4-й годині і молився, о 6-й сповідав прихожан, а об 11-й розпочинав служіння в костелі. Після служби влаштовував сніданок для прибулих здалеку прочан.

"Варшавський архієпископ, святий римо-католицької церкви, виходець із Волині Зиґмунт Щенсний-Фелінський писав, як ікона в Лисині зцілила важкохвору доньку його родички, відомої польської письменниці Єви Фелінської. Після кількох відвідин костелу і молитов Завадського дівчинка стала здоровою. Після цього родина Фелінських була частими гостями в костелі", – наводить цікавий епізод дослідниця.

Слава про Лисин ширилася навколишніми містами і селами. За переказами очевидців, у неділю під час служби весь берег Стиру був заставлений возами і кіньми – так багато прихожан прибувало до костелу. Домінік Завадський дуже переживав, щоб його діяльність не була потрактована російською владою як покатоличення населення. Саме тому він ініціював будівництво в селі православного храму.

У 1849 році в Лисині з’явилась православна церква, названа іменем святого Івана Богослова. Більшість коштів для церкви виділив ксьондз разом із католицькою громадою. Це було зроблено і з метою збереження костелу від конфіскації в майбутньому, на користь православних.

Один зі списків образу «Несення хреста» поповнив фонди Волинського краєзнавчого музею ще у 1988 році. Реставрацію полотна виконала викладачка Волинської православної богословської академії Лариса Обухович. Саме вона зняла пізні записи ХІХ століття і відкрила оригінальний живопис 1776 року. Цікаво, що Лариса Обухович є уродженкою Боремля, і саме їй в руки потрапив цей чудотворний образ.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!