Школи у селах Волині прирікають на забуття

З 1 вересня 2016 року Кабмін скасував фінансування шкіл з менш, ніж 25 учнями за рахунок освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.

Про це повідомляє газета Відомості.

Цій черговій «реформі» уряду Яценюка можна дати гасло «закриємо ще не закрите».

Це не перша освітня «інновація» на селі. Кілька років тому на забуття почали прирікати початкові школи, в яких навчалося менше п’яти учнів. Наприклад, останні три школи у Володимир-Волинському районі, у селах Бегета, Когильне та Чорників, закрили у вересні 2015 року. Тоді жителі села Бегета готові були навіть протести під Володимир-Волинською РДА організовувати, і з 1 вересня школа таки запрацювала. Та через те, що учнів вирішили навчати за індивідуальною формою навчання, батьки змушені були перевести дітей у сусідню школу. Варто зазначити, що Бегета не є деградуючим селом, у ньому багато молоді, розвивається підприємництво, тобто село здолало період занепаду та взяло курс на розвиток. Тільки влада цього не помічає.

Щоправда, словом «закриття» високопосадовці намагаються не оперувати — його замінили на «призупинення діяльності». Це ніби така рятівна «локшина» на вуха батьків, мовляв, буде багато дітей у селі — школу відкриємо. Але за останні 10 років у Володимир-Волинському районі жодної початкової школи не відкрили.

Черга прийшла до дев’ятирічних та одинадцятирічних шкіл, в яких навчається менше 25 учнів. Скільки таких шкіл на Волині буде закрито, наразі обласні посадовці, навіть при обговоренні бюджету області на цей рік, не розголошують. Певно, воліють до вересня 2016 року грати в мовчанку, аби не викликати масового збурення. Але голова Волинської ОДА на прес-конференції в грудні обмовився, що на Волині закриють 65 шкіл, де менше 10 учнів.

Село, колиску української нації, 24 роки прирікають на вимирання. У 90-х закрили бібліотеки та клуби. Потім добралися до початкових шкіл. Тепер черга за більшими школами. З соціальних об’єктів на селах нічого не будується. Ну, окрім барів. Але назвати їх соціальними об’єктами якось язик не повертається.

Мимоволі пригадалася новина про Японію. На острові Хоккайдо залізнична станція Камі-Сіратакі кілька років працює заради однієї пасажирки. Три роки тому японська залізниця вирішила закрити станцію через її віддаленість і непопулярний маршрут. Однак дізнавшись, що маршрутом користується дівчина, яка їде на навчання, залізничники вирішили почекати, поки вона закінчить школу.

Японія - країна для людей. А Україні не потрібні освічені громадяни та розвинуте село.

Тим паче, що діти тих, хто розробляє і приймає подібні рішення, не навчаються в сільських школах. А «труть брендові штани» в престижних міських гімназіях та ліцеях. Не встають на кілька годин раніше, аби на старенькому шкільному автобусі доїхати до школи, а на «лексусах» та «мерседесах» приїздять на уроки.

Це дві паралельні реальності.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!