Жителі волинського містечка ходять по... золоту

Побачити браму XVII століття — єдину, що залишилася від палацового комплексу Вишневецьких-Чарнецьких, у цю волинську глибинку приїжджають англійці, французи, поляки.

Бо навіть у такому стані 300-річна брама зачаровує величністю. А крім того, її зображення на гербі цього волинського райцентру, який називають «сонним поліським містечком із багатою історією», – пише День.

Ще на початку минулого століття у приміщеннях колишнього палацу жили нащадки його власників. Та вже десятиліття унікальна пам’ятка історії гине.

Тому й створили нещодавно у містечку ініціативну групу з небайдужих мешканців, які хочуть врешті привернути увагу влади до цієї проблеми. Тішать себе і надією на пошуки мецената чи інвестора, який дасть друге життя споруді — пам’ятці історії литовського, польського та українського народів.

На Волині не так і багато місць, де б, як у Любешові, територія була просто «нашпигована» історією. Ось сидимо ми з науковим працівником Національного природного парку «Прип’ять — Стохід» Вікторією Домашич у старій хатині, яка є одним із приміщень цієї установи, а вона і каже: «Коли тут робили ремонт, то виявили... підземний хід». Цими ходами, за переказами, поритий увесь Любешів. Живі легенди, що у тих підземеллях захована бібліотека часів Речі Посполитої. Невідомо, які скарби виявили б розкопки на місці знищеного 1969 року знаменитого любешівського костелу святого Іоанна Євангеліста. Його спорудження особисто контролював сам Папа Римський. Костел був не тільки святинею, а й неперевершеною пам’яткою архітектури.

Вистояв у часи Першої та Другої світових воєн, але 17 липня 1969 року його підірвали. Ось так і стоїть пустка в центрі Любешева — німе нагадування про знищену святиню. Та провести тут розкопки державному підприємству «Волинські старожитності» селищна рада чомусь не дозволила.

Любешів — один із небагатьох на Волині райцентрів, де немає свого краєзнавчого чи історичного музею. Проте ні війни, ні людська байдужість не змогли знищити приміщення колегіуму католицького ордена піарів. Це велична споруда родом із XVIII століття, у колегіумі в 1753 — 1758 роках навчався національний герой Польщі Тадеуш Костюшко — соратник одного із засновників США Бенджаміна Франкліна та ад’ютант першого президента США Джорджа Вашингтона.

Але туристи, які сюди приїжджають, десятиліттями бачать всередині лише обдерті стіни, підлогу з ямами...

«Ми хочемо підняти громадськість, щоб і мешканці селища, врешті, усвідомили, що ходимо практично по золоту, можемо і гроші заробляти на своїй історії. Та й треба берегти те, що нам залишили предки», — каже колишній учитель Іван Парфенюк, який очолює ініціативну групу людей.

«Кілька років тому Любешів міг отримати потужного інвестора з Польщі, який готовий був вкладати кошти у реставрацію місцевих пам’яток історії, адже вона спільна і для Польщі, і для нас. Проте тодішня місцева влада від нього відмахнулася, — говорить новообраний селищний голова Василь Корець, який працював свого часу головою Любешівської райдержадміністрації. Він сподівається на власні ділові контакти, зокрема і в Польщі.

На переконання Василя Корця, у брамі, яка стала символом Любешова, можна облаштувати службове приміщення для дирекції Національного природного парку. А якщо археологи проведуть розкопки і виявлять, як кажуть старожили, підземний хід під річкою, що тече Любешевом, то містечко, вважає селищний голова, матиме і туристів, і кошти від них.

Наразі ж він підтримує ініціативну групу, яка хоче облаштувати у містечку музей. Зрозуміло одне: віднині до історії Любешева не будуть байдужими ні його мешканці, ні місцева влада.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!