«Я не патріот. Я просто роблю свою роботу», - яким був Володимир Киян. ВІДЕО

Володимир Киян був одним із тих офіцерів, на яких тримається наша армія.

Так про героя відгукуються ті, хто його знав і пам'ятатиме завжди, - йдеться у сюжеті Телевізійного Центру Ковель.

Питання, ким бути - для нього не стояло: дід, мама, дядько — всі довкола були військовими. Володимир Киян закінчив Сумський військовий інститут артилерії. Служив артилеристом, потім у десантниках. Був миротворцем в Іраку. І міряв про сильну українську армію. Навіть тоді, коли став їй не потрібний, а його військову посаду скоротили.

“Він мислив не просто, як офіцер. Він мислив стратегічно - як поміняти армію? Він уже переріс давно свою ділянку роботи в армії. Він писав: “Я не патріот. Я просто роблю свою роботу”. Але, якщо ви зайдете на його сторінку у Фейсбуці, там написано: “Маю честь битися за Україну!” Це так зворушливо...”, - розповідає класний керівник Володимира Кияна Тамара Душенко.

Класний керівник пригадує: "У школі Володя завжди вирізнявся своєю щирістю і загостреним почуттям справедливості. Він займався бойовими мистецтвами в школі. Колись діти прибігли — і сказали, що хлопці побилися. Я прибігаю, а Вова лежить в крові, а його інший учень лупцює ногами. Я їх розборонила і напала на Вову — як ти міг таке допустити? Ти ж займаєшся бойовим гопаком, карате... А він каже: “Мені тренер сказав, що це заборонена зброя, яку не можна використовувати проти беззахисних”. Він так мислив. Такий він був...

Як офіцер — Володимир був горою за своїх хлопців. Коли почалися воєнні дії на Сході, пішов у добровольчий батальйон “Шторм”. Згодом таки повернувся в рідну 80-ту аеромобільну бригаду. І опинився під Щастям, де і потрапив в обійми смерті.

“В квітні місяці, коли я був в зоні АТО, мені не раз з ним доводилося спілкуватися. Він якраз перебував в районі Щастя, в районі цієї станції. Життєрадісна така людина він був. Тобто, людина, яка завжди вірила в перемогу над ворогом. Вірив у те, що його хлопці ніколи цю станцію не здадуть ворогу... Це був дійсно офіцер. Офіцер з великої літери. Таких би побільше в наших Збройних Силах — і наша армія ніколи б жодного метра своєї землі не віддала...”, - пригадує військовий комісар Ковельського ОМВК Сергій Гладун.

У Володимира залишився маленький син, якого він дуже любив. А у його рідній школі, де вже відкрили меморіальну дошку, незабаром з'явиться і музейний куточок пам'яті Володимира Кияна.

“В нас в школі існує музей, але його площі не дозволяють зробити таку експозицію безпосередньо в його стінах. Ми хочемо там розмалювати стіни і розмістити відповідні матеріали. Домовилися вже з дружиною, що вона віддасть форму, берет Володі. Тобто, зробимо такий музейний куточок... Ми повинні виховувати дітей на його прикладі. Він вчинив дійсно, як герой...”, - розповідає директор ЗОШ №7 Валерій Кубай.

Меморіальну дошку на фасаді школи освятили. Прозвучали слова молитви. Пам'ять героя присутні вшанували хвилиною мовчання, вінками та квітами.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!