Луцьк може пишатися якістю води, а от труби потребують заміни*

Луцьк може пишатися якістю води, а от труби потребують заміни.

«Ви що, п'єте воду з крана? – здивовано запитала переселенка з Луганської області. – Так це ж шкідливо»… Жінці довелося довго пояснювати, що вода у Луцьку – добра і вживати її можна.

Виявляється, є в Україні міста, де воду для пиття підвозять у бочках…

Луцька вода – без хлору й заліза

У давні часи люди говорили: «Ми є те, що ми їмо». До цього можна додати – «і п’ємо». Питання якості питної води – це, без перебільшення, питання національної безпеки. А якщо точніше – безпеки здоров'я кожного із нас.

У Луцьку вода в крани надходить винятково із артезіанських свердловин, і за останні роки міська влада приділила багато уваги тому, аби вона відповідала високим стандартам якості. У цьому, до речі, досягла чималих успіхів. Міський голова Микола Романюк неодноразово наголошував, що обласний центр Волині має відмовитися від хлорування води. Й от уже три роки, як комунальне підприємство «Луцькводоканал» позбулося потенційно небезпечної хлораторної станції.

– Про відмову від хлорування говорили багато часу. І тільки у 2012-му вдалося це реально вирішити, – пояснив головний інженер підприємства Сергій Строк. – Станція була дуже небезпечною, оскільки знезараження води проводилося рідким хлором. Тепер очищуємо воду за допомогою звичайної кухонної солі. Ще один важливий крок, який ми зробили в останні роки, – замінили фільтруючий матеріал на станції знезалізнення Дубнівського водозабору. Завдяки цьому рівень заліза на виході з насосної станції відповідає державним санітарним нормам.

Лучанам немає сенсу робити додаткову доочистку води. Я весь час наголошую – сам п'ю ту воду, що тече з крана.

Для чого водоканалу 15 мільйонів доларів

Якщо питання з якістю води у Луцьку вирішили, то проблема із модернізацією систем водопостачання, як ніколи, актуальна.

– Основні споруди підприємства будувалися понад 40 років тому, – пояснив його директор «Луцькводоканалу» Іван Корчук. – Зношеність становить відсотків 60. Тому ми весь час щось мусимо ремонтувати. Мені дуже подобається підхід до реконструкції дворових територій, який запровадив міський голова Микола Романюк, – робити все комплексно. Не тільки асфальт замінити, а й труби під ним. Це – по-господарськи. Кожен вдома робив би так.

Отож, таким чином комунікації змінені у дворах на вулицях Конякіна й Арцеулова. Вперше за багато років у 2015-му ми отримали з міського бюджету гроші на заміну труб. Це дуже добре, але не вирішує глобально проблеми модернізації водопровідного господарства. Адже для цього потрібні не мільйони, а сотні мільйонів гривень.

«Луцькводоканал» обслуговує 314 км водопровідних мереж, більшість з яких потребують заміни. Адже саме через старі водопроводи вода може містити домішки іржі. Особливо непроста ситуація – з центральним водогоном, через який вода надходить до жителів багатоповерхівок 33-го, 40-го, 40-б кварталів. Наприкінці 80-х років минулого століття тут поклали сталеві труби. Нині вони – в аварійному стані.

– Протягом останніх років ми потроху замінюємо їх поліетиленовими. Але це – точкове вирішення проблеми, не комплексне. Не вистачає грошей, – зазначив Сергій Строк. – Щоб замінити метр труби, треба в середньому три з половиною тисячі гривень. А нам необхідно замінити майже 11 кілометрів тільки аварійних труб. Це приблизно 30 мільйонів гривень. А потрібно ще модернізувати очисні споруди, насосні станції, придбати спеціалізовану техніку. Це вже сотні мільйонів гривень. Міський бюджет просто «не потягне» такої суми.

Європейські міста вирішували подібні фінансові проблеми через кредити. Влада Луцька також співпрацює з різноманітними фінансовими інституціями – такими, як Північна екологічна фінансова корпорація (НЕФКО), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Світовий банк. Зокрема, з НЕФКО підписали угоду на майже 500 тисяч євро. Кошти спрямовані на модернізацію насосного господарства водоканалу.

А від Світового банку є можливість отримати на модернізацію водного господарства й очисних споруд 15 мільйонів доларів.

– Ми подали проект і маємо нагоду отримати ці гроші, – зазначив Іван Корчук. – Це дозволить зробити у Луцьку найсучасніший водоканал.

Але громада міста має розуміти, що кошти доведеться повертати. Може, навіть доведеться розглянути варіант підвищення тарифу. До речі, сьогодні лучани платять за воду чи не найменше в Україні – вісім гривень.

Луцький міський голова Микола Романюк переконаний, що стратегічні підприємства – такі, як «Луцькводоканал» чи «Луцьктепло» – повинні залишатися винятково у комунальній власності. Тільки тоді громада і влада міста зможуть впливати на формування вартості їхніх послуг.

– Ми ще не отримали кредит Світового банку на модернізацію водоканалу, а вже з’явилося багато критиків, які прогнозують шалене зростання тарифу на воду, – каже градоначальник. – Хочу запевнити, що в такому питанні я не прийматиму одноосібного рішення, а буду радитися з громадою. Як вирішать люди, так і зробимо.

Проте лучани мають усвідомити, що модернізація водоканалу дозволить економити на проплатах за енергоносії, вартість яких тільки постійно зростає, менше витрачати грошей на ремонти і так далі. У кінцевому результаті це також відобразиться у тарифах. Тож і в майбутньому для лучан вартість «куба» води залишатиметься однією з найнижчих у країні.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!