На Волині відкрили монумент герою, закатованому російськими окупантами. ФОТО

У селі Підсинівка Старовижівського району відбулося урочисте відкриття монумента закатованому російськими окупантами 23 червня 1941 року у застінках ковельської тюрми учасникові національно-визвольних змагань 30-40-х років Іванові Омеляннюку.

Ініціатором створення пам’ятника є відомий київський меценат і благодійник Іван Омелянюк, молодший брат героя, котрого назвали на честь загиблого брата, інформує Слово Волині.

Пан Іван мешкає у Києві, очолює першу компанію в Україні, яка почала розробку та виробництво сучасного телевізійного радіомовного передавального обладнання. Але його серце тут на рідній Волині, де він народився і виріс.

У 2008 році Іван Омелянюк створив благодійний фонд «Майбутнє Волині». Понад 200 учнів стали його стипендіатами. Про Івана Васильовича найкраще говорять його вчинки. Багато волинян відчувають підтримку цієї прекрасної людини, яка досягла вагомих успіхів у житті і знаходить час і можливість допомагати іншим, тим, хто цього потребує.

Тож на відкриття монументу у невеличку Підсинівку приїхало дуже багато люду. Вшанувати героя та інших учасників національно-визвольної боротьби у 30-40-х роках прибули письменник, дослідник Визвольного руху в Україні, президент історичного клубу «Холодний Яр» Роман Коваль, заслужений артист України, кобзар Тарас Силенко, заслужені артисти України гурт «Акорд», гурт «Жайвір», керівники району та області, громадські активісти з Луцька, Ковеля, Ратного, Старої Вижівки, навколишніх сіл, учасники антитерористичної операції на Сході.

З вуст Романа Коваля присутні дізналися про діяльність Івана Омелянюка у ті буремні часи.

До приходу радянської влади Іван вступив до організації, яка боролася з польськими поневолювачами. Тому радянських солдатів у 1939 році зустріли як визволителів. Молоді люди надіялись співпрацювати з совєтами, сподіваючись, що ті дадуть свободу Україні. Однак дуже швидко зрозуміли, що помилилися.

Користуючись авторитетом серед молоді, поширював агітаційні матеріали люди, з котрими спілкувався Іван, або були членами ОУН, або сповідували національно-визвольні ідеї. Вони мали вирішальний вплив на формування світогляду молодого юнака. Іван не сприймав радянської влади. Йому запропонували працювати секретарем сільради — відмовився. Одного весняного ранку він раптово прийшов додому. Відразу поліз на горище за книжками. А незабаром прийшли його арештовувати.

В хаті плач, розпач, ніхто нічого не може зрозуміти. Він лише обвів поглядом батьків, сестричок і мовив: «Пам’ятайте, що ви — українці. Україна у нас одна». Таким він запам’ятався сестрам. Коли Івана везли селом, односельчани вийшли на вулицю, проводжаючи його. За Іваном плакало все село, бо його дуже любили.

Незабаром повезли до Ковеля. Івана дуже мордували, заганяли голки під нігті, але він мовчав, нікого не видав. Лише молився з ранку до вечора. Після першого бомбардування німцями Ковеля о 22 годині вечора Івана викликали з камери, наказавши брати із собою речі. В камеру він не повернувся.

На другий день їх усіх розстріляли поблизу залізниці. Саме там знаходилося приміщення НКВС. Енкаведисти дуже поспішали, вивозити трупи вже не було часу. Тому поспіхом викопали прямо у дворі три ями, скручених колючим дротом в’язнів підводили до ям і розстрілювали. Щоб не було чути криків і пострілів, поруч завели двигун трактора. Потім трупи засипали вапном і прикопали. Так обірвалося молоде життя героя-патріота…

Освятили пам'ятник священики УПЦ КП та УГКЦ зі Старовижівського та Ковельського районів.

Потім лунали над селом повстанські та стрілецькі пісні . На виставці-ярмарці презентували свої роботи народні умільці. А завершилося вшанування обіднім козацьким кулішем для всіх учасників заходу.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!