Директори луцьких шкіл - про улюблених вчителів, золоті медалі й нелюбі уроки . ФОТО

Почасти дивуєшся, усвідомивши, що наші вчителі також колись були учнями.

Про улюблених вчителів, золоті медалі й нелюбі уроки «Таблоїд Волині» розпитав у директорів луцьких шкіл.

Анатолій Дудич, директор ЛНВК ЗОШ-інтернат І-ІІІ ступеня ‒ правознавчий ліцей з посиленою фізичною підготовкою, улюбленою називає вчительку початкових класів Ольгу Іванівну. За словами Анатолія Миколайовича, вона мала особливий підхід до дітей та батьків, була дуже вихованою й ніколи не підвищувала голос. У старших класах майбутній директор залюбки йшов на уроки математики та фізики. Пригадує, що фізику викладала молода та симпатична Ангеліна Йосипівна. А от хімію та літературу Анатолій Миколайович любив менше, однак це не завадило йому закінчити Буянівську школу Луцького району із золотою медаллю.

Улюбленою вчителькою директора ЗОШ № 2 Василя Грищука була Галина Григорівна Лобода, що викладала зарубіжну літературу у Заборольській середній школі. За словами директора, саме вона привила йому любов до педагогіки й дітей. Згодом доля ще раз звела його із цією людиною: виявилось, що вона рідна тітка його дружини. «Я на всі уроки йшов із задоволенням, вчився добре, але хімію у школі не любив, цей предмет давався тяжко, бо мав нахил більше до гуманітарних наук, зокрема до історії», ‒ розповідає Василь Адамович.

Улюбленою вчителькою директора ЗОШ № 23 Віктора Мартинюка була вчителька біології Галина Іванівна Жук. За словами Віктора Семеновича, вже в той час вона вміла подавати матеріал прогресивно та надихнула юного Віктора Мартинюка також обрати фах біолога. «Оскільки у мене гуманітарний склад розуму, то у школі не надто подобались математика і фізика, та це не завадило закінчити школу із золотою медаллю», ‒ пригадує чоловік. Майбутній директор був медалістом не тільки у випускному класі, а всі роки поспіль. Тож школа у селі Миляновичі Турійського району може пишатися таким випускником.

Директор ЗОШ № 3 Віктор Савчук навчався у двох школах: закінчив «восьмирічку» у селі Любче, далі середню освіту здобував у Переспівській школі Рожищенського району. Улюбленим вчителем чоловік називає Андрія Степановича Хоменка, що навчав учнів у 1-3 класах. «Можу назвати цього вчителя улюбленим, бо це була дуже виважена і толерантна людина. Діти ставилися до нього з великою повагою. До того ж не звично було мати першого вчителя чоловіка, у всіх вчительки були в молодших класах», ‒ каже Віктор Євгенович. Щодо уроків, на які йти не дуже хотілося, директор каже, що все залежало від людини, а не від предмету: бувало, що зі зміною вчителя кардинально змінювалось ставлення до предмету.

Директорка гімназії № 14 імені Василя Сухомлинського Марія Кардаш також називає улюбленою вчительку мови та літератури. Цей предмет у Дубищенській школі Ківерцівського району викладала Манчинська Тетяна Іларіонівна. «Ця вчителька дуже любила свій предмет й вміла нестандартно його подавати. Вона була бездоганно грамотною, доброю й водночас вимогливою», ‒ розповідає Марія Миколаївна. За словами директорки, завдяки Тетяні Іларіонівна вона залишилась ще й активною театралкою, адже разом з вчителькою учні переглядали вистави, а потім аналізували їх на заняттях. Уроків, на які йти не хотілося, у Марії Миколаївни не було. Педагог каже, що всі предмети любила однаково, однак четвірки мала з арифметики та фізики.

Директор СЗОШ № 1 Андрій Киця навчався у Литовезькій школі Іваничівського району. Особливий вплив на учня тоді мала вчителька англійської мови Марія Андріївна Торчинська. Саме її педагог нині називає улюбленою. За словами Андрія Іларіоновича, вчителька одночасно була і вимогливою, і поблажливою та людяною, а ще вміла навчити. Саме завдяки вчительці англійської чоловік вирішив й собі викладати іноземну. А от на хімію юний Андрій Киця ходити не любив. Каже, все через те, що з цього предмету часто змінювались вчителі й не було жодної системності у викладі матеріалу, через що він й важко давався учням.

Валерій Півницький, директор СЗОШ № 5, хоч сам став істориком, у школі найбільш любив географію та вчительку, що викладала її ‒ Віру Петрівну Парчак. За словами Велерія Борисовича, всі учні у їх школі дуже любили цей предмет, бо урок з географії щоразу перетворювався у 45 казкових хвилин. Відповідаючи, діти перевтілювались у командирів кораблів і штурманів, у Магеланів й Христофорів Колумбів. Стоячи біля дошки, мандрували з країни в країну і кожен раз подорож була по справжньому особливою. У школі нинішній директор відмінником не був, мав четвірки з математики і хімії. Нині, приїжджаючи на могили до батьків у село Седлище Старовижівського району, кладе квіти й до пам’ятників своїх вчителів.

Директорка НВК № 7 Ніла Карпюк закінчувала луцьку школу № 10, щоправда тоді вона була у Теремно. Найохочіше жінка йшла на уроки російської літератури, яку викладала Валентина Іванівна Крачковська. Ніла Василівна каже, що вчителька російської літератури була дуже порядною, доброю, розумною та цікавою, розуміла учнів і вміла по-особливому подавати свій предмет. «На всі уроки ми тоді ходили із великим задоволенням, на перервах більше повторювали матеріал, аніж бігали, й між собою змагалися, хто кращу оцінку отримає. Зараз діти дивуються, коли це розповідаю», ‒ ділиться спогадами директорка. До речі, відмінницею у школі Ніла Василівна не була, у атестаті мала четвірку з алгебри, натомість відвідувала танцювальний й театральний гурток.

Першу вчительку Поліну Андріївну Карабін директор НВК № 10 Олег Михальчук згадує особливо тепло. За словами Олега Євгеновича, кожна перша вчителька особлива для учнів, а Поліна Андріївна зуміла передати йому любов до школи та викладання. Усі учні у їхньому класі любили вчительку, бо вона любила дітей та вміла розмовляти з ними як з рівними. Малий Олег Михальчук із задоволенням ходив на усі уроки, бо був із вчительської родини й любив вчитися. Закінчив школу у селі Колодежі Горохівського району.

Іван Леуш, директор ЗОШ № 13, закінчував луцьку гімназію № 14 імені Василя Сухомлинського. Улюбленою вчителькою називає класного керівника Людмилу Володимирівну Сидорук, що викладала українську мову та літературу. Попри те, що Іван Олександрович більше любив фізику та математику, саме вчителька мови та літератури стала для учнів справжньою другою мамою. Тепло директор також згадує вчительку математики Ірину Костянтинівну Панащук. А от на які уроки йти не надто хотілося, чоловік розповідати не хоче, хоч зізнається, що такі були. Школу закінчив із золотою медаллю.

Директорка ЗОШ № 11 Марія Мороз улюбленою вчителькою називає Галину Микитівну Поліщук, що викладала українську мову та літературу. Завдяки їй Марія Хомівна й для себе вибрала фах філолога. Жінка розповідає, що у її шкільні часи не було уроків, на які йти не хотілося, діти були спраглі до знань й усе вчили залюбки. Тоді у школі села Заброди учні не надто охоче йшли хіба що на музику, бо ж звикли на таких уроках тільки співати, а тут прийшов дуже вимогливий вчитель, що хотів ідеального знання нотного стану та сольфеджіо. Попри це школу Марія Хомівна закінчила із золотою медаллю.

Ще одна випускниця 14-тої гімназії директорка ЗОШ № 12 Наталія Чорна улюбленими вчительками називає Марію Іванівну Войтович, що вчила молодші класи, та вчителя української мови та літератури й класного керівника Галину Семенівну Прокопюк. Саме ці жінки стали зразком педагога, а завдяки Галині Семенівні Наталія Валентинівна й для себе вибрала фах філолога. «Завдяки цим вчителькам я зрозуміла, що бути педагогом дуже відповідально, адже ти маєш безпосередній вплив на майбутнє дітей. У мене не було предметів, на які йти не хотілося, всі уроки були цікавими й потрібними», ‒ каже Наталія Валентинівна. Школу жінка закінчила зі срібною медаллю, бо мала четвірку з фізики.

Олександр Дубина, директор НВК № 9, освіту здобував на рідній Харківщині. Чоловік закінчив 8 класів у школі села Верхня Орілька, що у Первомайському районі, а потім технікум. Попри те, що у технікумі навчання велося російською мовою, Олександр Дмитрович добре знав українську мові й без жодної помилки написав диктант під час вступних іспитів до університету. Розповідає, що основна заслуга в цьому належить Наталії Петрівні Стриженко, що вчила у школі українську мову та літературу й була його улюбленою вчителькою. Наталія Петрівна прийшла до школи у Верхній Орільці одразу після університету й свом прогресивним мисленням та новітньою методикою викладання одразу завоювала повагу. А ще жінка була дуже вимогливою: за помарочку на полях могла порвати зошита. Саме завдяки їй Олександр Дмитрович також став вчителем мови й літератури. Трохи важче у школі йому давалась хімія й геометрія, однак це не завадило стати золотим медалістом.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!