Спортивний Луцьк: велоспорт

Мандрівник на велосипеді - веломарафонець Сергій Ройко.

Їздити на велосипеді я полюбляв ще з дитинства, а тут і робота малорухлива - інженер з комп’ютерних систем, тому з вибором хобі у дорослому житті не було багато запитань. Все почалося з перших поїздок з подругою на природу по вихідним дням.

У 2012 році почув про львівський велоклуб, Lviv Bicycle Club, який проводить веломарафони на довгі дистанції від Audax Club Parisien (парижський клуб відчайдушних). Відтоді почав кататися на велосипеді регулярно, тренуватися з ветеранами велоспорту, а по можливості і з спортсменами нашого місцевого клубу “Динамо”.

Сезон катання не закриваю круглий рік: катаємося кожен день, або через день по 50-70, а на вихідних більше ста кілометрів. Таким чином підтримую спортивну форму. Кожного року долаю серію марафонів протяжністю 200, 300, 400 та 600 км. Це дає можливість отримати звання супер турист, або французькою Super Randonneur.

Минулого року проїхав найбільший офіційний марафон України - Львів-Карпати-Львів, 1200 км. Роком раніше фінішував на гірському марафоні протяжністю 1000 км по півдню Франції, le 1000 du Sud. Більшість марафонців каже, що це найкраща тисяча у світі.

Батьківщиною велоспорту вважають Францію. У 1891 році відбулася гонка Париж-Брест-Париж, яка зараз вважається однією з найстаріших класичних гонок світу. Вона проводиться один раз на чотири роки, протяжність її 1230 км. Професійні гонщики не могли дозволити собі готуватися до такого серйозного випробування, пропускаючи вже звичні для них гонки.

Вони могли заробити набагато більше грошей на інших змаганнях, які не вимагали таких колосальних витрат сил, на змаганнях, які мали на увазі, що вони будуть спокійно спати щоночі - в ліжку, а не на узбіччі.

Таким чином, професійна епоха на Париж-Брест-Париж закінчилася в 1951 році. З тих пір у ній приймають участь виключно аматори. Я також відношуся до них, а від професіоналів ми відрізняємося не тільки скромнішими результатами, але й тим, що спорт не є вид заробітку на життя. Також ти не маєш команди, яка б тебе обслуговувала - тренерів, масажистів, фармацевтів. Незважаючи на все це, ми один одного називаємо “колегами”.

Нещодавно я повернувся з Франції, а саме з того самого легендарного марафону Париж-Брест-Париж. Фінішував з результатом 57:46 , це кращий результат серед 39 українців, 215-ий у загальному кваліфікаційному графіку з 6052 зареєстрованих. Після цього фінішу, під час даної поїздки, завітав ще до півдня Франції та фінішував з другим часом у 61 годину на вже проїханому раніше гірському марафоні le 1000 du Sud з набором висоти більше 16 км по перевалах у Альпах. Загалом за менш, як один місяць поїздки, накатав більше 3500 км.

Вміння долати довгі дистанції на велосипеді, дає можливість якісно подорожувати. Ти не прив’язуєшся ні до готелів, ні до розкладів руху транспорту.

Спогади з подорожей колекціоную у відзнятому відео. Маю власний канал на youtube, він так і називається “на велосипеді” (OnBike). Майстерність монтажу та операторської справи постійно підточую та дослухаюся до порад друзів-операторів.

Раціон велосипедиста – це багато вуглеводів і менше жирів. З роками почав розуміти своє тіло і знаю, що необхідно з’їсти у той чи іншим момент під час фізичних навантажень. Воду у чистому вигляді стараюся не пити, а додавати лимон, мед, для того, щоб кожен наступний ковток тебе бадьорив і надавав певний заряд енергії.

Коли під час подолання марафону ти захотів їсти, то той момент, коли потрібно було щось перекусити вже пройшов і ти починаєш гірше їхати, а можеш і взагалі зупинитися, поки організм знову наповниться вуглеводами. Тому такі ситуації уникаю, роблячи часті перекуси у сідлі до того моменту, коли з’явиться відчуття голоду.

В Україні все більше людей пересідає на велосипеди. Тому питання у створенні якісних велодоріжок постає все гостріше. Той простір для велосипеда, що у нас будують, я б не назвав велодоріжкою, це дуже травматичне місце і для велосипедиста, і для пішохода, який там переважно ходить. На мою думку, по наших проспектах потрібно справа відділити фарбою 1 метр асфальту.

Цей спосіб швидкий в організації і мінімальний по затратам. До речі, за кордоном саме так зроблено. У Лондоні навіть уся полоса для велосипеда окрашена у синій та червоний колір.

Для тих, хто бачить себе у велоспорті, я б хотів побажати великого терпіння і кожного дня працювати над собою і своїми результатами.

Я дуже вдячний своїм батькам за те, що вони мене підтримують у всіх моїх починаннях. Відразу вони дуже переживали, проте зараз ставляться все спокійніше до моїх подорожей, адже я подорожую по інших країнах і беру участь у веломарафонах не сам, а з Богом.


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!