Споживчий кошик волинян: вміст та правила виживання

Ні для кого не секрет, що рівень життя в Україні без переважної частини населення залишає бажати кращого. Одним з індикаторів, який визначає прожитковий мінімум та інші соціальні стандарти в державі, є споживчий кошик.

У ньому міститься перелік товарів та послуг, які потрібні для нормально існування людини. На жаль, з його вмістом, втім як і з розміром мінімальної зарплати і пенсії, в Україні та зокрема, на Волині, є серйозні проблеми.

Про це інформує Комунальний патруль.

Так сталося, що вміст нинішнього споживчого кошика в Україні було затверджено ще у квітні 2000 року постановою Кабміну «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення».

Минуло вже більш як 15 років, а цей соціальний стандарт так і не переглядали. У результаті споживчий кошик сьогодні не відображає реальних потреб людини й не відповідає поняттю гідного рівня соціального забезпечення.

Набір продуктів харчування, затверджений урядом, містить цікаві й дещо шокувальні показники для людини працездатного віку. Зокрема, споживчий кошик передбачає, що середньостатистичний українець на рік має обмежитися 2,5 кілограмами рису, 2 кілограмами гречки і 1 кілограмом пшона. Також влада вважає, що 14 кілограмів яловичини, 7 літрів олії, 7 кілограмів риби, 2 кілограми сала за рік буде достатньо для однієї людини. А от пенсіонери можуть обійтися і 2,5 кг риби на рік.

Український споживчий кошик передбачає, що чоловікам працездатного віку вистачить однієї зимової куртки на 4 роки, одного костюма на 5 років, однієї пари брюк на 3 – 4 роки, одних плавок на 10 років, однієї шапки на 6 років. Щодо взуття, то чоловік має обходитися однією парою зимових черевиків та двома парами туфель цілих 5 років. А суворий український пенсіонер змушений носити ідентичний одяг і взуття ще довше.

Дискримінаційні умови українського споживчого кошика повною мірою відображені у ставленні до потреб жінки. Українські жінки мають вдовольнятися одним зимовим пальто цілих 7 років, купувати одну сукню та халат раз на 5 років. Їм має бути достатньо двох пар бюстгальтерів і шести пар колготок на 2 роки. Щоб отримати можливість купити новий купальник або шапку, потрібно чекати 4 роки. А зимові чоботи – 6 років.

Українські чиновники передбачили, що середньостатистичній сім’ї потрібно три ковдри, які мають прослужити 10 років, чотири каструлі – на 9 років, шість ложок і виделок на 10 років, один чайник на 8 років і три ножі на 10 років.

Про побутову техніку уряд у споживчому кошику також не подбав належним чином. Так, сім’ї пропонується обходитися одним холодильником 15 років, пральною машиною – 14 років, телевізором – 10 років, електропраскою – 9 років, настільною лампою – 25 років!

Меблі в українців мають бути надстійкими і переважно ретроградними. Адже передбачається, що шафи, стіл, ліжко або диван мають прослужити чверть століття! Крім того, право на культурне дозвілля і саморозвиток також дуже обмежене. У споживчому кошику вказано, що українці мають право відвідувати театри, музеї, кіно, парки, зоопарки, заповідники, бібліотеки та купувати книги лише 12 разів на рік.

На фоні таких доволі скромних, а подеколи жалюгідних і образливих показників та стандартів життя, у споживчому кошику не передбачено багато інших видів товарів та послуг, без яких сьогодні важко уявити повноцінне існування пересічної сучасної людини.

Зокрема, у споживчому кошику нічого не згадується про персональні комп’ютери, мобільні телефони, інтернет, цифрову техніку. Підгузки та іграшки для дітей також перебувають поза споживчим кошиком. Не включено до нього платні медичні й освітні послуги, лікарські засоби, які часто з’їдають велику частину доходів українців. Про право на власний автомобіль взагалі не йдеться.

Втім, якщо зіставити нинішні доволі злиденні норми споживчого кошика з поточним мінімальним рівнем зарплат і пенсій та теперішніми цінами, то вийде, що чимала частина українців не може собі дозволити навіть такий обмежений перелік товарів і послуг.

Ще однією проблемою є те, що український споживчий кошик передбачає структурний дисбаланс: фактично дві третини доходів населення має витрачати на продукти харчування. У розвинутих країнах світу ситуація інакша. Там харчі у споживчому кошику забирають лише третину всіх витрат.

Є цілком очевидним, що затверджений у 2000 році споживчий кошик, на основі якого формується розмір прожиткового мінімуму в Україні, вичерпав себе та застарів морально. Він не здатний забезпечити реальні потреби людини у сучасному світі й потребує негайного перегляду.

Однак, хоча про це різна влада говорить вже кілька років, процес свідомо спускають на гальмах. І це зрозуміло. Бо перегляд споживчого кошика в бік його відповідності нормальним життєвим потребам людини потягне за собою перегляд таких соціальних стандартів, як прожитковий мінімум, мінімальна зарплата і пенсія. А це – необхідність шукати додаткові кошти в бюджеті та зайве акцентування на проблемі бідності в країні. Тому є велика ймовірність свідомого гальмування процесу.

Святослав ВОРОН
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!