Таємниці «Червоної рути». ФОТО

45 років тому, у вересні 1970 року, вперше прозвучала «Червона рута» у виконанні Олени Кузнецової та самого автора Володимира Івасюка.

Пісня на увесь світ прославила молодого композитора, який прожив короткий вік. Його загадкова смерть і досі тривожить серця українців, пише Вісник+К.

Відомий журналіст із Тернопілля Роман Островський має близько сотні світлин із чудовою четвіркою – Володимиром Івасюком, Назарієм Яремчуком, Василем Зінкевичем, Софією Ротару, які співали «Червону руту».

Унікальні фото з Івасюком ховав 30 років

Цей фотоархів редактор Чортківського районного радіо Роман Островський переховував довгих тридцять літ. Під час нашої розмови сказав: боявся у радянські часи оприлюднювати деякі фотографії, бо знав – руки у спецслужб довгі. Зізнався також, що трохи боїться розголосу й дотепер…

Із Володимиром Івасюком Островський знайомий не був – бачив його лише зблизька та через об’єктив камери. Зате багато років пан Роман товаришував із батьком композитора, а з коханою дівчиною Володимира, Марією Соколовською, навіть учився в одному класі (Роман – родом із Буковини).

Після трагічної смерті композитора Михайло Григорович Івасюк передав Островському фотоплівки сина, попросив їх проявити. І застеріг: «Будь обережним, щоб не зашкодити собі». Багато знімків із цього архіву, що так і «просилися» на сторінки видань, змогли побачити світ лише через три десятиліття.

Самому Роману Островському, який навчався на хімічному факультеті і був позаштатним кореспондентом чернівецької газети «Радянський студент», пощастило зробити багато унікальних фото. Він є автором світлини, де вперше зібралися у співочому тріо Софія Ротару, Назарій Яремчук і Василь Зінкевич. Знімок, опублікований у «Радянському студенті» 10 вересня 1971 року, згодом розтиражувало багато союзних газет.

Також Роман, один-єдиний(!) із Союзу, робив фото на конкурсі телепередачі «Алло, ми шукаємо таланти». Тоді сфотографував молодого Олександра Маслякова, інших знаменитостей. Коли Роман Карлович бачить світлини з конкурсу, то знає: це його роботи, бо більше ніхто не мав права проводити фотозйомку.

– А ви знаєте, – запитав пан Роман, – що перший фестиваль «Червона рута» був у Кіцмані у 1988 році? Про нього ніхто не писав – заборонили. Я був на тому концерті, проніс у зал три фотокамери, мав тоді «Зеніт», «ФЕД» і «Снайпер» із великим об’єктивом. Коли став налаштовувати техніку, підсів якийсь чоловік і сказав: «Тільки піднімеш камеру, зразу її й опустиш». Усе ж кілька фото мені вдалося зробити. А вже через рік у Чернівцях відбулася та «Червона рута», про яку дізнався весь світ. Змінилася кон’юнктура…

Французи хотіли викупити автограф композитора

Одна з улюблених фотографій Островського – де Володимир Івасюк поряд із Марією (Мусею) Соколовською.

– «Червону руту» Івасюк присвятив саме Мусі, вона була його студентським коханням, – каже пан Роман. – Володя і Марія вчилися в одній групі, співали в інститутському ансамблі. Марійка розповідала, що перший варіант пісні Івасюк показав їй ще у 1968 році, а остаточно завершив у 1970-му. Документальним доказом присвяти «Червоної рути» Марії є зошит, у якому Володимир поряд із текстом пісні написав: «Мусі від Володі. 15.9.70. ІІІ пара. Лекція по дермі (з дерматології. – Ред.)». Французи хотіли викупити цей автограф за три тисячі доларів, але Муся їм відмовила... Нині вона живе у Чернівцях.

Володимир Івасюк, за словами Романа Островського, був оригінальним не лише у творчості, а й в особистих стосунках. «Якось він не зміг прийти на побачення і надіслав Мусі листівку, – каже співрозмовник. – Вибачився, пояснив причину».

Жінка, з якою хотів побратися, була агентом КДБ?

Володимир Івасюк зник безвісти 24 квітня 1979 року. Через 24 дні його знайшли повішеним у Брюховецькому лісі біля Львова. Ця смерть, як вважає родина, не була самогубством. У той час у житті Івасюка з’явилася жінка, Тетяна Жукова. Вона, судячи з відомостей, які є сьогодні, зіграла фатальну роль в долі композитора.

– За даними, які просочилися у пресу, Володимира «пасли» троє співробітників КДБ, серед них і Жукова, – розповів Роман Карлович. – Тетяна була артисткою місцевої опери. Між молодими людьми спалахнув роман. Але ні батьки, ні друзі Володі не сприймали «чорну фею» – так поза очі вони називали Тетяну. Жукова щезла зі Львова відразу після смерті Івасюка, і це ще більше підсилило підозри рідних щодо її причетності до трагедії. Вона начебто оселилася у Харкові, та чи жива зараз і чи розкриє коли-небудь свою роль у трагедії з Івасюком – невідомо… Думаю, Володимира, враховуючи його шалену популярність, можливість виїзду за кордон, КДБ намагалося завербувати, – Роман Островський має власні припущення. – Тоді як було? Якщо людині пропонували «співпрацю», а вона відмовлялася, то її прибирали. Або ж давали укольчик, щоб стерти пам’ять. Івасюк не пішов на умови кадебістів, відмовлявся писати музику на російські тексти, і ця незламність виявилася фатальною для нього.

Роман Островський організував на Буковині кілька виставок зі своїми оригінальними фото. Їх він планує показати і в інших містах України. Також хоче написати книгу спогадів про події, свідком яких був, і людей, із якими звела доля. Матеріалу є достатньо.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!