Як святкували День Незалежності на Таймс-сквер. ФОТО

Ковельчанка Людмила Шикун взяла участь у заходах української діаспори у Нью-Йорку.

Як День Незалежності святкували американізовані українці повідомляє Kowel.com з посиланням на публікацію Юлії Городецької у виданні Точно.

Коли в Україні вже настав День Незалежності, а за американським часом ще був День українського прапора, Нью-Йорк тричі пофарбувався в синьо-жовте.

Першим був Центральний парк. Тут зібралися українські бігуни ‒ члени українського спортивного клубу. Дрес-код забігу ‒ вишиванка. Клуб заснували років 10 тому. Раніше бігали частіше, розповідає організатор дійства Анна Шпук, але зараз збираються тільки на свята.

«Цей забіг не для змагань ‒ ми починаємо з Колумбійського кола ‒ можна обрати дистанцію в півтори милі, можна в три ‒ це люди обирають самі. Можливо ми ще встигаємо на Таймс-сквер на флешмоб», ‒ говорить Анна.

Стартують бігуни злагоджено і разом, але повертаються у вихідну точку по одному. В цілому справляються за 40 хвилин. І на Таймс-сквер, дійсно встигають.

А там, на головній площі Нью-Йорка збирається кілька тисяч людей. Більшість теж у вишиванках або в одязі кольорів українського прапора. Знамениті червоні сходи заповнюються повністю, але майже половині учасників флешмобу місця не вистачає. Вони залишаються стояти на площі.

Гімн починають співати раптово. Всі. Таймс-сквер гуде: «душу й Тіло ми положим ...». У центрі натовпу ‒ постпред України в ООН Юрій Сергеєв. Потім починаються українські народні пісні. Акція планувалася тривалістю годину, але навіть після її закінчення ще довго не розходяться.

«Знаєте, до Майдану я такого єднання не пам'ятаю. Вже 9 років в ООН працюю, не було. Та й не тільки українців, а й друзів нашої країни теж. Дуже багато росіян ... А в Організації об'єднаних націй, коли голосують за нас!» ‒ говорить Юрій Сергеєв, постійний представник України в ООН.

«Солідарність виникла від того, що всі бачать несправедливість, бо розтоптаний післявоєнний світ, післявоєнний порядок. Все, що відбувається ‒ те, що робить Москва ‒ це ж загрожує всім. Звідси така солідарність. А українці розуміють ‒ наша сила в єднанні. Вороги протягом довгих століть розуміли, що нас потрібно змусити з'ясовувати один з одним відносини.

Українці тут по-особливому один на одного реагують: є гордість, є відчуття, що ми не самотні, що є світ навколо нас. І є один ненормальний, який цей світ ламає. І виявляється на самоті. Тому, так, сьогодні приємно бути українцем ‒ не тільки в етнічному сенсі. Відчувати себе українцем ‒ це відчувати себе вільною людиною, відчувати те, що у тебе є шанс на вільне життя серед таких же вільних народів ‒ в Європі і в Америці. У цьому є відчуття впевненості і щастя приналежності до спільноти людей, які називають себе українцями», ‒ впевнений Юрій Сергеєв.

«Я відчуваю, що моя душа ‒ в Україні. Я живу в благополучному Нью-Йорку ‒ красивому-прекрасному, але День незалежності України став особливим. Напевно, всього 2 роки минуло з тих пір, як ми усвідомили, ЩО це за свято. До цього ми не розуміли, від чого ми не залежимо і чи потрібна нам незалежність. Я росіянка на три чверті. Я ніколи не говорила українською. Але, мабуть, моя одна четвертушка української крові, як свята вода, все освятила. Хочу, щоб мої діти ніколи не забували, звідки вони вийшли, куди вони в будь-який момент можуть повернутися. Де їх чекають, де їх будинок, де їх земля, де їх коріння, де їх культура, говорить Юлія Золотаревская (Одеса ‒ Нью-Йорк).

«Багато людей скептично ставиться до того, що ми все збираємось і збираємось на підтримку Батьківщини і кажуть, що ми маємо їхати в Україну це робити. Але я думаю, що незважаючи на те, де ти живеш, ти залишаєшся українцем і цього не потрібно цуратися. А ще ми маємо розповідати іншим людям, що є така країна», ‒ вважає Людмила Шикун (Ковель ‒ Нью-Йорк).
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!