Спортивний Луцьк: бойовий гопак

Про українське бойове мистецтво розповість тренер школи бойового гопака "Герць" Роман Ковальчук.

Я почав займатися з дев’ятирічного віку в школі, коли нам представили бойовий гопак. Мені це сподобалося і я записався в секцію.

До бойовового гопака займався карате, до того моменту, коли в школу приїхали й розказали про бойовий гопак, а я ще й цікавився українською культурою. Коли мені пояснили, що бойовий гопак – бойове мистецтво наших славних пращурів-козаків, то мене аж зачепило після цього.

Пізніше на мене чекало навчання в Луцькому військовому ліцеї, де ще й існувала школа козацького гарту, якою опікувався Олександр Середюк, директор сільськогосподарського музею, який розвивав все на своєму ентузіазмі. Коли до нього, як до директора музею, приїхала делегація на чолі з Масахіто Танака, президентом східних єдиноборств, який мав найвищий дан, він побачив портрет українського козака, й став перед ним на одне коліно, при цьому схиливши голову та склавши руки. Коли в нього спитали, що він робить, то відповів, що всі, хто в Японії вивчають східні єдиноборства, за основу для вивчення беруть бойове мистецтво українських козаків.

Я був під керівництвом Середюка. Пізніше вже був інструктором й, відповідно, став на свій рівень та почав розвивати свою школу.

Бойовий гопак зароджений від бойового мистецтва козаків. Коли Катерина II руйнувала Запорізьку Січ, то козаки закодовували ці бойові рухи в народний танець гопак. На даний час Верховний вчитель бойового гопака, засновник стилю бойового гопака Пилат Володимир Степанович живе у Львові, до цього був майстром карате, заслуженим майстром спорту, а потім почав це відроджувати й довго сидів в бібліотеках та розкодовував ці різні рухи.

Як правило, традиційною козацькою зброєю були палиці, серпи, різні сільськогосподарські знаряддя, з якими козаки ішли в бій на своїх ворогів.
В бойовому гопаку є такий напрямок як інва-спорт, тобто інвалідний спорт, де ми в певній мірі оздоровлюємо неповносправних людей, які мають бажання в такий спосіб навіть розрядити свою негативну енергію.
В нас було фактично три тренування в тиждень. Я ходив три рази в тиждень, тобто на основні тренування, але просив свого тренера давати мені й додаткові заняття. З ранку до вечора приходив, включав музику і тренувався.
Я ніколи не жалію про те, що я роблю, адже досягнув того, що є тренером бойового гопака та чемпіоном України з бойового гопака в 2012-2013 роках. Також являюсь чемпіоном України з вільного козацького двобою - це змагання, де приймають участь представники різних бойових мистецтв за правилами бойового гопака.
Але перед тим, щоб прийняти участь у змаганнях з бойового гопака, потрібно здати на рівень майстерності, далі чекають обласні змагання, а після них чемпіонат України.
В Україні з цього виду бойового мистецтва є три види змагань: забава, борня і герць, та класифікації - це однотан – один працюєш відповідно, двобій (двотан) - заздалегідь продуманий двобій, напрацьовування різних ударів, далі йде забава – бій з недоторканням. До цього двобою допускаються діти до 12 років. Вони й стараються нанести удар, але при цьому і вчасно його забрати, це навіть важче, аніж наносити удари.

Це мистецтво самозахисту і завдяки цим прийомам можна, наприклад, захистити себе від нападу хуліганів. Проте в будь-якому випадку потрібно намагатись дійти порозуміння словами.
Наш бойовий гопак має свою українську культуру і ми виховуємо в своїх учнів те, щоб вони не застосовували сили одразу, а намагались порозумітись.

Техніка двобою бойового гопака, на відміну від інших єдиноборств, показує свій великий розвиток, так як в нас проходять змагання з іншими єдиноборствами.

В бойовому гопаку є така своєрідна гнучкість, техніка стрибків, тобто ми робимо такі невеличкі коливання. Ці всі різні повзунці, вихиляси, тобто, щоб ти коливався біля свого суперника, а він, відповідно, не міг по тобі ударити і щоб не зміг побачити, коли ти хочеш нанести удар.

Бойовий гопак працює по чотирьох напрямках: оздоровчий, спортивно-бойовий, фольклорно-мистецький, та духовний. Оздоровчий гопак, відповідно, спрямований на оздоровлення; спортивно-бойовий гопак - людина може брати участь в змаганнях, щоб стати чемпіоном України й світу. Духовний напрямок – вивчення української культури, настанови «гопаківцям». В нас є навіть книга, де пише яким повинен бути «гопаківець", що повинен робити і так далі. Фольклорно-мистецький - це коли ми виступаємо, популяризуємо свій бойовий гопак.

Фольклорно-мистецький напрямок важливий ще й тим, що коли діти виступають, то в них йде викид адреналіну й це рівноцінно тижневим тренуванням, але бойовий гопак - це теж важливо, адже ми повинні вміти відстоювати як свою думку, так і боротися зі своїми ворогами.

Тренування я проводжу в деякій мірі спільні - з дітками 4-5 і старшими 8-9 років, бо маленькі діти думають, що це веселощі і не сприймають тренувань серйозно, але коли дивляться на старших дітей, які тренуються, тоді малеча вже й собі починає рівнятися на старших.

Музику для виступів я підбираю за своїм смаком. Загалом це патріотичні пісні, в яких є якась ідея. Це може бути й «Тінь сонця», «Кому вниз», «Тар-Так» й інші. Під енергійну музику в нас навіть тренування проходять, адже це класно - працювати під музику. Раніше заняття проводились без музики, однак під музику діти працюють набагато краще та тренуються.

Поразок в мене було дуже мало, я завжди брав перші місця. Один раз в борні я взяв друге місце, якраз саме тоді мені зламали три ребра. Проте на наступний рік я прийшов і став чемпіоном України з борні, зламавши супернику носа (сміється – прим. Ред.)

Варто слухати свого тренера, хоча в нас його називають вчителем, який підтримує дисципліну на тренуваннях, адже це головне.

Тренування починаються з шикування в лаві (в строю), вітаннями словами "Слава Україні". Коли тренер говорить «до молитви», то всі стають на праве коліно, схиляють голову та моляться, незалежно від віросповідання, після цього стають в коло й співають одну із патріотичних пісень.

Після того всі стають в лаву, роблять прорух (розминку), далі йде тренування, яке закінчується молитвою та промовлянням гасел, наприклад: "Українському козацтву – слава! Слава! Слава!" та інші .

Наостанок хочу сказати, що варто, щоб люди хотіли дійсно пов'язати себе з тим, що ближче для нашої нації, на засадах державницької культури, адже потрібно відроджувати все українське. Бо, на своєму прикладі можу сказати, що в нашій країні зі сторони влади підтримки немає - все тримається на власному ентузіазмі й підтримці батьків.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!