Волинський монастир, в якому бували всі президенти України. ФОТО

Волинь відома своїми визначними місцями. Серед них – місто Володимир-Волинський та Святогірський Свято-Успенський Зимненський монастир.

Репортаж з міста Володимира-Волинського та з відомої в Україні та за її межами жіночої обителі опублікував Вісник Переяславщини.

У 988 році Володимир Великий нарік місто своїм іменем

Уперше Володимир-Волинський згадується в лiтописах 988 року, коли київський князь Володимир Святославич здійснив похід на Захід. Тут на землях волинян та бужан, на правому березі річки Луги, підпорядкував язичницьке місто під назвою Ладомир. І нарік його своїм іменем – Володимир. Місто знаходилось у прикордонні і в центрі Волинської землі, на перетині важливих шляхів. Його вигідне стратегічне положення зумовлювало розміщення тут великих торговельних осередків та місій, в тому числі зарубіжних.

Пізніше князь Володимир вiддає мiсто в удiльне володiння своєму сину Всеволодовi. Вiдтодi Володимир стає столицею Волинського, а з 1199 року Волинсько-Галицького князiвства – державним, адмiнiстративним, торгoвельним i культурним центром не тiльки Волинi, але i сусiднiх князiвств та земель. Володимир вiдiгравав велику роль в торгiвлi мiж пiвднем i пiвнiччю, використовуючи водний шлях рiчкою Буг через Дрогочин до Балтiйського моря i рiчкою Прип’ять до Києва.

У 1795 р. мiсто Володимир приєднано до Росiї, як повiтове мiсто новоутвореної Волинської губернiї i перейменовано у Володимир-Волинський.

З 1921 по 1939 роки Волинь – у підпорядкуванні Польщі. У цей період місто носило назву “Владзімеж”. Вiд 1939 року i по нині Володимир-Волинський є адмiнiстративним центром однойменного району, а з 1975 року – мiстом обласного пiдпорядкування. У ньому мешкає близько 38 тисяч осіб.

У Володимирі-Волинському нараховується 23 пам’ятки архітектури, з яких 8 – національного значення. Найстарішими з них є Успенський собор (1160 р.) та Василівська церква XIII–XIV ст.

У Володимирі-Волинському функціонує Державний історико-культурний заповідник “Стародавній Володимир”, його площа 14,5 га. Місто – батьківщина Агатангела Кримського, українського історика, письменника і перекладача кримськотатарського походження, одного з організаторів Академії Наук України (1918). Ім’я його носить педагогічний коледж у Володимирі-Волинському.

Нелегка доля Зимненського монастиря

Святогірський Успенський Зимненський жіночий монастир на Волині – один з найдревніших на Русі.

У давньоруських історико-літературних пам’ятках перша згадка про Святогірський монастир з’являється наприкінці XI ст. (“Житії преподобного Феодосія Печерського”).

Великих гонінь зазнали монахині за радянської влади. У 1939 р. західні українські землі відійшли до складу СРСР, і монастир було закрито. Наступного року тут розмістилася військова частина Червоної армії. Лише у 1941 р. інокині змогли повернутися у рідну оселю. Однак сталінський режим у 1946 р. знову ліквідував “осередок мракобісся”. На довгих 45 років завмерло в Святій Горі чернече життя. У монастирських стінах розмістилася колгоспна тракторна бригада. Безцінний пам’ятник архітектури зазнав руйнації. Лише в Свято-Троїцькій церкві ще жеврів вогник молитви – її передали парафії.

У 1966 р. черниця дореволюційної зимненської громади, стариця Іуліанія, єдина, що лишилася живою з трьох рятівниць чудотворної Зимненської ікони, віддала цей образ ігумені Корецького монастиря на зберігання. Таким чином святиню, яку влада шукала як найдревнішу в Радянському Союзі для вилучення, було врятовано.

Відродження Святої Гори відбулося, коли до неї повернулися її хазяйки – монахині. У червні 1991 р. в Зимно прибули з Корецького монастиря перші насельниці: монахиня Стефана та інокиня Галина. Через рік у нововідкритому монастирі вже було 2 монахині, 6 інокинь і 7 послушниць. У 1992 р. рішенням Синоду настоятельку монахиню Стефану було возведено в сан ігумені.

Паломника приймуть з комфортом

Архітектурний комплекс монастиря-фортеці складається з оборонних мурів з наріжними вежами, що утворюють захищене від зовнішніх нападів подвір’я. У центрі лінії північної стіни – монументальна споруда Успенської церкви. У центрі подвір’я, ймовірно, існувала триярусна дзвіниця, її фундаменти були знайдені під час археологічних розвідок. Існувала продумана система захисту споруд від негативного впливу підземних вод: дренажі, водоскиди, навіть фундаменти трапезної були побудовані у формі луків, аби не затримувати вільний вихід підземної води до заплави річки Луга.

На території Успенського собору, окрім монастиря, розміщені Свято-Троїцький храм, храм святої Юліанії, печери, келії, трапезна з церквою-каплицею, паломницькі приміщення і величезні господарські приміщення та сади. На сьогодні тут мешкає сорок монашок.

Паломницький комплекс Зимненського монастиря “Парус”, що розташований поруч з обителлю, – сучасний готель, де гостинно приймуть кожного. Паломники та гості обителі зможуть розташуватися у затишних номерах, обладнаних усіма зручностями. Монастир відкритий для відвідування, екскурсії проводять монахині.

До речі, монастир відвідали всі президенти України, особливо часто тут бував Леонід Кучма. Місцеві жителі показують на його будинок за деревами, а от будинок Віктора Медведчука – поряд з центральним входом у монастир. Селяни розповідають про вінчання його з Оксаною Марченко саме в Зимненському монастирі, а також різні історії про гостей на весіллі тощо… Монастирське життя і події навколо нього обростають чутками, як і утаємничене монастирське життя впродовж століть…




Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!