Фотовиставка Ірини Ільчук
Луцький фотограф Ірина Ільчук презентує свою натхненну і ніжну фотовиставку.
Усім гарного дня! Звати мене Ірина. На сьогодні я завершила 4 курс Інститут мистецтв СНУ імені Лесі Українки.
У 2013 році я вже публікувала тут свої роботи, час іде, змінюються смаки, погляди, пріоритети.
Хотілося б поділитись з вами своїм творчим доробком за останні півтора року.
За цей період фотографія зайняла у моєму житті центральне місце. Більшість часу, енергії та натхнення я віддаю їй. Так вийшло, що зараз я з головою поринула в комерційну зйомку, що є трішки сумно, адже не сприймаю фото виключно як джерело заробітку.
Займаючись фотографією вже 4 роки чи то більше, зробила висновки, що чим далі в ліс, - тим більше дров. Чим більше я розвиваюсь у цьому напрямку, тим більше мене не задовольняє отриманий результат, тим більше дилем постає, у якому напрямку рухатись далі.
У наш час, коли екрани рясніють яскравими картинками, сучасне мистецтво дійшло до абсурдних крайнощів і здається, що написано, намальовано та заспівано вже все, що тільки можливо. Мені хочеться бачити природність, простоту форм, лаконічність. Знімаю я всього потрошки. Зараз акцент пішов на весільну зйомку. У ній мені подобається можливість поєднати репортаж і постановку одночасно.
Цікаво провести з людьми один із найважливіших днів їхнього життя. Така робота дала мені можливість їздити у багато міст, познайомитись з величезною кількістю хороших, цікавих людей.
Хочеться рухатись вперед, розвиватись, вдосконалюватись.
Зараз я дуже гостро відчуваю, що не вистачає мені у моїх кадрах життя та емоцій. Не люблю глянцю, не люблю фешн-зйомок. Ніяк не можу дочекатись, коли завершу навчання і зможу на 100% віддати себе цій справі, в голові ще так багато нереалізованих ідей.
Дякую, що виділили декілька хвилин свого часу, сподіваюсь, мої роботи викличуть у вас певні емоції, незалежно позитивні чи негативні вони будуть. Бажаю побільше яскравих емоцій та незабутніх подій, а я в свою чергу постараюсь зловити для вас цю мить.
Фотографія – важливий аспект нашого життя. Час спливає, ми змінюємось, нас покидають рідні, спогади поступово мутнішають в наших думках. Але одна світлина може оживити у вашій пам’яті цілу палітру пережитих колись емоцій та спогадів. Дякую за увагу.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Усім гарного дня! Звати мене Ірина. На сьогодні я завершила 4 курс Інститут мистецтв СНУ імені Лесі Українки.
У 2013 році я вже публікувала тут свої роботи, час іде, змінюються смаки, погляди, пріоритети.
Хотілося б поділитись з вами своїм творчим доробком за останні півтора року.
За цей період фотографія зайняла у моєму житті центральне місце. Більшість часу, енергії та натхнення я віддаю їй. Так вийшло, що зараз я з головою поринула в комерційну зйомку, що є трішки сумно, адже не сприймаю фото виключно як джерело заробітку.
Займаючись фотографією вже 4 роки чи то більше, зробила висновки, що чим далі в ліс, - тим більше дров. Чим більше я розвиваюсь у цьому напрямку, тим більше мене не задовольняє отриманий результат, тим більше дилем постає, у якому напрямку рухатись далі.
У наш час, коли екрани рясніють яскравими картинками, сучасне мистецтво дійшло до абсурдних крайнощів і здається, що написано, намальовано та заспівано вже все, що тільки можливо. Мені хочеться бачити природність, простоту форм, лаконічність. Знімаю я всього потрошки. Зараз акцент пішов на весільну зйомку. У ній мені подобається можливість поєднати репортаж і постановку одночасно.
Цікаво провести з людьми один із найважливіших днів їхнього життя. Така робота дала мені можливість їздити у багато міст, познайомитись з величезною кількістю хороших, цікавих людей.
Хочеться рухатись вперед, розвиватись, вдосконалюватись.
Зараз я дуже гостро відчуваю, що не вистачає мені у моїх кадрах життя та емоцій. Не люблю глянцю, не люблю фешн-зйомок. Ніяк не можу дочекатись, коли завершу навчання і зможу на 100% віддати себе цій справі, в голові ще так багато нереалізованих ідей.
Дякую, що виділили декілька хвилин свого часу, сподіваюсь, мої роботи викличуть у вас певні емоції, незалежно позитивні чи негативні вони будуть. Бажаю побільше яскравих емоцій та незабутніх подій, а я в свою чергу постараюсь зловити для вас цю мить.
Фотографія – важливий аспект нашого життя. Час спливає, ми змінюємось, нас покидають рідні, спогади поступово мутнішають в наших думках. Але одна світлина може оживити у вашій пам’яті цілу палітру пережитих колись емоцій та спогадів. Дякую за увагу.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 23
Останні новини
У міськраді підтвердили кандидатуру Фацевича на присвоєння Почесного громадянина Луцька
28 липень, 2015, 16:19
У Луцьку оголошується набір у нову патрульну поліцію
28 липень, 2015, 16:11
Фотовиставка Ірини Ільчук
28 липень, 2015, 16:00
Двоє братів обікрали знайомого
28 липень, 2015, 15:46
Україні загрожує газовий колапс
28 липень, 2015, 15:36
1 але, надто багато "боке", відкрита діафрагма це не панацея, більше б фоток з фокусом на безкінечність\ширшими кутами.
порадувала прекрасними фото, а то за остінній час не фотовиставки, а набори юного власника фотоапарату.
так тримати і всіх благ
P.S. чого всі вчепилися до весільних фото як заробітку? а чому ні? усі люди,усі нормально жити хочуть. поєднувати творчість і професію не кожному вдається! художники своі картини продають же! так само і тут...
Марьи весілля гарно виглядає. Кільця на гілочках теж цікаво оброблені.
Нормальна кількість обробки. Все гармонійно з цим.
Мало композиційних помилок.
Модель з волоссям на вітрі та пірїнками класно відчутна.
Щось мало в цілому.
Творчих успіхів сусідко!
Купують дзеркальні камери початкового рівня, і думають що вони супер-пупер профі.
Для виставкі я не знайшов жодної фотографії.
Перш за все в фотографії має бути сутність а не просто наклацати кота чи жиніха і нівєсту, і не менш важливим закон золотого пересічення.
Вчись, пробуй, тількі не виставляй себе крутою фотографшою, і тим більше на виставку.
Як підростеш трохи, зрозумаїш.