«Фестивалі виховують правильну молодь», - організатор «Республіки» Андрій Зоін

Трохи більше місяця залишилось до проведення фестивалю «Республіка», який проходить у Кам'янці-Подільському та цього року відсвяткує свій перший ювілей – 5 років.

Ім’я Андрія Зоіна знайоме багатьом, хто приїздить на «Республіку», адже він головний організатор. На офіційному сайті фестивалю Андрій Зоін розповів про фестиваль «зсередини»: як все починалось, чому важливе вуличне мистецтво та чи потрібно боротися з комерцією.

- З чого розпочалась історія фестивалю «Республіка»?

Було дуже багато причин, але я назву головну – просто не хотілось їхати з Кам’янця-Подільського, і тому потрібно було придумати тут якусь цікаву роботу. Всі переїжджають до столиці та інших великих міст, аби там працевлаштуватись, а в маленьких містах ніколи нічого не відбувається, тому люди їдуть шукати кращої долі. Але ця робота стала конкретною не тільки для мене та інших організаторів, але й для молоді, яка може себе зайняти волонтерською діяльністю і в той же час розвиватися культурно. Замість того, щоб піти в нічний клуб, ти йдеш на фестиваль, де слухаєш хорошу музику, обговорюєш якісь ідеї, надихаєшся мистецтвом. Ми придумали фестиваль, який з самого початку не був спрямований на комерційність, тому що якщо є якась соціальна складова, то саме вона дає стимул рухатись далі. Ми хотіли, аби на нашому фестивалі була музична сцена, а гроші з квитків ми б витрачали на те, щоб розмальовувати будинки.

- Фестиваль «Республіка» - це не тільки музика, а й вуличне мистецтво. Чому саме стріт-арт?

В Кам’янці-Подільському територія старого міста дуже маленька, а в нових районах живе 95% населення. Я і сам там живу, і мені дуже не подобалось те, що в цих районах будинки сірі й нагадують радянські часи. Я подумав про те, що було б класно бачити гарні малюнки на стінах, виходячи з власної домівки. Та грошей на реалізацію такої ідеї не було, ось тому ми й доповнили музичний фестиваль вуличним мистецтвом. Також важливо те, що стріт-арт – це потужна комунікативна складова. Малюнків стає все більше, нові райони стають яскравішими, а туристи милуються витворами мистецтва, яке, до речі, представляє Кам’янець-Подільський на Google Street Art Project. Кожен фестиваль має своє обличчя. Обличчя «Республіки» - це стріт-арт.

- Територія фортеці обмежена валами і не може вмістити багато людей. Чи можливе обмеження квитків у продажі?

Минулого року ми спостерігали на виступах хедлайнерів величезну кількість людей. Їх було стільки, що більше не можна було вмістити, якщо б навіть дуже захотілось. Цього року ми вирішили розділити сцену, аби учасники виступали не на одній сцені, а на декількох. Побачимо, як все пройде у вересні, але, все таки, в майбутньому ми розглядаємо варіант з обмеженою кількістю квитків. Супермасштабний фестиваль не є нашою ідеєю-фікс, тому що нам подобається така собі домашня атмосфера, де люди ходять по території фесту і знають один одного.

- Чи вважаєш ти нові фестивалі конкурентами для «Республіки»?

Звичайно, що ні. Я думаю, що кожен фестиваль який стартує, додає публіку для нас, а ми, в свою чергу, для нього. Фестивалі виховують правильну молодь, яка ходить на всілякі культурні заходи, концерти, й на ті ж самі фести. І якщо їх не робити, то кожен фестиваль втрачатиме клієнта. Наприклад, коли я поїхав до Іспанії (прожив там 10 років), там проводилось фестів з десять, а згодом їх нараховувалось близько сотні. Проводились вони скрізь – починаючи від великих міст, закінчуючи маленькими селами. Я вважаю, що чим більше фестивалів, тим краще.

А від яких фестивалів «Республіка» отримує якусь допомогу?

Насправді, ми відкриті для дружби з усіма, хто її нам запропонує. Але був час, коли з нами не хотіли мати справу, а зараз навпаки. Є два фестивалі, які мені подобаються та з якими ми стараємось підтримувати зв’язок. Це «Захід» та «Гогольфест».

- Як ти можеш описати «республіканців» - людей, котрі рік у рік приїздять на фестиваль.

Хороше питання, тому що інколи я бачу деякі недоречні коментарі в спільноті і думаю, що це не ті люди, яких я уявляю як слухача «Республіки». На мою думку, «республіканець» - це той, хто в першу чергу думає і розуміє, що він їде не тільки відпочивати, слухати улюблену музику, а й знає, що гроші з його вхідного квитка йдуть на те, щоб розфарбувати якийсь будинок. Тобто, люди повинні розуміти, що їх внесок дуже великий для культурного розвитку не тільки маленького мальовничого міста, а й цілої країни. Ми доводимо це не словом, а ділом.

- Яким чином формується лайн-ап на фестивалі?

Ми не збираємось нікого виховувати музикою, тому що це робимо за допомогою наших соціальних акцій. Я прекрасно розумію, що фестиваль проходить в маленькому місті, і це далеко не Львів, Київ, чи будь-яке інше велике місто. Тому лайн-ап формується виходячи з того, яку публіку ми хочемо бачити на фестивалі. Якщо нам потрібні люди з Києва, ми запрошуємо гурт, який привезе людей звідти. Якщо нам потрібні люди, котрі слухають актуальну та модну музику, ми запрошуємо відповідний гурт. Якщо нам потрібна місцева публіка, ми запросимо популярний гурт, який можна почути на радіо, побачити по телевізору. І, звичайно, 30 % - це те, що нам подобається особисто. Також цілеспрямовано ми привозимо гурти зі східної частини України, щоб показати, що ми - єдина країна, а не схід і захід.

- Цього року в лайн-апі немає зарубіжних виконавців. Чому? З чим це пов’язано?

Поки ми не можемо привозити відомих зарубіжних виконавців, адже будь-який відомий український гурт збере більше публіки, чим зарубіжний, але невідомий тут нікому. Гурти з-за кордону виступали в нас тоді, коли були тут просто проїздом, або ми «розкидували» їх на два міста. Цього року ми вирішили, що краще запросити більш популярні українські гурти.

- Кам’янець-Подільський – місто семи культур. Відомо, що на сцені на Ратуші виступить оркестр Хмельницької обласної філармонії. Звідки виникла така ідея?

Це не зовсім ідея, тому що у Кам’янці цього літа встановили велику сцену на Ратуші, і ми вирішили її використати під час фесту - нам хочеться, аби люди слухали не тільки рок-музику й не забували про інші прекрасні речі. Кам’янець-Подільський має безліч різних діаспор: вірмени, євреї, поляки, росіяни, українці. Ми вирішили зібрати усі ці національності, щоб представити людям культуру кожного народу. «Республіканці» зможуть послухати оркестр або фольклор, якщо хтось раптом стомиться від рок-н-ролу, або ж занудьгує від акустики. Це має бути цікаво, тому що такого ще не було на фестивалі.

- Фестиваль «Республіка» проходить в межах міста, тому порушувати певні правила неможливо. Є відповідне законодавство, але люди незадоволені тим, що в 22:00 все завершується. Як ти з цим борешся?

Було питання про те, яким я бачу нашого слухача. Тут все взаємопов’язано, тому ще раз наголошу, що я бачу його, в першу чергу, розуміючим. Людина повинна розуміти, що якщо вона приїхала на три дні на фестиваль послухати музику, порозважатись й розслабитись, то ще є люди, котрим завтра рано вставати на роботу і є відповідний закон. Буває, що ми на годину продовжуємо фестиваль, але це все залежить від міста, чи підуть нам назустріч.

Але люди незадоволені не тільки цим. Також я хочу пояснити, навіщо потрібні ведучі, бо інколи натрапляю на недоречні коментарі. Ведучі потрібні для того, аби зайняти паузу, тому що наступний гурт не може підготуватись до виступу за дві хвилини. Це не робота в режимі «нон-стоп». Цього року на головній сцені буде менше гуртів, тому, сподіваємось, усім вистачить часу.

- Як щодо акції «обміняй телевізор на квиток»? Цього року до зомбоящиків додаються старі килими. Що ви з цим робите?

Насправді, люди телевізори привозять в дуже великій кількості, причому з різних міст. Це така собі метафора, символічна акція проти того, щоб люди дивились телевізор. Якщо ми надалі дивитимемось телевізор – війни не зупиняться, адже у кожного каналу є свій директор, котрий вирішує, чим заповнювати наші голови. Тому нормальні люди вже давно не дивляться телевізор.

А килимами ми би прикрасили «Арт-двір». До речі, на «Файному місті» так і було – на реггі сцені люди сиділи на килимах. Акція з килимами такий собі жарт, але в той же час боротьба з міщанством.

- Розкажи, чи будуть відбуватись pre-party перед фестивалем. Якщо так, то де і коли?

Так, pre-party перед Республікою ми плануємо рідко, але мітко. Насправді, вони плануються спонтанно, оскільки є міста, які самі нам пропонують зробити такі заходи. Київ, Чернівці, Луцьк, Хмельницький, можливо буде в Рівному та Львові. Відповідно, на pre-party будуть грати гурти, які заявлені в лайн-апі, також будемо розігрувати квитки та фестивальний мерч. Тому на такі заходи потрібно ходити, адже там завжди можна завести нові знайомства, отримати сюрпризи та дізнатись щось нове для себе.

- Чи задоволений ти загалом «Республікою»? Чи вдалось зробити те, що хотів за 5 років?

Я не вірю в те, що ти зробив фестиваль, пройшов рік і він став успішним. Коли ми тільки починали, були інші фести, але зараз їх вже давно нема. «Республіка» є і буде існувати, адже ми робимо її тільки тому, що хочемо робити, і все це не заради грошей, популярності, чи якихось інших примх. Ніякі негаразди й кризи не завадять цьому.

Але деякі проблеми як були, так і залишились, тому що важко знайти партнерів, які б повністю розуміли нашу справу. Сказати, що фестиваль стало робити легше – не скажу, тому що це буде обманом. Але все одно є люди, які розуміють, що фестиваль «Республіка» несе ідею розвитку, відсутність вигоди й пропонують свою допомогу, тому, можливо, фестиваль буде ще проводитись в Івано-Франківську, і, забігаючи дуже далеко наперед, можливо в Батумі. Та, чесно кажучи, ми завжди тягнули все на своєму горбові, і Кам’янець для нас є єдиним місцем, де б хотілось продовжувати робити те, що ми робимо.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!