Луцьк в деталях. ФОТО

До відзначення річниці першої літописної згадки про Луцьк, пропонуємо вам звернути увагу на деталі, які часто не зауважує пересічний перехожий.

Пише Інформаційне агентство Волинські Новини.

Часто малопомітні елементи міського краєвиду можуть розповісти чимало цікавого з багатовікової історії Луцька.

Луцьк, звісно, не може конкурувати з містами Західної Європи та й навіть Львовом за кількістю барельєфів на будинках. Втім, якщо бути уважнішим, можна побачити чимало скульптурних форм на фасадах будівель. До прикладу, зразок архітектури сецесії (модерну) на вулиці Лесі Українки, споруджений акціонерним товариством «Гранберг і Грінберг Стокгольм-Петербург», прикрашений символами античного бога торгівлі Меркурія. Барельєфи мають ще декілька будинків на головній пішохідній вулиці міста, серед них – будівля на розі Кривого Валу та Лесі Українки, що має збережений автентичний передвоєнний металевий купол.

Наприкінці 19-го-на початку 20-го століття центральні вулиці міста були справжніми виставками майстерності луцьких будівельників. Кожен будинок був оздоблений ковальськими виробами – це і огорожа балконів, і парапети дахів, дашки над входами, ринви тощо. На жаль, у післявоєнний час чимало з них назавжди були стерті з лиця землі, на інших декор був збитий чи за тинькований (як на відомому триповерховому комерційному будинку Кронштейнів (1884-1890 років), де нині розташований Луцький базовий медичний коледж). Залишки колишнього вишуканого оформлення фасадів де-не-де можна побачити дотепер.












Варто зауважити, що на вулицях обласного центру Волині відносно нещодавно з’явилося чимало сучасних скульптур, а однією з визнаних візитівок Луцька є будинок скульптора Миколи Голованя, якому складно знайти аналог у інших містах України.






На окрему увагу заслуговують скульптурні зображення левів, що можна зауважити на будівлях, зведених у 19-му - на початку 20-го століття. Цар звірів споглядає на перехожих як з будинку цегляного стилю, що на вулиці Богдана Хмельницького, так із однієї з будівель на вулиці Ковельській (так звані будинки з привидами). Мешканці сучасного міста також намагаються прикрасити зображенням шляхетної тварини свої будинки та заклади.








Виліплений на фасаді номер будинку, а також рік його зведення – колись звичний елемент, що тепер відійшов у минуле. Такі номери ще залишилися, наприклад, на вулицях Ковельська та П’ятницька Гірка. Часом той чи інший елемент оздоблення будівлі стає історією раніше, ніж можна було б передбачити. Так, кована огорожа одного з корпусів Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки зберегла абревіатуру його колишньої назви – ВДУ.







Свідченням того, що Луцьк споконвіку був чималим центром духовного життя, є фігури святих, що дивляться на перехожих з висоти костелу Святих Петра і Павла, а також з ніші одного з будинків на вулиці Братковського (це – фігура Антонія Падуанського, що була перенесена з одного зі зруйнованих католицьких храмів міста).






Інші важливі деталі міста, що залишаються поза увагою перехожих – меморіальні дошки, пов’язані як з відомими, так і з забутими сторінками історії та постатями, пов’язаними з Луцьком. Парадоксальним є те, що на будівлі монастиря тринітаріїв досі збережені дві меморіальні дошки, що нагадують про збори військових частин, що підтримали радянську владу у 1917 році, та про «судові процеси над борцями за владу рад». Зовсім неподалік від них на мурі будинку Кронштейнів – заклик до сучасників про вшанування пам’яті Героїв УПА, закатованих московськими окупантами у 1945 році.







Майже ніхто з лучан вже не знає про те, що на декількох будинках досі залишилися сліди призабутої, але винятково кровопролитної Першої світової війни. Про неї нагадують сліди від влучань куль та снарядів на стінах будівель на вулиці Стрілецькій (мікрорайон мав мілітарне призначення та слугував для проживання солдат та офіцерів).





Серед слідів перебування Луцька у складі Другої речі Посполитої – збережені бордюри із написом «Zarząd miejski m.Łucka», елементи довоєнного водогону за написом «Zasuwa wodna», тогочасна бруківка («трилінка») на вулицях середмістя та Старого міста, а також дивом вціліла реклама – плита з запитанням «Czy jesteś członkiem LOPP?», закликом до вступу в парамілітарну організацію Liga Obrony Powietrznej i Przeciwgazowej (LOPP), тобто, Лігу повітряної та протигазової оборони, що діяла до початку Другої світової війни






Серед пам’яток, про які практично забули лучани – закриті чагарниками меморіальні знаки практично в самісінькому центрі міста, на теренах давнього цвинтаря, а нині скверу навпроти гімназії №4. Це – могила генерала-хорунжого армії УНР Олекси Алмазова (уродженця Херсона, який у 1920-30-их роках мешкав у Луцьку) та пам’ятний знак пілотам Української народної республіки. Для громадян держави, що прагне відродити свою армію та зробити її справді українською, не варто занедбувати пам'ять про тих, хто виборював незалежність у часи, коли саме слово «українець» було маловідоме у світі.




Ще меншу увагу містян отримує нагадування про одну з найкривавіших сторінок в історії Луцька – жорстоку розправу комуністичних окупантів над в’язнями Луцької тюрми. Йдеться не про меморіальні знаки безпосередньо на території колишньої в’язниці, які вшановують щороку хресною ходою, а про невелику мармурову брилу на узбіччі магістралі – вулиці Карпенка-Карого, куди у повоєнні роки вивозили останки убитих в’язнів.



Наступна епоха в житті міста – приєднання до СРСР, нагадує про себе, зокрема, декількома зразками «сталінського ампіру» - спорудами 1950-их років, що утворювали спроектований архітектором Юрієм Бородіним центральний майдан міста із чільною будівлею обкому. Пильно придивившись, можна зауважити використання радянської символіки – п’ятикутних зірок - в оздобленні фасадів.




Найновіший період у житті міста залишає як позитивні деталі (наприклад, яскраві масштабні графіті замість буденних сірих стін), так і тривожні символи нелегких для України часів. Йдеться про вже звичні вказівники на укриття та протирадіаційні сховища, про необхідність яких довелося згадати із початком неоголошеної війни на сході.






Як нагадування для містян про те, що природа завжди переможе усе, що необачно занедбає людина, як на дахах столітніх споруд, так і на відносно нових будинках проростають дерева.

Павло ПЕРЕВЕДЕНЕЦЬ
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!