Військовому з Волині пропонують добровільний кримінал

Військова прокуратура Луцького гарнізону системно працює з колишніми бійцями 51 бригади.

Хлопці один за одним отримують повістки із абсурдними звинуваченнями. Більшість з них ризикують сісти у в’язницю через те, що в офіційних документах не відображене їхнє відлучення з військової частини під час дислокації у Володимирі-Волинському. В такій ситуації опинився колишній військовослужбовець Андрій Бенько з села Видерта Камінь-Каширського району. 32-річний батько двох дітей ризикує сісти у в’язницю за надуманий злочин.

Історія Андрія Бенька уже стала типовою: призваний нашвидкуруч, пройшов найгарячіші точки війни, а після демобілізації змушений відбиватися від військової прокуратури.

Молодого чоловіка звинувачують у вчиненні злочину, а саме інкримінують самовільне залишення військової частини без поважної причини, а саме ч. 3, ст. 407 Кримінального кодексу України. Покарання за такий злочин - позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.

Але в комплекті із обвинуваченням Беньку пропонують визнати свою «вину» і отримати «лише» рік умовно. Завбачливо такі пропозиції слідчий озвучує тільки усно, в офіційних документах від прокуратури це не відображено.

Що ж стало приводом для такого непорозуміння?

Призвали Андрія Бенька у квітні 2014 року під час найпершої хвилі мобілізації, уже відомої як «дика» через безвідповідальне ставлення військових комісарів до відбору солдатів. Бенько підтверджує: його мобілізували без жодної медичної комісії. Так слюсар-газовик став водієм-механіком самохідної артилерійської батареї.

Ще до військової служби Андрій відчував болі в животі, але не надав тому великого значення. На фронті болі все частішали, рятувався від них підручними засобами. «Як позбутися печії, читали з хлопцями в інтернеті, знайшов так народний спосіб - їсти суху гречку. Медичної допомоги просто ніде було отримати. У нас проблемно було з допомогою пораненим. Медики стояли за 50-100 кілометрів позаду нас. Мені було ніяково просити у них допомоги, коли її потребували побратими, поранені в боях», - розповідає про воєнні реалії боєць, який пройшов запеклі бої за Савур Могилу.

Під час ротації з зони АТО вже у Володимирі-Волинському терпіти постійні болі було вже не можливо і Андрій звернувся до командира Миколи Діденка з проханням скерувати його на обстеження. Так він потрапив у Луцький військовий госпіталь, де лікувався 10 днів.

«Нестерпно боліло в животі, а мені лікували нирки. Лікування полягало у вживанні «Ношпи». Це вже потім я дізнався, що ці таблетки для зняття болю можна вживати не довше трьох днів. Після такого лікування я ще мав тиждень реабілітації, і згодом повернувся у військову частину. Але живіт продовжував боліти і довелося знову проситися на лікування», - розповідає Андрій.

Ще два з половиною тижні Андрій провів у госпіталі. Хоча під час «другого заходу» Андрія скеровували в обласну лікарню на обстеження, де лікар-уролог надав заключення, що біль в черевній порожнині не від нирок і встановлений у військовому госпіталі діагноз – неправильний.

«З госпіталю мене виписали попри те, що я навіть не міг вільно пересуватися. Тому вирішив їхати додому і попередив командира, що в такому стані не можу служити і повернуся тоді, як тільки трохи поправлю своє здоров’я. Я ж добре знаю, що там на фронті хворі бійці не потрібні. А лікуватися було потрібно, щоб продовжувати захищати країну від ворога», - веде розповідь Андрій.

Вже вдома чоловік звернувся в Камінь-Каширську райлікарню до терапевта, який встановив діагноз – ознаки хронічного гастриту. Через тиждень у Ковельській залізничній лікарні виявили язву шлунка та дванадцятипалої кишки. Тоді на підставі цих діагнозів лікар з Каменя-Каширського виписав ряд препаратів, з якими військовослужбовець повернувся у військову частину до Володимира-Волинського. Там Андрій Бенько продовжував служити і самотужки лікуватись до 2 квітня, коли його демобілізували.

І вже, коли здавалося, що найстрашніше по заду, через два місяці після повернення до звичного життя, Андрій Бенько отримав повістку з Луцької військової прокуратури. Як виявилося, військові прокурори знайшли «нестиковочку» з датами, коли Андрій Бенько не перебував у військовій частині, які непідтверджені документами, саме в той період, коли він їздив додому рятуватися після лікування в госпіталі.

Коли Андрій прибув у військову прокуратуру, то крім обвинувачення в кримінальному злочині, почув і зустрічну пропозицію: визнати свою вину і отримати не тюремне ув’язнення, а один рік умовно. Андрій не погодився на таке, почалася документальна тяганина зі слідчим. Пропозицію «в усьому признатися» обачно висловлюють тільки в усній формі. Останнє ноу-хау, яке придумав слідчий – пройти медичне обстеження у Луцькому військовому госпіталі – медичному закладі, в якому встановлений невірний діагноз раніше та військкоматі. І це написали чоловікові, який уже 2 місяці як не є військовослужбовцем.

Як складеться далі – чоловік не знає. При цьому розповідає про аналогічні ситуації зі своїми побратимами. Деякі з них навіть піддалися на маніпуляції військової прокуратури і визнали за собою «злочини». Андрій же не збирається іти на поступки.

«Знаєте, я хлопець з села, і відразу навіть розгубився, коли опинився в такій ситуації. Але я не для того захищав державу, щоб зараз отримати судимість ні за що. Вистачить вже, що всю 51 бригаду оголосили дезертирами! Я буду боротися за свою честь!».

Адвокат-волонтер Василь Нагорний, який допомагає колишнім бійцям 51 бригади відстоювати свої права, відзначає, що військова прокуратура на Волині розгорнула бурхливу діяльність і постійно продукує справи проти бійців.

«Таких проваджень в прокуратурі знаходиться близько тисячі. Ніхто не задається питанням чого така кількість бійців, а було їх там 1200-1300, які самовільно залишили частину. Чому ці бійці не втекли на Сході, коли їх обстрілювали градами і вони могли кожної хвилини загинути? А тут повернувшись додому на Волинь, така кількість самовільно залишила частину? Коли вони повернулися, ніхто не знав, хто призваний, хто загинув, хто безвісти пропав. В тій частині, в принципі, їх розмістити не було де. Їм сказали їдьте додому, ми вас будемо викликати. Частину викликали, вони приїжджали і здавали зброю, переоформлялися з 51 в 14-ту чи інші бригади. Частина з них потребувала негайної госпіталізації. Направлення комусь давали, комусь ні. Хлопці починали лікуватися своїми силами… Це все, і те, в яких умовах вони перебували у військовій частині передувало масовому СЗЧ (самовільне залишення частини)».

Також адвокат Нагорний бачить непросту ситуацію в Андрія Бенька:
«Перше, що відбувається це розмова: «визнавай вину, отримаєш условку». Якщо хлопець погоджується, прокурор пропонує суду затвердити таку угоду, щоб хлопчина отримав, грубо кажучи, замість трьох років позбавлення волі один рік іспитового терміну. Це означає, якщо він упродовж одного року не вчинить кримінальних правопорушень,то ця судимість через рік буде погашена. Також він буде змушений рік ходити на відмітки, не виїжджати за межі України, попереджати про зміну місця проживання. Якщо він протягом року вчинить будь-який злочин, навіть ДТП, то сяде у в’язницю, адже іспитовий строк два рази не надається».

Також така ситуація з іспитовим терміном може ускладнити отримання статусу учасника бойових дій. В майбутньому можуть бути проблеми у дітей, адже батько притягувався до кримінальної відповідальності за військовий злочин.

Наталка ПОЛІЩУК (ВолиньPost)

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!