Боєць, який вивозив під обстрілами полонених, потрапив у «Поле чудес» по-волинськи

На Волині судять 25-річного волинянина за те, що він самовільно залишив військову частину.

Молодому жителю Ковельщини, який пройшов перші хвилі війни, інкримінують злочин. Хлопця судять за те, що він, нібито самовільно залишив військову частину у Володимирі-Волинському у періоди з 7-го вересня по 24-те грудня 2014 року та з 5-го січня по 31 січня 2015 року. Хлопець у судах змушений доводити те, що він гідно виконував покладені на нього державою обов'язки. А частину він не те, щоб залишив… Скоріше за все це частина залишила бійців, які щойно повернулися з війни.

Як розповів Максим Силюк у зоні АТО він був водієм. За словами хлопця, йому доводилося багато їздити на передову: «Постійно їздив у Мар'їнку, Старобешево, Степне, Березне. Мав їхати на Амвросіївку забирати поленених. Нас тоді обстрілювали. Дуже багато було втікачів. Я навіть не знав, з якою бригадою тоді був. Одного мобілізованого відправили в штаб АТО, а я ще з одним хлопцем поїхали далі. Йшов обстріл. Хлопці, які були в полоні вскочили до мене в ЗІЛ. Головний тоді сказав, щоб я їхав у штаб АТО, а вони мали поїхати далі. Мені пощастило, бо ті хлопці, потрапили у полон».

Незважаючи на постійну загрозу життю, хлопець з передової не втікав. Вже коли повернувся у військову частину у Володимир-Волинський дізнався, що вдома трапилася біда. Мама потрапила у лікарню, а лежачій бабусі потрібен був постійний догляд, окрім того є ще й господарство. Сім'я Силюків практично складалася з мами, бабусі та Максима. Тим часом у частині творився справжній «безпрідєл».

Як стверджує хлопець, військові, які повернулися з зони постійно пили. У частині практично нічим корисним не займалися: «Був страшенний безлад, туалети – засипані мусором… Це був жах, якби це все пофотографувати і закинути в інтернет – шквал був би». Хлопець таки поїхав до дому і приїздив відмічатися. Очевидно, що при такій дисципліні і кураторстві, служба цього бійця ніяк не страждала, адже в той період там, можна сказати, не служили.

«Вересень місяць, жовтень місяць я відмічався. Ми приходили туди і запитували через скільки часу нам потрібно відмічатися і чи потрібно бути на постійній основі. Хлопці, які там лишалися, бо їм довго було доїжджати постійно випивали. Офіцерів багато не було, тому і не було кому за ними дивитися. Хлопці просто спивалися – це був жах! Ті, що ближче жили, то їздили додому… З початку грудня я вже не їздив, бо мені сказали,що ще не знають як правильно відмічатися. Нам казали приїде Яцків, або ще хтось, але до нас ніхто не приїжджав», - зазначив Максим.

Ситуація прояснилася, коли Максима викликали до військової прокуратури. Хлопцю шили кримінал. Володимир-Волинський суд закрив кримінальне провадження, проте військова прокуратура апелювала таке рішення і вимагала перерозгляду. І знову ж таки бійцеві по новому колу треба доводити очевидні речі. Тим часом ніде не чути, щоб судили керівників військової частини, які допустили подібний безлад.

Мама Максима, Галина Силюк, плачучи на суді, обурювалася такій несправедливості. Жінка зазначила, що хлопці, які прийшли з АТО, своїй державі живими та покаліченими не потрібні, а «потрібні мертвими, або зниклими безвісти».

Апеляційний суд скасував ухвалу в зв’язку з недотриманням процесуальної процедури в суді першої інстанції. Захисник Максима Силюка Василь Нагорний у соціальній мережі зазначив: «В той же час судова колегія суддів визнала, що є всі підстави для застосування до Максима Силюка законодавства про звільнення від кримінальної відповідальності, але за умови, що військова прокуратура доведе, що підозрюваний взагалі вчиняв інкримінований йому злочин за ст. 407 КК України (самовільне залишення частини)».

Галина Силюк розповіла, що зараз у їхньої сім'ї дуже скрутне становище: «Сидимо практично без копійки, - зазначила жінка, - а нова судова тяганина – це нові витрати та затягування часу, адже за цей час син міг би влаштуватися на роботу».

Також пані Галина згадала, що коли Максима демобілзовували, то йому приписали ще й зникнення кружки та ложки. Мама військового каже, що в голові не вкладається, як цим хлопцям, що у зоні АТО пройшли три кола пекла, можна виставляти якісь претензії за посуд. І це при тому, що бронежилети для військових під час першої хвилі мобілізації зазвичай купували рідні. Галина Силюк теж купила захисний жилет для сина за свої гроші. Проте, як виявилося він був неякісний. Не пройшов випробування, і Максиму довелося ділити один бронежилет на двох з товаришем.

До слова, схоже на те, що ситуація з речами не дивина. Правозахисник Василь Нагорний зазначив, що недавно мав розмову з демобілізованим бійцем з Рівненщини. У чоловіка вимагають 900 гривень за бушлат, кружку та ложку, які згоріли під час бою.

На жаль, ще раз доводиться переконуватися в тому, що ми дійсно живемо у «полі чудес», в «країні дурнів», в якій правлять закони абсурду. Адже як по-іншому пояснити, що в армію призивають людину, яка по стану здоров'я не може служити, та ще й являється практично єдиним годувальником сім'ї, а після того як він повертається героєм з війни, то замість нагороди отримує повістку у суд.

Наталка ПОЛІЩУК

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!