Дудл–відкриття: Леонора Керрінгтон

6 квітня – 98-та річниця від дня народження англійської і мексиканської художниці, письменниці та засновниці мексиканського руху жінок за незалежність - Леонори Керрінгтон. Сам Сальвадор Далі називав її найбільш значимим митцем нового сюрреалізму, проте в Україні її ім’я знайоме не багатьом.

Леонора народилась у багатій сім’ї на півночі Англії. Маєток, у якому вона жила, нагадував середньовічний замок, прикрашений статуями, гравюрами і вітражами із зображеннями птахів. Ці птахи пізніше «перелетіли» в роботи художниці і стали свого роду її візитною карткою. Няня-ірландка балувала вихованку кельтськими легендами, які полонили її і без того багату уяву.

«enfant terrible»

У дев'ять років Леонору за вимогою часу віддали до інституту шляхетних дівчат, звідки вона за кілька місяців повернулася з характеристикою «enfant terrible» (нестерпна дитина). Навчальні заклади змінювалися, а Леонора залишалася вірною собі: останньою краплею стала школа-інтернат міс Сімпсон, що славилася суворим підходом до виховання. З неї вона втекла і хоробро заявилася з ультиматумом в самісінький батьків кабінет: єдина освіта, на яку вона згодна, - художня. Так маленька бунтарка вирушила навчатися живопису у Флоренцію, а потім і в Лондон, в Академію мистецтв Челсі.

Коли до рук студентки потрапила книга про сюрреалізм з ілюстрацією Макса Ернста на обкладинці, Леонора закохалася в картину, а пізніше в її автора - 46-річного одруженого художника-авангардиста. З ним вона втекла до Парижа.

Побачити Париж і.. жити.

Культурна столиця Європи, - кінець 1930-тих. Поети, письменники і художники, чиї роботи зараз прикрашають найвідоміші музеї світу, тоді ще не відомі, за столиками паризьких кафе під вино і суперечки народжували перші догмати ідей, на яких базуватиметься мистецтво XX століття.

Про сюрреалістичні роботи Каррінгтон, наповнені ілюзіями та парадоксальним поєднанням форм, починають говорити. У її робіт формується своя аудиторія, їй зізнаються у коханні, її бачать своєю музою, - та їй все одно. Малювати і бути поруч з Максом, - ось її абсолютне щастя.

У 1938 році Леонора забирає свого вчителя і коханця на південь Франції. Продавши кілька картин вона купує віллу в Сен-Мартен-д'Ардеш. Але щастя було недовгим, - з початком Другої світової ідилія скінчилася.

Кохання і розплата

Макс був німцем і це стало приводом для арешту. Ернста ув'язнили, потім - відпустили. За місяць – повторний арешт. Що могла зробити художниця-іноземка без грошей і зв'язків? Зовсім скоро їй самій доведеться втікати від нацистського режиму з Франції до Мадрида, де у неї станеться черговий нервовий зрив і батьки віддадуть її на лікування у психіатричну клініку.

Максу пощастило більше: його врятувала відома американська меценатка Пеггі Гуггенхайм. «Колекціонерка картин і чоловіків» забрала художника до США і вийшла за нього заміж (Макс став її третім чоловіком).

З іспанської психлікарні у вир мексиканських пристрастей

Про Леонору батьки не забули і після курсу лікування послали за нею улюблену няню на ... підводному човні. Але повернулась та одна. Як і колись зі школи, Каррінгтон втекла з лікарні. Випадково зустрівши у Португалії друга Пабло Пікассо – мексиканського дипломата Ренато Ледюка, вона переконала його допомогти і погодитись на фіктивний шлюб. Одразу після його заключення у британському посольстві вони відбули до США і згодом до Мексики.

У творчості Карінгтон світ ацтеків і майя переосмислився у стриманому містицизмі. Але визнання на новій батьківщині прийшло не скоро. Перша виставка художниці на початку п'ятдесятих відкрилася… у меблевому магазині! Та вже через два роки кілька її картин потрапили в Париж і мали успіх!

Після кількох персональних виставок у Мексиці в 1956-му і 1957-му прийшов не просто успіх, - прийшла слава! Вона випустила декілька книг, стала активно займатись захистом прав жінок.

Тут, як і в Європі, Леонора спілкувалась з найпрогресивнішими людьми свого часу. Вона була «своєю» в компанії Фріди Кало і Дієго Рівери. Художниця багато подорожувала світом, але лише Мексику називала «єдиним своїм домом». Тут вона зустріла чоловіка, фотографа Емеріка Вайса, з яким прожила довгі роки і виховала двох синів.

Легендарна бабуся

Після інциденту з психлікарнею Леонора порвала усі зв’язки з ріднею. Вона жодного разу не поверталась до «туманного Альбіону» і не любила, коли журналісти піднімали цю тему в інтерв’ю. У 2006 році, коли мистецтвознавці, працюючи над біографією Леонори Каррінгтон, відшукали її сім'ю в Англії, здивуванню родичів не було меж: «та сама бабуся» яку викреслили з сімейного дерева за ганебну втечу з убогим художником, виявилася відомою художницею-сюрреалістом зі світовим ім'ям!

Проживши майже століття, Леонора померла в 2011 році у віці 94 років, в епоху цифрових зображень та Інтернету, а не сюрреалізму. Але сама її біографія, де органічно знайшли своє місце і древній замок з ірландською нянею, і пристрасне кохання, і паризька богема, і війна, і світова слава, - типово сюрреалістичний сюжет.

Про неї зняли документальний фільм (1965, реж. Феліпе Казальс, автори сценарію – Хуліо Кортасар і Карлос Фуентес) і написали оперу «Bählamms Fest» (авт. Ольга Нойвирт). З нагоди 98 річниці від дня народження Леонори Керрінгтон Google присвятив їй свій дуддл.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!