«Страху не відчували – не було коли», - спогади волинської революціонерки. ФОТО

Ольга Нечитайло або, як знають її віртуальні друзі, - Ася Волиняночка – активістка з Володимира-Волинського. Під час революції у Києві була єдиною жінкою-десятницею — у Першій Волинській сотні, а в Луцьку та Володимирі організовувала майдани.

Нині займається волонтерством. Співпрацює з громадськими об'єднаннями «Волинський комітет гуманітарного забезпечення війська» та «Маріупольська дружина». Збиралася й на війну, та без військової спеціальності не взяли, - пише газета «Волинь-нова».

Свого часу організовувала показ фільму про Євромайдан під час фестивалю документального кіно Docudays.ua та фотовиставку, присвячену героям революції та війни.

Влітку минулого року Ольга виграла судовий процес у місцевого депутата Руслана Мороза, котрий вимагав 55 тисяч гривень за образу честі й гідності.

На вічі активістка розповіла, що у нічному клубі «Метелик», який йому належить, підліткам продають алкоголь. Місцеві активісти пікетували суд, підтримуючи Олю Нечитайло.

«АСЯ В НАС НОРМАЛЬНИЙ ПАЦАН»

«Друзі знають, що маю характер далеко не ванільної панночки. Їхала на Євромайдан із установкою: жодних кухонь і бутербродів — це не моє. Сотником був мій друг Олександр Приступа. Дозволив побути бойовою одиницею, а за якийсь час призначили десятником. Підозрюю, чоловіки трохи ображалися, що ними командує молода дівчина. Хоча то не було суворе керівництво — перевіряла, чи хлопці ситі й тепло вдягнені, організувала чергування й розподіляла обов'язки, слідкувала, щоб усі тримали зв'язок. Хоча часом доводилося й «рукави закотити». Це, напевно, так, як мама слідкує за дітьми. Потім змирилися, і все було файно. Жартували: «Ася в нас нормальний пацан», - розповідає вона.
Ольга розповіла, як минулого року на День захисника Вітчизни майданівці провідували жінку.

«Чоловік із сивими скронями, який входив до нашої десятки, впав на коліна, обняв мої ноги й плакав, як дитина. Але з 8 Березня потім ніхто не привітав», - каже активістка.

З Києва до Володимира-Волинського Ольга повернулася 19 лютого увечері – напередодні її побив беркутівець у Маріїнському парку, коли допомагала звестися на ноги пораненому майданівцю. Отримала сильні забої рук і ніг, нирок.

«Бруківка почервоніла від крові. Беркутівці не дивились, чи то стара жінка, чи молодий чоловік, чи взагалі випадковий перехожий. Хоча страху не відчували — мабуть, не було коли. Чоловіка, голова якого була розбита в чотирьох місцях, відвела до «швидкої». А він казав, що нічого йому не треба, тільки щоб коктейль Молотова дали», - пригадує волонтерка, як розганяли мирну ходу.

Наступного дня загинуло найбільше Асиних друзів.

«Це люди, з якими ділила склянку чаю, теплу ковдру, наші погляди, патріотизм і віру. Досі важко про все це згадувати», - розповіла вона.

«БАНДЕРІВСЬКА КРОВ НЕ ДОЗВОЛЯЄ ЗДАТИСЯ!»

На Майдані Ася писала щоденник, але він пропав, коли «Беркут» атакував Жовтневий палац. Так само, як і її зимові чоботи, теплі речі, документи.

«Везла з дому чотири великі сумки, а повернулася у футболці і камуфляжі. Зникли улюблені срібні сережки у формі тризуба. Тепер такі продають на кожному кроці, а ті в мене вже давно, на замовлення виконані», - каже Ольга Нечитайло.

Утім, дещо вціліло. Ася малювала плакати, будувала камуфляжну капличку на Грушевського, придумувала лозунги, фіксувала спостереження в нотатках. Її висловами підписували світлини на виставці до річниці Євромайдану в Українському домі. Фраза «Вийду заміж за майданутого» — її авторства.
«Що мені дав Майдан? Упевненість, що можемо відстояти своє, багато справжніх друзів, віру, що змінимо країну й очистимося від бруду, який у нас усередині. Насправді я не така вже й безстрашна — теж буваю доброю боягузкою. Але ж ця бандерівська кров не дозволяє здатися!» - усміхається Ольга.
Заходимо в магазин купити лампадки, щоб поставити їх до меморіальної дошки Героям Небесної сотні. Тут деякі фотографії позатікали від снігу. Ася поправляє рамки, що нерівно висять. Це вона придумала облаштувати тут куточок пам'яті.

«Чотири рази зривала з цього будинку партійний прапор комуністів», - каже Ольга.

Прапора тут більше немає.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!