Танцювальний Луцьк: Артем Шошин

Люди люблять танцювати. Від ритмічних рухів з містичним змістом у племенах до американського свінгу і брейк-дансу танець завжди займав важливе місце в культурі людства.

Хтось «відпускає» свої тіло лише після випитих чарок алкоголю і танцює тільки вдома чи на приватних святкуваннях, «щоб ніхто не бачив». Та є такі, що займаються танцями професійно, намагаються через танець щось доносити глядачеві.

Нова рубрика «Танцювальний Луцьк» на ВолиньPost показуватиме таких танцюристів та танцгурти Луцька. Тут – про людей і місце танцю в їхньому житті, здобутки і перемоги, нелегкі будні тренувань.

Читачі рубрики дізнаються про відомих і маловідомих танцюристів, які роблять культуру міста більш яскравою.

Ми не маємо критеріїв підбору героїв рубрики і намагатимемося розповісти якнайбільше про стилі танців і луцьких танцюристів, які намагаються себе знайти в них.

Перший герой рубрики – Артем Шошин, йому 23 роки. Про себе він розповідає сам.

* * *

Танцювати я почав у 16. Довелось нелегко, адже потрібно було наздоганяти людей, котрі танцюють з пелюшок. Все розпочалось із бальних танців. Мене підкорив цей світ розкоші та блиску.

Я поставив перед собою ціль – навчитись танцювати і вирішив добитись того, чого хочу. Вчені довели, що танці виробляють гормон щастя і я можу сказати, що це правда. Я людина, яка може порівняти своє життя до 16 (без танців) та після (танцюючи). Так, от, після 16 моє життя кардинально змінилось.

Два роки я жив у танцювальному залі. Переміг на багатьох конкурсах зі своєю партнершою.

В мене виникла мрія – потрапити на шоу «Танцюють всі». У 18 я спробував і потрапив до сотні, у двадцятку найкращих не пройшов.

Після цього до своєї трупи у Санкт-Петербурзькому чоловічому балеті мене запросив легендарний Валерій Михайловський.

За 4 дні я покинув роботу, навчання, друзів та рідне місто і поїхав до чужої країни. Мені було страшенно важко. Я танцював із випускниками найкращих балетних училищ Росії. Там я вперше став на пуанти і вони мене підкорили. Не знаю чим, але точно не стиранням ніг до крові.

Рік у Петербурзі мене багато чому навчив і після цього я знов спробував себе у проекті «Танцюють всі 5». Моя мрія збулась. Я потрапив до двадцятки. На жаль, протримався лише 5 ефірів. У шоу я розчарувася.

Після нього повернувся до рідного міста, щоб загоїти рани. Я довчився, створив власний балет сучасного танцю. Переважно танцювали «контемпорарі». Після аншлагу на нашому спектаклі 30 серпня 2013 року ми створили театр «Молодий балет Волині». Після чудових відгуків про нього мене запросив до себе в трупу Раду Поклітару. Це була не перша пропозиція від нього.

І, от, вже півтора року танцюю у «Київ Модерн Балет». Я вважаю себе одним із найсильніших учасників. Напевне це через те, що ще Михайловський навчив мене працювати по максимуму.

Отож, не так важливо як пізно ви почали займатись улюбленою справою. Нехай собі сміються за спиною, кажуть, що ви не зможете. Невеликі труднощі лише розпалюють, мотивують та приводять до великої перемоги.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!