Підсумки-2014: топ-5 міфів російської пропаганди про Україну

За 2014 рік російська пропаганда стала потужною зброєю боротьби проти України. Спочатку російські «геббельси» «мочили» Майдан, потім нагнітали ситуацію в Криму, а наразі працюють на боці підконтрольних Москві «ДНР» та «ЛНР».

Інколи російські міфи про Україну набувають комічного забарвлення, але все ж пропагандистська машина північного сусіда працює. Працює над тим, що «вбити» стереотипи «русского міра» у голови багатьох українців та самих росіян, а також створити для держави необхідний образ на Заході.

Представляємо вам 5 головних міфів російської пропаганди щодо України у 2014 році.

Обережно. У тексті є посилання на матеріали, які мають антиукраїнське спрямування.

Міф №1. Євромайдан як «зборище геїв, фашистів та бендеровців»

У січні–лютому 2014 року, коли у центрі Києва Євромайдан обріс високими барикадами, російські журналісти наввипередки рвалися туди, щоб відшукати «п’яних», «фашистів» та «безлад». Сюжети та інформаційні повідомлення про агресивних мітингувальників, що б’ють мирний «Беркут», тоді були першими у випусках новин та на шпальтах російських ЗМІ.

Адептами такої пропаганди стали вже відомі українцям ведучі Дмитро Кісєльов, Михайло Леонтьєв, Віталій Єлісєєв та інші. Саме на сюжетах про «бендеровців» з Майдану тоді будували свою сумнівну популярність Lifenews, програми «Время», «Однако», «Большая игра».

Подібні сюжети робили перш за все для російських глядачів, щоб вони нарешті зрозуміли: краще «стабільність» із Путіним», ніж «безлад» на Майдані.


Міф №2. «Киевская хунта»

Втеча Віктора Януковича у Ростов-на-Дону та «революційні» засідання Верховної ради в 20-х числах лютого на екранах російського телебачення перетворилися на військовий переворот.

Подібну «картинку» підігрівали і офіційні заявив російського керівництва.

«Государственный переворот. Как бы там ни называть – революция, не революция, — это госпереворот с использованием силы, боевиков», - заявив 23 лютого Володимир Путін. І цю «команду» швидко підхопили російські ЗМІ.

З того часу аж до вересня 2014 року формулювання «киевская хунта» стало дуже активно вживатися в контексті України. Для цього навіть виводили на прес-конференції у Ростові-на-Дону президента-втікача Януковича. Проте його stand up show давали зворотній ефект – без підготовленого тексту та «дресированих» журналістів «гарант» став лялькою для биття. Його зламана ручка та «я легитимный» були приводом для далеко не одного мему.

Вже у вересні 2014 року пропагандистський темник про «хунту» згорнули. Цю тему почали активно обговорювати після того, як у Мережі поширили нові темники: Порошенка не називати злочинцем, а про Гіркіна, «ДНР» та «ЛНР» не згадувати. Цікаво, що дата припинення згадувань про «киевскую хунту» співпадає із датою «мирних» переговорів у Мінську.

Однак будь-які дії України, що не сподобаються Москві, можуть повернути «пісню» про хунту на російські екрани.

Міф №3 #КримНаш

21 лютого із України втік Віктор Янукович. А вже у ніч із 26 на 27 лютого «зелені чоловічки» захопили приміщення Ради міністрів АРК та Верховної Ради Криму. Проте робота із закріплення в головах жителів автономії образу російськості почалася набагато раніше.

Вона практично ніколи і не припинялася із 1991 року. Проте із лютого 2014 року у Крим почали активно засилати не тільки російський спецназ, «казаків» та «апалченцев», а й «десант» російських ЗМІ. Саме ці «журналісти» допомагали російським військовим, морально та інформаційно тиснувши на жителів Криму, а також поширювали на весь світ інформацію про «исконно русску землю».

У результаті Росії вдалося окупувати Кримський півострів, провести там свій псевдореферендум і фактично анексувати українську територію. Пропагандисти використали ідею «КримНаш» для пропаганди «русского міра» та персонально Володимира Путіна.

Однак збільшення цін на продукти, комунальних тарифів, перебої зв’язку із Україною та невизнання світом поступово зменшують впевненість кримчан у тому, що «КримНаш» - це добре. Може статися так, що більшість із них знову захочуть в «неньку Україну».

Міф №4. «Розіпнуті хлопчики»

Сюжети про «звірства» Національної гвардії України, «Правого сектору» та інших «бендеровцев» стали невід’ємною складовою російської пропаганди. Одним із найбільш абсурдних став сюжет російського «Першого каналу» у липні 2014 року, де жінка, яка називає себе біженкою зі Слов’янська, розповідає, що бачила, як українці «розпинають сина ополченця».

Щоправда вже у грудні цього року «Першому каналу» довелося виправдовуватися за настільки відверту брехню. В недільному випуску програми «Время» 21 грудня ведуча каналу Ірина Зейналова заявила, що в журналістів немає жодних фактів, які б підтверджували «розп’яття». А слова жінки вона пояснила враженнями від «пекла», яке та нібито пережила.

Цей фейк став лише одним із великого переліку пропагандистських матеріалів про звірства сил АТО. У жителів Західної та Центральної України подібні речі викликають здебільшого усмішку. Однак на Сході, на жаль, є люди, які вірять у подібні речі…

Міф №5. «Немає російських військ»

Попри величезну кількість доказів, які оприлюднила Україна, а також НАТО, російське керівництво до останнього не визнає присутність своїх регулярних частин на Сході України, що хоча би перед власним народом не виглядати відвертим агресором.

Раніше подібну стратегію росіяни вже використали у Криму. Фактично до середини квітня 2014 року, коли там відбулась імітація референдуму, «зелених чоловічків» у Москві не визнавали російськими військами. І лише 18 грудня після інформації про сотні вбитих солдатів і прес-конференцій «загублених» Путін визнав присутність лише російських «найманіців» у зоні АТО.

Таке послідовне заперечення очевидного наразі дозволяє Росії брати участь у мінських переговорах як «третя сторона». Однак кожен «зниклий на навчаннях» псковський десантник, невідома могила солдата десь під Санкт-Петербургом і розпач матерів бійців роблять брехню керівництва очевидною навіть для самих росіян. Питання лише у тому, де межа пропаганди і здорового глузду.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!