Бійці з передової розповіли про «дивну» війну на сході України

Під час однієї з поїздок волонтери поставили бійцям на передовій ряд важливих запитань.

Інтерв'ю записувались в складних умовах, жодного редагування не відбувалось, передає ТВі.

Боєць №1

- Добрий день! Розкажіть про себе. Де служите? Як потрапили на службу (мобілізовано, контрактник)? Як давно Ви вже тут?

- Служу я В Дебальцево. Протитанкова (батарея), 128 дівізія (насправді-бригада)

- Як давно Ви вже тут?

- З серпня служу. Доброволець.

- Чи маєте попередній бойовий досвід?

- Маю, служив у Чечні.

- В чому різниця між нашим АТО та війнами, в яких брали участь?

- Ну яка? Росія в Чечні била по населеним пунктам, не було різниці який населений пункт, чи є мирні жителі. Тут ми не б'єм по населеним пунктам, а терористи/ сепаратисти вони б'ють, точно так Росія робить, як в Чечні, так і тут.

- Чого не вистачає українцям для перемоги?

- Рішучості правительства чи Верховній Раді.

- Що Ви можете сказати щодо забезпечення? Хто допогає Вам особисто держава/волонтери/власні кошти? Доречі яка у Вас заробітна плата зараз і чи отримуєте Ви її?

- Заробітну плату отримую, 5500 гривень. Допомагають нам волонтери. (На секунду замислюється). Багато волонтери.

- Чого не вистачає особисто Вам та Вашому підрозділу?

- Все є. (скромність цих людей вражає)

- За що Ви найбільше переживаєте знаходячись тут?

- Я переживаю за хлопців молодих яким по 20 років, по 21-му, тому що вони ще життя не прожили.

-Що Ви можете сказати про супротивника? Чи доводилось Вам з ними бачитись? Говорити з ними або чути їхні розмови? Чи змінилась їхня поведінка/тактика протягом того часу, що Ви тут?

- Бачитись мені не приходилось...(згадує) Ні приходилось! Ми взяли полонених тут у нас... Вони зайшли, ми їх здали СБУ.

- Ви голосували на парламентських виборах?

- Ні.

- Чого чекаєте від нового парламенту та президента?

- Рішучості!

- Як налаштовані Ви та Ваші побратими? Чого очікуєте? На що сподіваєтесь? Чи впевнені Ви в своїх силах?

- Не впевнені, тільки нам щоб команду дали найпевнішу.

- Чим плануєте зайнятись після війни?

- Думаю на контрактну службу піти.

Боєць №2

- Добрий день! Розкажіть про себе. Де служите? Як потрапили на службу (мобілізовано, контрактник)? Як давно Ви вже тут?

- Доброго дня! Мене звати Олександр, я родом з Черкащини, служу в 128-й бригаді, безпосередньо в Дебальцево, в Дебальцевському угрупуванні наших сил.

На службу потрапив по мобілізації. Я держаний службовець. Мені прийшла повістка - позвонили з воєнкомату. Була навіть можливість відкосити - мені пропонували, але я вирішив, що я два Майдани був у диванній сотні, а третій вже треба якось відпрацювати наповну. Тому з чистою совістю погодився, підійшов до воєнкомату, дав свою згоду і тепер я в армії. З 1-го серпня і з 31-го серпня в зоні АТО.

- Чи маєте попередній бойовий досвід?

- Я взагалі не те щоб бойвого досвіду не маю. Я вчився в Київському Політехнічному Інституті, закінчив військову кафедру, сам я зенітчик, тільки зенітно-ракетного комплексу. Жодного дня в армії, просто присяга, навіть зборів не було.

І ось, своїх 40 років святкував саме у вересні в лавах Збройних Сил України.

- Розкажіть Ваші враження від АТО? Що вразило найбільше?

- Вражає найбльше – люди, які оточують. Це саме більше вражає! Тому що, дійсно, багато людей, які прйшли сюди за покликом серця, тому що не можна сидіти дома!

Але вражає ще не менш одна річ. Я вам зараз порахую цифри. У нас населення України попередньо 46 мільйонів, це останні такі цифри були. Відкинемо Крим та "лугандонію", нехай 6 мільйонів ми відкинемо, залашилось 40 мільйонів, візьмем половина жінок - 20 мільйонів, від 20 мільйонів візьмем третину - діти, третину - пенсіонери, нехай 6 мільйонів (лишається чоловіків військового віку). Чому в армії немає ротації? Чому служить тільки 20-30 тисяч осіб?

Це питання таке дике, просто я не можу зрозуміти - де люди?! Йде більш ніж півроку війна і ще немає...

- Чого не вистачає українцям для перемоги?

- В українців є все! Їм не вистачає добрих сусідів, тому що наш найближчий сусід виявився нашим найщирішим ворогом. У нас є гарні сусіди – це поляки, через сусідів - це прибалти, за океаном є Штати, а от Європа якось себе веде дуже дивно.

Бойвий дух і воля! Тому, в українців все щоб перемогти є.

Давній гайдамацький лозунг "Воля України або смерть!" з їхнім прапором. У нас це є!

- Що Ви можете сказати щодо забезпечення? Хто допогає Вам особисто держава/волонтери/власні кошти? Доречі яка у Вас заробітна плата зараз і чи отримуєте Ви її?

- 95% виживання побутового солдата в армії - це рідні, близькі, волонтери, 5% - це пульки і пальне, це те, що дає армія. Армія... як ви бачите, стоїть перед нами залізяка, мотолига (МТЛБ): ми зійшли на марш із рампи, ми відразу поломалися... ми 2 тижні втратили на те, щоб ремонтувати свою "залізяку" власними силами, власними руками! Жоден член екіпажу не має досвіду, що то за "залізяка"... ми витратили власну 1000 гривень у вересні на те, щоб поставити її на гусінь і щоб поїхати далі. Що можна сказати? Якби не близькі і не волонтери...нам волонтери навіть завозили дрова.

Заробітну плату отримую, але не розумію яку (сміється). Цифри називать чи ні?

Зараз заробітна плата офіцера без вислуги років з моєю посадою десь в середньому 4000, в зоні бойвих дій подвійно - вісім. Оце ми отримуємо.

Але я власними очима бачив роздрукований примірник наказу Кабінету Міністрів України підписаний Арсенієм Яценюком, де вказано що за жовтень там урівнюються зарплати. І там зарплати солдат 10-11 тисяч, молодший офіцерський склад 17 тисяч, старший більше. Але я не зрозумів, чи це я не зрозумів наказу... Що там урівнюють? Кого з ким? Бо я зрозумів, що урівнюють будь-якого військовослужбовця до цієї суми, а не суму до службовця. Остання зарплата яка була, це був старий варіант 4 тисячі плюс подвійна за бойову.

- За що Ви найбільше переживаєте знаходячись тут?

- За рідних.

- Що Ви можете сказати про супротивника? Чи доводилось Вам з ними бачитись? Говорити з ними або чути їхні розмови?

- Ну ця війна взагалі дивна, вона більш така: обмін компліментами на рівні артилерії-міномети, гради, системи залпового вогню. Я, особисто я, не зустрічався з супротивником. Я бачив як захоплювали сепаратистів. Це або люди які є власне бойовиками, або ті, хто з ними співпрацює. Як їх везли із закритими очима на допити, в штаб. Самих допитів не бачив. Як би я був за власним бажанням в армії, можливо, я б рвався не передову, але як не має досвіду, а є воля прийняти участь - забезпечити хоч якусь частинку в перемозі то мені бойовий наказ який надавали... я рапортів, щоб рватись в аеропрт не писав, бо я відчуваю: моїх сил навіть оце надмірно.

- Ви голосували на парламентських виборах?

- На жаль, ні.

- Чого чекаєте від нового парламенту та президента?

- Я б сказав, що я чекав від них чогось... Тому що президент пообіцяв закінчити АТО взагалі за 1 день.

Від парламенту ... Друзі, що слідкують за інтернетом, кажуть, що приїхав із США політик Байден і тільки після того, як він зібрав нашу проукраїнську не коаліцію, а сили і чуть не дав їм "люлей", щоб вони створили коаліцію і уряд щонайшвидше, тільки після того ці придурки зашевелился. Оце таке до них ставлення. Вони ще не зрозуміли, що закінчився той час коли вони маніпулювали людьми. Люди зараз їх будуть не в смітні баки кидати головою, а уже будуть більш короткі розмови.

- Чим плануєте зайнятись після війни?

- По-перше, повернутись до звичайного життя цивільного, до родини.

Так і неодружений, треба створювати сім'ю. Сорок років вже власне виповнилось і я розумію що я їх провів... тільки на цій війні я зрозумів деякі цінності.

Відсипалася ця шелуха, яка була якимось примарними цінностями, ілюзорними. Чіплявся за якісь дрібнички...то все хлам.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!