Найколоритніші герої АТО. ФОТО

Серед добровольців, що захищають Україну в зоні АТО, люди різного віку, національності та віросповідання.

Еспресо.TV відібрало шість найколоритніших, на їх погляд, бійців, яких об'єднує одне - прагнення зробити все заради свободи і миру на Батьківщині.

Снайпер дід Василь

«Я люблю своїх синів, і те що я роблю, я роблю заради них. Щоб їм не довелося розсьорбувати те, що не зробили ми, я готовий робити для перемоги все, що в моїх силах», - каже дід Василь - снайпер, який може дати фору багатьом молодим.

«Заради онуків воюю, що б у їхньому житті не було вибухів, обстрілів, смертей, не було війни». Він був дуже радий маскувальному костюму, який йому привезли волонтери. Сказав «Ось тепер можна і на дискотеку».

А ще Василь Васильович просить розумну «снайперку», щоб ще більше ворогів знищити.

Красуня-зв'язківець

22-річна Марійка родом із села Верба Володимир-Волинського району, на Волині. Вона військовослужбовець за контрактом. У зоні АТО перебувала з травня. Юна, красива дівчина. Марійка зізналася, що і страшно було, і важко, але майже всі зв'язківці-дівчата несли службу нарівні з чоловіками.

«Я була на Донеччині, а тепер мій молодший брат туди поїхав. Йому 19 років. Настояв, що теж хоче служити за контрактом. Пішов добровільно. Маму шкода, дуже за нас переживає, ― зітхнула Марійка. «Накази в армії не обговорюють, після відпустки буду готова повернутись у стрій», - запевнила Марійка.

Дивак-пацифіст

Ще кілька років тому він був відомим у вузькому колі диваком-пацифістом, який мріяв урятувати Землю від екологічної катастрофи, займався духовною практикою, жив з дружиною у власноруч виритій «норі» серед поля на Донбасі, доглядав за звіриною і харчувався корінцями й травою. До цього була освіта в престижному виші, рак і три складні операції.

Сьогодні 34-річний Микола Воронін, уродженець Херсонщини, – один з «кіборгів», які захищають Донецький аеропорт. Він шанує накази командування, навіть якщо не погоджується з ними, освоїв тактичні прийоми, навчився вправлятися зі зброєю і лагідно називає свій автомат «Саньок». Хоча й каже, що буде радий з ним назавжди попрощатися.

Коли в 2014 році почався Майдан, він поставився до нього з недовірою і спочатку ходив на проросійські мітинги під стіни донецької ОДА. Але тривожна атмосфера і конфлікти між «своїми» відразу не сподобалися. «Я був сепаратистом у той час, цілих три дні», - згадує він

Потім відвідав проукраїнський мітинг у тому ж Донецьку: «Там люди моляться, стоять усі конфесії, люди з дітьми, мами. Для мене стало очевидним, за кого стояти далі».

Далі сталося те, що остаточно переконало його в необхідності братися за зброю: сепаратисти, розповідає він, захопили в полон його 17-річного друга з Горлівки і знущалися з нього.

Микола, який ще рік тому вважав себе пацифістом і сварився з мисливцями, котрі стріляли дичину біля його помістя, записався добровольцем у батальйон «Донбас». Згодом перейшов служити в регулярний десантний підрозділ. «Я ніколи не отримував і не отримаю задоволення від убивства. Війна смердить. Від війни нудить. Щоразу нудить. Але я не бачу іншого шляху, як зупинити цей бруд, який виходить з Росії і суне на Україну».

Єврей-"бандерівець"

Ашер у складі добровольчого батальйону «Дніпро-1» героїчно захищає незалежність України від проросійських терористів на Донбасі.

«Звичайно, деякі з вас бачили у своїй стрічці фотографію здорового мужика з величезною густою бородою, схожого на Фіделя Кастро», написав на своїй сторінці в Facebook заступник голови Дніпропетровської ОДА Борис Філатов.

«Його звуть Asher Joseph Cherkassky і він боєць нашого батальйону «Дніпро». Зусилля всіх брехунів і боягузів світу не варті подвигу цієї людини. Єдине, що його бентежить на передовій - відсутність кошерної їжі.

Це - його країна. Це країна - його дітей. І ця країна завжди буде вважати його своїм героєм і символом свого опору», - написав Філатов

Вчителька - психолог-реанімолог

Вчителька української мови з Хмельницького Лідія з 2 грудня по березень була на Майдані у Києві. Там стала волонтером Червоного хреста, надавала психологічну допомогу. Зараз, коли на Сході триває війна, жінка пішла добровольцем у Національну гвардію.

«Я – хмельницька вчителька із 20-річним стажем. З перших днів була на київському Майдані, працювала волонтером-психологом. Тонкощі цієї роботи мені уже відомі».

У березні Лідія повернулася до роботи, адже уся відпустка, на яку вона могла претендувати, вичерпалася. Допрацювавши до закінчення навчального року, вчителька пішла у Національну гвардію. Наразі допомагає українським воїнам в Артемівську Донецької області.

«Я виконую роль психолога-реанімолога, який працює з пораненими бійцями після надання їм медичної допомоги, – пояснює педагог. – Три дні тому ми привезли дитячі малюнки з Києва. Вони швидко розійшлися. Дитячі малюнки та листи потрібні нашим бійцям. Здається дрібничка, але цей вияв дитячої любові і небайдужості підтримує солдатське серце, яке сьогодні перебуває у надзвичайно важких умовах».

Гроза терористів і захисник Маріуполя

П'ять знищених ворожих танків типу Т-72 та Т-64 на особистому рахунку учасника АТО навідника-оператора танку Т-64Б сержанта Леоніда Суханського. При цьому, три з них він вразив під час підготовки до атаки противника на наші війська, а два - у танковій дуелі. А ще до заслуг воїна-танкіста можна віднести ліквідацію не менше двох РСЗВ «Град» та близько чотирьох гармат противника.

Останні три місяці 47-річний військовослужбовець 17-ї окремої танкової бригади перебуває на передовій сил антитерористичної операції під Маріуполем, захищаючи разом з іншими українськими воїнами стратегічно важливий об'єкт (Павопольську водяну дамбу і єдиний прохід терористів через неї до нас в цьому місці).

За позивний сержант Леонід Суханський собі обрав «Трищітка» через вміння точно наводити гармату на ціль та швидко готуватися до наступного пострілу. А ось протилежна сторона вже охрестила нашого воїна не інакше, як «чорна смерть».

Танк же Леонід з членами свого екіпажу назвали пафосно - «Непереможний». Адже, за три місяці захисту Маріуполя жодного разу ворог не влучив в броню. Проросійські бойовики панічно бояться кожного виходу цього непереможного екіпажу на рубіж відкриття вогню.

До речі, Леонід Олександрович - мешканець Дніпропетровщини і ще у травні добровільно прийшов до райвійськкомату і попросився саме у танкові війська, де він прослужив 2 роки під час строкової служби.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!