У Луцьку говорили про толерантність. ФОТО

У Луцьку відбулася дискусія на тему «Толерантність, як крок до свободи» до Міжнародного дня толерантності.

Захід пройшов 19 листопада з ініціативи Центру європейської інформації (ГО «Фундація розвитку громад») у Волинській ДОУНБ імені Олени Пчілки, - повідомляє прес-служба організації.

У дискусії взяли участь представники релігії, влади, громадські діячі та молодь.

Учасникам дискусії було запропоновано переглянути уривок з фільму Мустафи Наєма «Контакт». Далі слово взяв настоятель Свято-Покровського храму у селах Маяки та Сирники отець Михайло. Зазначимо, що отець Михайло свого часу був на Майдані, а зараз постійно відвідує та допомагає бійцям в зоні АТО. За його словами, Україна починається з кожного з нас, але, на жаль, зараз вона починає загнивати.

«Сьогодні люди віддають останнє для того, аби ця держава сьогодні змінювалась. Але війна відбувається не лише на Сході. Війна відбувається там, де люди справляють гучні весілля та Дні народження, де відзначають ювілей кота, якому виповнилось 5 років. Коли сюди приходять солдати та все це бачать, то вони втрачають бойовий дух. Кожен повинен розуміти, що ми усі зараз на фронті – на роботі, в інституті, у коледжі, навіть удома. Якщо ми виграємо цю війну, то будемо жити далі» - говорить настоятель храму.

Торкнулися й теми Майдану. Майдан, за словами отця Михайла, то була Запорізька січ в найкращому її прояві, бо там люди з українським духом об’єдналися настільки, що ніяка влада не змогла їх здолати.

«Сидиш біля телевізору – страшно, приїздиш на Майдан – класно, але трохи щось вибухає та пострілюють. Страшно те, що там загинуло багато людей, багато покалічених. Багато молодих людей, яким по 17-20 років, були готові загинути за Україну» - згадує святий отець.

Але, як говорить отець Михайло, готовність вмерти за Україні – то не є головне. Важливо вижити, перемогти у цій боротьбі та жити далі.

За словами настоятеля храму, Майдан в Україні ще не скінчився. Він продовжує надалі відбуватися в думках людей, бо люди змінилися. Тому, як вважає отець Михайло, так маніпулювати українцями, як раніше, влада не зможе.

«Те, що відбувається зараз на Сході зараз дає нашій владі можливість змінитися. То є парадокс, коли до мене звертаються бійці АТО та просять купити магазини для автоматів, одяг, берці, бронежелети, каски, ліки. Добровольці їдуть на Схід зі своєю зброєю, зі своєю формою. При цьому спецпідрозділи, які охороняють Кабмін та Верховну Раду забезпечені абсолютно всім», - говорить священик.

Взяв у дискусії слово й головний спеціаліст сектору у справах національного управління інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Волинської ОДА Віталій Пешух. За його словами, на Волині взагалі ніколи не виникало ситуації, коли б одні національності не могли миритися з іншими.

За його словами, на Волині працює Програма підтримки розвитку національних меншин та діє більше 20 громадських організацій нацменшин. Кожні 2 роки Волинська ОДА проводить фестивалі в їх підтримку. За словами Віталія Пештуха, до усіх організацій волинська влада має однаковий підхід, нікому не призначають більше уваги, нікому менше, усі громадські організації однаково фінансуються. Є деякі проблеми з приміщеннями, але влада робить все можливе, аби це питання вирішити.

Також Віталій Пешух зазначив, що представники всіх нацменшин на Волині проти війни. На підтвердження своїх слів він зачитав звернення представників національних меншин до громадськості Волині, яке було написане в рамках круглого столу «Наш спільний дім Україна».

Отець Михайло, в свою чергу зазначив, що в зоні АТО воюють хлопці різних національностей та багато хто з них розмовляє російською мовою. Таких вояк там називають «російськомовні бандерівці».

«Російськомовні бандерівці» воюють на українській стороні, допомагають українській армії. Дуже багато росіян жертвують на армію та роблять все можливе для перемоги України. Тому на фронті проблем з мовами взагалі не існує. І те, що російськомовні хлопці воюють на українській стороні – то є найкраща відповідь Путіну.

Отцю Михайлу запам’ятався випадок, коли відвідуючи волинських бійців з батальйону «Айдар» на Сході, він побачив натовп місцевих жителів, що зібралися біля українських вояк. То бійці «Айдару» годували людей, бо їм нема чого там їсти.
«До мене якось звернувся боєць «Айдару» та попросив зібрати памперси та жіночі набори особистої гігієни. Виявилось, що в селище Лутугіно (Луганська область - авт) є пологовий будинок і там не вистачає всього того, і нема де це купити. Коли ми в Луцьку звернулися до людей, аби все це зібрати, то волиняни проявили більшу антипатію до цих людей, ніж солдати, які там воюють: «Для кого? Нехай самі собі допомагають». А солдати за кошти, які їм туди передають, беруть ці гроші та купляють щось для місцевих дітей», - розказує святий отець.

За його словами, проблема толерантності не є сьогодні настільки глобальна. Сьогодні є проблема інша – проблема людей, яких привели до стану зомбування.

«Я уявляю, як би себе поводив, якщо б жив в тому інформаційному просторі рік, два, три. Я теж жив в Радянському Союзі. Нам повторювали постійно, що Америка – то є загнивальний капіталізм. І ми вірили в те. А що можна говорити про людей, які перебувають у цьому інформаційному просторі роками та не бачили іншого світу? Задача України – звільнити від російської залежності Схід та південь України» - говорить отець Михайло.

Але звільнення східної України від російської залежності – то є дуже довготривалий процес. І це не зовсім процес політичний, то процес економічний. Якщо Україна буде спроможна платити Сходу гідні зарплати – вони будуть із Україною. Що до того, хто кого там вбиває, то є теж досить суперечливе питання, бо Путін казав, що і в Криму нема російських солдат, а потім нагороджував їх за звільнення Криму.

«Східна Україна не хоче в Росію, вона хоче в Радянський Союз. Вони вважають, що Росія – то підсвідомо Радянський Союз. Що це хліб по 16 копійок, хліб по 1,50. Вони вважають, якщо приєднаються до Росії, то відразу все буде добре. Але яка насправді виявляється ситуація з Росією? Росіяни люблять українців лише в східній Україні, а не у Ростовській чи Московській області. Бо то лишній рот, то лишнє робоче місце тощо. То якщо ми формуємо інформаційний простір і хоча б трохи дамо людям це зрозуміти, то ситуація зміниться» - вважає духовник.

Чи вірили ми 2 роки тому, що у Одесі студенти будуть кричати «Слава Україні!»? Отець Михайло розповів про випадок, що відбувся у одеській перукарні. У дівчини на телефоні мелодією для виклику стояв «Гімн України». Коли їй хтось зателефонував та заграв Гімн, то у перукарні усі встали. Хіба могло таке трапитись раніше? Тому Україна може бути єдиною, якщо вона буде жити в серці кожного з нас. Ми самі спроможні створити Україну, яку усі будуть любити та в якій усім хочеться жити.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!