Дзвони Луцька мають цілюще звучання. ФОТО. ВІДЕО

У Луцьку майже в кожному храмі є дзвіниці. Щонеділі дзвони скликають людей на богослужіння.

Проте використовуються вони не тільки церквою. У Луцьку діє єдиний в Україні музей дзвонів, відбуваєтсья фестиваль дзвонарного мистецтва. Дзвонарі переконують: звучання лікує від хвороб.

Журналіст ВолиньPost дізнавався, як дзвонять у різних луцьких храмах.

ТРОХИ ЛІКНЕПУ

Роман Веремко не вважає себе професійним дзвонарем, але займається цією справою більше трьох років. За освітою він - електромонтер і нині працює у районній філії ПАТ «Обленерго».

За його словами, дзвони у всі віки використовували не лише як церковний атрибут. Їх прийнято класифікувати на три основні групи: церковні, корабельні та піддужні.

Піддужні дзвони використовували на кінних візках. Такий дзвін розташовувався під основною дугою візка і був призначений для того, щоб повідомляти перехожих про рух екіпажу.

Корабельний дзвін, або ж ринда, використовувався на палубі судна, щоб повідомляти про пожежу або іншу тривогу. Також ринду використовували для інформування екіпажу корабля. І навіть сьогодні на найсучасніших кораблях встановлюють ринду як надійний сигнальний інструмент з різким звуком.

Церковні дзвони - найрізноманітніші. Вони вирізняються своїми розмірами, вагою та звучанням. Через це церковні дзвони за звуковими характеристиками поділяють на східну традицію (буддизм), західну – європейську (католицьку), і православну.

У дзвонах східної традиції немає «ударників». Тому звук від таких дзвонів отримують внаслідок удару об дзвін колоди, підвішеної на ланцюгах. Звучання такого дзвону називають медитативним.

Веремко розповів, що у західноєвропейській традиції дзвін розкачується навколо своєї осі. Ударник вдаряється в обидва края дзвона самовільно.

У православній же традиції розрізняють чотири канонічних види дзвону: благовіст, перебір, передзвін і дзвоніння.

Найскладнішим в порівнянні з іншими канонічними дзвонами вважають дзвоніння, яке є "найяскравішим" виразом дзвону. Цей тип має різноманітну форму виконання, ритм, фактуру і інструментування.

ЯК ДЗВОНЯТЬ У ЛУЦЬКИХ ЦЕРКВАХ

Луцький кафедральний собор святих Петра і Павла має окрему побудовану ще у 1725 році дзвіницю. Але на сьогоднішній день вона не використовується через те, що встановлення на ній дзвона дорого коштує.

Католицький храм не так давно почав використовувати бічну вежу костелу як дзвіницю. У ній немає дзвонаря, адже дзвін працює від електроенергії. Щогодини від собору лине звук кілька "ударів" підряд, які відображають час.


У Свято–Троїцькому соборі є свій дзвонар, який постійно перед богослужіннями піднімається на дзвіницю і грає на дзвонах. Семінарист Микола розповідає, що навчається у духовній семінарії вже п’ятий рік.



«Став я дзвонарем із власної ініціативи. Мені це подобається, тому я намагаюсь вдосконалюватись у грі на дзвонах. У соборі я єдиний дзвонар, який завжди перед богослужіннями та на великі свята грає на дзвонах. Цій справі я вчуся у семінарії і тому у мене є можливість тренуватись на дзвіниці храму, у якій є сім малих дзвонів і один великий. Серед них є не лише церковні дзвони, але і залізничні», - зазначив семінарист.


Микола розповів, що великий дзвін храму важить три тонни і був виготовлений ще у 1907 році. І, очевидно, він виготовлявся для потреб католицького храму, адже про це свідчить його конструкція. Одразу помітно, що дзвін столітньої давності, бо він повністю вкритий іржею. Дзвонар каже, що намагався почистити дзвона, але після перших спроб зрозумів, що його звучання погіршується. Тому реставрувати дзвона поки ніхто не буде.

«Є припущення, що балки до яких підвішені дзвони «припливли» до нас із Сибіру. Близько одного століття назад деревину зазвичай переплавляли через річки. Внаслідок сильних течій балки допливали до свого місця призначення. Таке «водне» транспортування не псує деревину, а навпаки зміцнює. Волокна балки стають настільки міцними, що її не можливо розпиляти пилкою і вбити у неї цвяха», - мовив семінарист Микола.

Також юнак зазначив, що бувають під час дзвоніння різні казуси. Наприклад, може обірватися мотузка, яка прив’язана до дзвона. Тоді він стане не контрольований і хаотично дзвонитиме.

«Доводилося мені грати на дзвонах під час сильних морозів, при температурі у 35 градусів нижче нуля. За таких погодних умов слід бути обережним із дзвонами. Адже сильний удар може розколоти дзвін, або ж його пошкодити. Не сприяє хорошому звуку дзвонів дощова і вітряна погода. Протяг та сильний вітер розсіює звук, а дощ його приглушує», - резюмував Микола.

На дзвіниці Покровської церкви встановлено чотири малих дзвони та один великий. Щоправда, на думку дзвонаря Андрія, вони не вдало розташовані, з музичної точки зору. Також у дзвіниці відкриваються не усі вікна, а це у свою чергу приглушує звучання дзвонів і робить його невиразним.



Зазвичай на дзвонах грають студенти духовних семінарій, але трапляється і таке, що дзвонарями стають світські люди. Семінарист Андрій каже, що із благословення настоятеля світський дзвонар може грати у дзвіниці.

«Щоразу перед тим, як піднятись на дзвіницю, прихожанин, який володіє технікою гри на дзвона,х обов’язково має взяти благословення у настоятеля. І також перед дзвонінням та після нього дзвонар читає молитву», - резюмував семінарист.


ЗА ДОПОМОГОЮ ДЗВОНІВ ЗНИЩУЮТЬ ВІРУСНІ ІНФЕКЦІЇ

Роман Веремко не вважає себе професійним дзвонарем, але займається цією справою більше трьох років. За освітою Роман електромонтер і нині працює у районній філії ПАТ «Обленерго».

Працівник ПАТ «Обленерго» Роман Веремко розповів, що розпочав займатися дзвонарною справою після того, як у його житловому районні побудували нову церкву.

«Спочатку грати на дзвонах почав мій старший брат. Згодом я сам зацікавився дзвонарством. Завдяки тому, що я маю базову музичну освіту, навчання грі на дзвонах для мене не було важким. У дзвонарстві є своя нотна грамота. Згідно із нею визначається розташування дзвонів на музичній лінії. Найменший дзвін встановлюється на найвищій лінії, більший дзвін на нижчій лінії і так далі», - розповів Роман.

Дзвонар зазначив, що дзвони використовували для боротьби із вірусними інфекціями.



«Минулої зими, коли грипом почало хворіти багато людей, церкви домовились бити у дзвони у визначені години дня. Дзвони відганяють злі сили і наповнюють людину благодаттями. Дзвонарі ніколи не хворіють і це правда. За три роки я ні разу не мав жодних проблем зі здоров’ям», - запевнив Веремко.

Роман Веремко зізнається, що грати на дзвонах не легко. Адже після декількох мелодій починають втомлюватися руки. Тому для полегшення гри почали використовувати так звані «пульти».

«Грати за допомогою пульта значно легше. Адже він являє собою дерев’яний стовпчик із металевими кільцями. До кілець прив’язують мотузки, які закріплені на «ударнику» дзвона. Тому людині яка грає на пульті не доводиться докладати великих зусиль, щоб вдарити у дзвін», - розповів дзвонар.



На Волині у місті Нововолинськ є ливарний завод, який виготовляє дзвони вагою від 1 кілограма до 8 тонн. Зазвичай технологія лиття дзвонів однакова. Веремко каже, що для виготовлення дзвона використовують різні метали (мідь та олово) і спеціальні домішки.

«Близько двох років тому однокілограмовий дзвін коштував майже дві тисячі гривень. Тому зрозуміло, чому не кожна церква має можливість забезпечити себе дзвіницями. Коли немає дзвонів, то використовують порожні газові балони і стукають по них молотками. Головне - бажання, а грати на дзвонах може кожен, хто має хоч якийсь музичний слух», - зазначив дзвонар.

Роман вдосконалює свою майстерність на дзвіниці, яка знаходиться у Замку Любарта.


А ще у Владичій вежі замку розташований єдиний в Україні музей дзвонів. Нині він налічує 90 експонатів, які датуються XVII–ХХ століттями. Тож можна сміливо сказати: дзвонам у Луцьку бути!

Антон СТАМБУЛЬСЬКИЙ (ВолиньPost)
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!