Нове життя сиріт - в оновленому будинку. ФОТО*

Її життя обірвалося як осінній листок у жовтні минулого року.

Жінці було лише 37 років, втім страшна онконедуга не подивилась ані на її вік, ані на її дітей, яким після смерті матері довелося самим господарювати та підтримувати один одного. Тож Максимові, Ані та Аліні Тимощукам, які проживають у селі Буяни Луцького району, довелося дуже рано подорослішати.

Життя дітей помінялося кардинально. Ще рік тому вони були великою дружньою родиною. Але в жовтні померла мама. Ця трагедія відразу підкосила дідуся Олексія. Тож не пройшло й двох місяців, як у хаті не стало господаря. А в січні горя не витримала ще й бабуся Степанида. Відтак, троє дітей залишилися самі в сільській хаті з дорослими проблемами – дах протікає, а через старі вікна тепло в будинку не затримується. Державну допомогу осиротілі діти теж не могли одержати, бо за документами в них є батько, якому щоправда нема діла до їхнього життя та клопотів.

Вистачало й повсякденних турбот, адже самим доводилося вирішувати, що зготувати на сніданок, обід та вечерю. А ще вони й свиню годували та город садили. Але роботу та обов’язки ніхто не ділив – усе вирішували спільно, розповідає 18-річна Аліна. Саме їй, як найстаршій, випало приймати найбільш відповідальні рішення. Більше того, знадобилася робота. Тож дівчина влаштувалася в одне з луцьких кафе і працювала за півтори тисячі гривень у місяць. На той час вона вже закінчила Торчинське училище та отримала диплом кухаря.

Зараз Аліна продовжила навчання у Волинському технікумі національного університету харчових технологій. На цьому наполягла мамина двоюрідна сестра, яка й стала для дітей опікуном. Тітка Лариса відправила на навчання й другу племінницю – Аню. Тож 14-річна дівчинка разом із сестрою їздить у Луцьк, оскільки вона вже студентка медколеджу. Тим часом 9-річний Максим є учнем місцевої школи. Всі троє зараз проживають у тітки-опікуна. Тим часом їхній будинок капітально ремонтують.

За допомогою до народного депутата Сергія Мартиняка із цим проханням звернулася голова Буянівської сільської ради Галина Кучер. Тож меценат почав допомагати дітям. Але спочатку його юристи попрацювали над тим, аби сироти одержали належні їм держвиплати. А після врегулювання юридичних нюансів, опіку над дітьми змогла оформити тітка. Тож питання щодо реконструкції будинку осиротілих Тимощуків вирішували вже з нею спільно.

ля полегшення їхнього побуту, подбали також про підвід води, бо донині діти її носили з криниці. Тим часом у веранді після капремонту будуть сучасні ванна кімната та туалет. Відтак в оновленому будинку дітям будуть створені всі зручності. Також коштом Сергія Мартиняка замінять стару електропроводку на потужнішу, а, відповідно, й надійнішу. Загалом на реконструкцію оселі меценат спрямував 70 тисяч гривень. Водночас опікуни зголосилися допомогти їм із внутрішнім ремонтом будинку.

Вже зараз Максим планує, що буде в хліві, коли вони переселяться в свою хату. Запевняє, що козу триматиме обов’язково. Він також не проти мати й курей. Коли переходили жити до тітки-опікуна, то малий господар забрав їх із собою, а от свиню закололи перед Паскою. Але як повернуться до своєї хати, то господарство готові тримати знову.

Оброблятимуть діти й город. Він і цьогоріч не заростав бур’яном. Діти разом із родичами його обробляли – і садили, і сапали, а на минулому тижні всі гуртом зібрали урожай.

"Раніше з тіткою Ларисою ми майже не родичалися, лиш наша Аня часом до неї заходила. Але горе нас об’єднало і тепер ми – одна родина, – каже старша Аліна.

На сирітське горе відгукнувся й народний депутат Сергій Мартиняк. Адже життя Аліни, Ані та Максима було сповнене складних, а подекуди й не підйомних для них завдань. Саме тому меценат узяв шефство над сім’єю Тимощуків, аби вирішити їхні дорослі проблеми, а тим самим продовжити їм найкращий час – безтурботного дитинства.

Ірина Калинець
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!