Поведінка Путіна - це наслідок його дитячих травм, - психолог

Володимир Путін пережив серйозну травму в дитинстві – і тому на посаді президента Росії він намагається довести свою силу й те, що з ним краще не сваритися.

Таку думку висловив психотерапевт Швейцарської Федерації психологів (FSP), експерт у галузі судової психології, доктор психологічних наук Філіп Жаффе на підставі біографії та дій Путіна, - пише Gazeta.ua.

«Путін пережив серйозну травму в дитинстві, і деякі пов'язані з цим емоції можуть зараз зненацька проявлятися. На іншому рівні», - сказав він, коментуючи сльози Путіна під час виступу на площі, коли той знову став президентом.

«Путін – та людина, яка вкрай прив'язана до відчуття свого місця в державі», - додав психолог.

Коментуючи російсько-український конфлікт і протистояння РФ із Заходом, Жаффе також пов'язав це з подіями з дитинства Путіна.

«Мені здається, що він дуже чутливий до психологічних травм, до принижень, знову ж, очевидно, що це в нього було в дитинстві. Усі ці емоційні відчуття проходять через нього, через його особисту історію і через історію Росії», - сказав експерт.

«Будь-які нападки, будь-яка критика Росії сприймається як щось особисте, і я думаю, що Володимир Путін відчуває, що він повинен відреагувати силою, як мачо, щоб захиститися. Усе це з дитинства, йому треба довести, що з ним краще не вступати у сварки», - вважає психолог.

«Якби діти штовхнули його, він би показав свою фізичну силу в дуже переконливій манері, щоб ніхто ніколи не міг домінувати над ним. Ці особисті особливості Путіна розрослися в його політичній діяльності за весь цей час, саме тому він дійшов майже до абсолютної влади в Росії», - вважає Жаффе.

Те, що Путін ніколи не програє навіть жінкам, навіть під час показових виступів перед пресою, експерт пояснює так: «Путін символізує (майже на межі карикатурної картинки) альфа-самця. Він має бути помічений у якості домінантного самця».

На думку Жаффе, «президент Путін – заручник свого іміджу, який він же завзято намагається проектувати, це його обличчя, з яким він почувається комфортно».

«Але, можливо, тут є серйозний розрахунки - а він дуже розумний, - цей образ у політичному й геополітичному планах працює так: «Не варто жартувати з Путіним або з Росією. І я захоплююся тією мужністю, яку я ж і випромінюю», - сказав психотерапевт.

Жаффе допускає, що Путін бореться з почуттям неповноцінності. «Він повинен постійно демонструвати, що сильний і що немає жодних ознак ослаблення оборони, так він почувається комфортно. Тому що він почувається в певному сенсі некомфортно, і це знову повертає нас до його дитинства, у якому мали місце образа й травми», - сказав він.

«Очевидні безліч свідчень того, що Путін – соціально неадаптована (невправна) людина. У нього існують проблеми з розвитком відносин, з пошуком друзів тощо», - сказав психотерапевт.

«Ця незручність проявляється різними способами. Або не бути галантним із жінками, або робити дивні речі з дітьми (цілувати в живіт – ред.), або бажання постійно перебувати з людьми, молодшими за себе», - додав Жаффе.

Він також зазначив, що потужні квазідиктатори або диктатори на кшталт Муаммара Каддафі чи Беніто Муссоліні іноді «втрачають почуття реальності», через що стають усе більш ірраціональними, непередбачуваними й небезпечними, роблячи дивні вчинки.

«Існує навіть синдром, який описує весь цей процес - Hubris syndrome – гіпертрофоване самолюбство, пов'язане з тим, що протягом тривалого часу в людини в руках була надто велика влада. Я не кажу, що в Путіна синдром Хубріса. Хоча багато хто, без сумніву, відзначать, що Путін-політик є чудовим прикладом цього синдрому», - зазначив експерт.

«Де розміщується Путін на спектрумі – сильний лідер держави чи психічно нездоровий диктатор? Багато хто каже, що в Путіна чіткіше проявляються ознаки другого, ніж першого. Це не зовсім те, що я думаю, бо Путін все ж не Каддафі, але небезпека завжди існує, якщо влада не контролюється Конституцією, яка гарантує безпеку», - сказав Жаффе.

За його словами, «дієві ліки від перетворення політичного лідера в ірраціональну й небезпечну людину – це гарантії того, що його влада обмежена в часі, і в певний момент йому доводиться відмовитися від неї».

«Мало хто з великих лідерів, які мали абсолютну владу, змогли гідно піти за власною ініціативою», - зазначив психолог.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!