Проект згубив прибережну зону Люцимера.ФОТО

Прибережна зона озера Люцимер перетворилася на непрохідні хащі: густі зарослі кущів і бур’янів; під ногами - вужі.

Люцимер – третє за величиною озеро в Шацькому національному природному парку після Світязя і Пулемецького. Природний вигляд прибе­режної смуги озера Люцимер цілком влаштовував і мешкан­ців най­ближчих житлових квар­талів, і приїжджих відпочи­ва­льників, - інформує Шацький край.

Декілька років тому члени гро­мадської організації «Добро­вільне об’єднання» ви­рішили облагородити це місце відпо­чинку.

Відкриту прибе­реж­ну місцевість встелили піском, встановили лавочки, перео­дя­гальні, металеві урни для сміт­тя і навіть туалети; викопали канали, через які спорудили місточки. Прикро одне: все, що не було забе­то­новане, в тому числі і туа­лети, з пляжу вкрали.

Решта у викри­вленому, погнутому і напів­зру­й­нованому вигляді ще жи­вотіло ще торік. Нині більш-менш при­дат­ною для відпочинку залишилася ті­льки територія пляжу – вздовж дороги Шацьк-Вілиця. Місце­вість, що примикає до парку і останніх житлових будинків вулиці Шевченка, пе­ретво­рилася на непрохідні хащі: густі зарослі кущів і бур’янів – зав­вишки з людину, непокошені береги ровів, відсутність дос­тупу до озера. А ще – вужі під ногами, на яких щоразу ризикуєш наступити, і, зрештою, компанії п’яниць і наркоманів, що розко­шують у цих нетрях.

А як бути тим людям, обійстя яких примикає до озера? Люди бідкаються, що двометрова стіна буйного памолоддя перекрила їм доступ до Люцимера, що на пляжі не можна лишити без нагляду дітей, бо кругом глибокі рови (якось там мало не втопився малюк), а одну з канав проектанти вза­галі з’єднали зі ставком на люд­ському городі, після чого його регулярно затоплювало.

І най­гірше: що неможливо знайти відповідальних за цю кричущу безгосподарність.

Петро Сидорук, голова гро­мадської організації «Добро­вільне об’єднання», свого часу працював разом з хлопцями-ентузіастами над реалізацією проекту перетворення прибе­режної смуги озера на гарний рекреаційний пункт.

"До роботи були залучені як члени нашої організації, так і пра­цівники Шацького націона­льного природного парку, спон­со­ри і волонтери. Всі разом зробили немало: вирізали старі дерева, вирубали чагарники, спалили старе гілля, в парку встановили лавочки й урни, на пляжі – ще й переодягальні. До речі, канави ми прокопали для того, щоб отримати пісок для пляжу. Має­мо всі документи про викорис­тання коштів, а також підтвер­дження того, що профінан­сований Євросоюзом проект на сьогодні успішно завершено. Такого пункту, як догляд за бла­гоустроєною територією прибе­режної смуги озера, в проекті не було. Це, швидше за все, є обо­в’язком се­лищної ради і кому­нального під­приємства", – роз­повів про хід проекту Петро Сидорук.

Зі слів Миколи Боярчука, в.о. Шацького селищного голови, територія поблизу озера дійсно має впорядковуватися за кошти селищної ради:

"Про цю проблему знаю. Оптимальним варіантом було б покропити хащі спеціальним хі­мічним розчином, але бли­зь­кість до озера робить цей ва­рі­ант неможливим. З чагар­ника­ми потрібно боротися пос­тійно, відповідно вкладаючи кош­ти в сокири, бензопили, пальне, за­робітну плату робіт­никам. На даний час у бюджеті селищної ради гроші на це не закладені. Думаю, найближчим часом ми з групою депутатів селищної ради оглянемо цю те­риторію, аби спланувати свої подальші дії, а в майбутньому передбачити кошти на її впо­рядкування", - каже Боярчук.

Утім, як виявилося, це ще далеко не всі наслідки дії євро­пейського проекту.

На сесії Волинської обласної ради директор санаторію «Лісова пісня», депутат облради Віктор Карпук звернувся до прокурора області з прохан­ням з’ясувати, де подівся чор­нозем з-під озера (коли копалися рови, верхній родючий шар ґрун­ту знімався) і куди реалізували деревину… «Зрештою, чому не облаштували ту територію? Зробити треба парк, а не невідь-що!»


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!