Українські могили в Польщі: Волинь пам’ятає

Волиняни відвідали могили українців на території Люблінського воєводства Польщі – сталося це в рамках роботи проекту «Школа сучасної журналістики».

«Школа сучасної журналістики, покликана ознайомити представників волинських медіа з роботою польських колег, працювала 19-20 квітня. У ці дні після Великодня в українців прийнято поминати померлих. Тож вирішили, що у рамках роботи школи волиняни повинні вшанувати своїх співвітчизників, які померли у різні часи й за різних історичних обставин та поховані у Польщі», – розповів керівник волинської делегації, начальник Головного управління з питань внутрішньої політики ОДА Андрій Мельник.

Так волиняни у місті Хелмі відвідали могилу прем’єр-міністра УНР Пилипа Пилипчука та будинок, де народився перший президент України Михайло Грушевський, у Любліні вшанували похованих на місцевому кладовищі вояків армії УНР, а також відвідали українські кладовища у холмських селах Сагрині, Модрині і Ласкові.

Хелм польський, історія українська

Хелм – місто, засноване ще Данилом Галицьким, розташоване за 25 кілометрів від сьогоднішнього українсько-польського кордону, яке дало назву етнічній українській території Холмщина.

Саме тут у 1866 році в одному з непримітних двоповерхових будинків старої єврейської забудови народився політик і історик Михайло Грушевський. Сьогодні у цьому будинку на вулиці імені Генріха Сенкевича – приватна аптека.

У 1991 році, коли відзначали 125-річчя від дня народження Грушевського, на стіні цього будинку урочисто відкрили меморіальну дошку з написом польською та українською мовами.

Проте до сьогодні стіна цього будинку не облаштована хоч якимось кріпленням для вінків і квітів. Тому волиняни, які минулого четверга приїхали до Холма, мусили просто поставити корзину квітів на тротуар під меморіальною дошкою.

Як розповів один з керівників делегації волинян, головний редактор «Волинської газети» і керівник громадської організації «Форум українських журналістів» Володимир Данилюк, ця будівля сьогодні у приватній власності кількох польських громадян, тут розташовуються аптека, кілька канцелярій адвокатів і житлові приватні помешкання.

«Наші дипломати і представники української діаспори не один рік домагаються дозволу на встановлення в Холмі пам’ятника Михайлові Грушевському. Згода місцевої влади ніби й є, та й проект монумента, здається, вже затверджено. Проте до 20-річчя Незалежності не те що пам’ятника, а навіть символічного знаку на місці його спорудження так і не встановили», - писав раніше Володимир Данилюк.

«І хоч унаслідок перерозподілу права власності на нерухомість будинок зараз належить іншим особам з іншим громадянством, це не може бути великою перешкодою для Української держави в тому, щоби тут створити або «Український дім», або – музей-садибу Михайла Грушевського. Зрештою, Польська держава знайшла ж сили та засоби, аби не тільки доглядати за могилами легіонерів Юзефа Пілсудського в лісі біля с. Костюхнівка Маневицького р-ну, але й викупити будівлю старої школи, збудованої 80 літ тому з ініціативи тодішнього керівника Речі Посполитої, який зараз у сусідній державі вважається національним героєм!..» – вважає Володимир Данилюк.

Поряд з базилікою Різдва пресвятої Діви Марії, у самому «серці» Хелму – біля Холмської гірки – старе православне кладовище ХІХ-початку ХХ століть. Серед могил з російськомовними написами – могила Пилипа Пилипчука, який у 1921-22 роках був головою Ради Народних Міністрів УНР в екзилі.

Пилипчук народився на Волині у 1869 року. Активний громадський і політичний діяч і дипломат в уряді УНР, соратник Грушевського і Винниченка, Пилипчук протягом усього життя вважав, що Польща – кращий союзник відновленої України. З 1926 до 1939 року Пилип Пилипчук жив і працював у Луцьку. А з приходом совєтів виїхав до Польщі і поселився у Хелмі, де й помер у 1940 році.

Волинська делегація вшанувала визначного земляка, поклавши вінок до його могили.


Чи помирить історія?

Волиняни мали змогу побачити не один приклад того, як поляки увічнюють у камені неоднозначний і досі дискусійний українсько-польський конфлікт часів Другої світової війни – трагічні події, коли військові конфлікти польської Армії Крайової з УПА часто переростали у масові вбивства мирного населення – цілих родин і навіть сіл, як польських так і українських.

За кількасот метрів від могили Пилипчука, у стіні дзвіниці – невеличкий мавзолей на честь «Загиблих богатирів-мучеників землі Хелмської» та «замордованим полякам на Волині». Горять лампадки, багато вінків, за склом – розп’яття і меморіальні дошки. На кам’яних дошках викарбувані місця трагічної смерті поляків: Майданек, Освенцім, Дахау…

Є у Хелмі ще одне місце, з не надто привітною згадкою про сусідню Волинську землю. Це відкритий у минулому році пам’ятник полякам, закатованих на «Східних Кресах» Польщі, тобто в тому числі й на території Волині.

Простоволоса, боса з перекошеним від горя обличчям полячка тримає в руках мертвого хлопчика, під ногами у неї – сокира. «Якщо ми забудемо про них – Ти, Боже, забуть про нас», – написано на постаменті.

Україно, Україно, ось де твої діти…

На кладовищі польського міста Любліна, у військовій його частині – могили вояків армії УНР. Це ті вояки, які разом з союзною польською армією у 1920 році під натиском більшовицьких військ відступили по Польщі, та так і лишилися тут доживати віку.

Є тут і пам’ятний знак на їх честь. «Пам’яті вояків Української Народної Республіки, Головного Отамана Симона Петлюри, союзників Польщі у війні 1920 року, які жили у Любліні та околицях», - йдеться на знакові.

Один з вінків, привезених з України у післявеликодні поминальні дні, волиняни поклали до підніжжя цього пам’ятника.


Українські могили Холмщини

Сагринь – місце, де споруджений ще кілька років тому меморіальний комплекс так і не став місцем символічного примирення. Адже не раз анонсоване спільне урочисте відкриття меморіалу з участю польського і українського президентів так і не відбулося

Натомість комплекс таки зроблений. І сьогодні він – один з головних символів трагедії українців Холмщини.

За свідченням істориків у березні-квітні 1944 року на етнічних українських землях, що належать сучасній Польщі, було спалено понад 50 українських сіл і вбито понад 4 тисячі українців.
Зокрема 9–10 березня 1944 року польськими бандитами було спалено село Сагринь і вбито до 1240 українців із Сагрині та довколишніх сіл.

Масові вбивства українців відбувалися і в інших селах, серед яких – Модринь і Ласків, куди у поминальні дні завітала делегація волинських владців і журналістів. Вони пов’язали рушники, поставили вінки на могилах.

* * *

Керівник делегації, начальник Головного управління з питань внутрішньої політики Андрій Мельник зауважив, що вшанування українських могил у Польщі - традиція, якої дотримуються усі волинські делегації.

«Традиційно, якщо представники обласної влади перебувають у Польщі, то відвідують могили наших земляків. Це - обов’язкова данина пам'яті волинянам. Це наш обов’язок як нащадків, як українців», – наголосив Андрій Мельник.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!