Помічники Сергія Мартиняка відвідали поранених у військових госпіталях Луцька та Львова*

Близько двохсот військовослужбовців, поранених у зоні антитерористичної операції, отримали гостинці від народного депутата України Сергія Мартиняка.

Аби підтримати бійців морально та висловити вдячність за самовідданість та героїзм, помічники народного депутата відвідали Військово-медичний клінічний центр західного регіону у Львові та Луцький гарнізонний військовий госпіталь, де перебувають на лікуванні українські солдати, пише сайт нардепа.

Візит до Військово-медичного клінічного центру західного регіону у Львові.
Військово-медичний клінічний центр західного регіону вразив своїми масштабами. Гарні багатоповерхові будівлі довкола яких багато зелені та затишні скверики викликає позитивні емоції, що так важливі військовослужбовцям, які лікуються тут, відновлюючись після виснажливих боїв на сході України.

Начальник клінічного центру полковник медичної служби Іван Гайда гостинно приймає волинську делегацію – помічників народного депутата України Сергія Мартиняка Олександра Пизу та Василя Голоденка. Головний лікар установи одразу переконує, що кращих умов для лікування та часткової реабілітації у західному регіоні годі шукати. За його словами, підтримувати поранених солдатів у Львові активно допомагають волонтери. В госпіталі лікуються військові з усієї України, утім найбільша кількість це хлопці із Західного регіону, але є з Київщини, Запоріжжя.

«Проблем ні з одягом, ні з засобами гігієни у військових, які перебувають на лікуванні, немає. Вони у нас усі на особливому рахунку і практично усім забезпечені на 100%. Іноді навіть виконуємо їх деякі такі забаганки, які з медициною не мають нічого спільного», - зазначає медик.

У клініку важкопоранених доправляють виключно авіацією, є два борти - Вінницький медичний літак ВІТА та переобладнаний транспортник АН. Нині у закладі є військовослужбовці з травмами різного ступеня важкості, 6 хлопців у важкому стані і перебувають у реанімації. Є люди, які частково втратили кінцівки, але тут, після лікування, їх безкоштовно забезпечують якісними сучасними протезами з німецьких комплектуючих. Головний лікар наголошує, що намагаються створити усі умови, аби бійці швидше видужували та повертались до звичного життя.

Найбільше поранених до клініки поступило після обстрілу під Зеленопіллям, тоді одночасно доправили 38 військовослужбовців, з них – 33 з 24-ї бригади, решта з 72-ї білоцерківської. Найважчий психологічний стан був у двох поранених під Волновахою, однак вони вже виписані у задовільному стані.


Волинянин Олег Бойко з села Осьмиговичі Турійського району нині єдиний пацієнт з Волині, який лікується у Львові після важкої вогнепальної травми, отриманої під час виконання військових обов’язків поблизу населеного пункту Металіст Донецької області. Розповідає, що їх БТР обстріляли з гранатомета, двоє солдатів загинуло одразу, 4-ро були важкопоранені.

За словами лікуючого лікаря Василя Бітнера, пацієнт починає одужувати, рани заживають, кістки тазу теж зростаються, тому пацієнт вже тиждень може пересуватися на милицях. Завдяки дружині Ларисі Олег повертається до нормального життя і найближчим часом зможе ходити самостійно.

Помічник народного депутата України Олександр Пиза поспілкувався з військовслужбовцем, передав від народного депутата України Сергія Мартиняка кошти на лікування, слова вдячності за мужність на полі бою та обіцянку допомогти з реабілітацією після одужання.

Лікарі бідкаються, що в Україні фактично не лишилось місць, де можна реабілітовувати пацієнтів після таких поранень, оскільки один санаторій розміщувався в Саках (Крим), інший – в Словянську.



Начальник Військово-медичного клінічного центру Західного регіону полковник медичної служби Іван Гайда зазаначає, що велика перевага поранених, які поступають до них на лікування – це їх молодість.

«Їх одужання – заслуга їхньої молодості, у них є жадоба до життя, вони хочуть якомога швидше повернутися до звичайного будення», - наголошує він.

Військовий лікар вважає, що індивідуальний захист солдатів був би ефективнішим, якби у підборі засобів індивідувального захисту враховували тактичні особливості кожного з військових. Адже не всі бронижелети, з якими починали воювати українські бійці відповідали вимогам, більшість перших бронежилетів використувували на Майдані, як захист від пневматичної зброї, на Сході ж вони не могли захистити солдатів. У більшості випадків потрібні бронижелети мають захищати шию і тазобедерні суглоби зі всіх сторін одночасно. Кожен бронежилет має своє застосування.

Разом з тим, очільник клініки подякував народному депутату України Сергію Мартиняку за піклування про поранених військових у зоні АТО. За його словами, це перший народний депутат, який звернувся до керівництва закладу з бажанням допомогти та підтримати дух бійців, які перебувають на довготривалому лікуванні і будь-яка увага для них дуже важлива.

Луцький гарнізонний госпіталь повертає волинських бійців до життя.

Луцький гарнізоннонний госпіталь – переповнений. Пацієнти лежать просто у коридорах відділень. Начальник госпіталю, провідний хірург Олександр Миколайович Хоменко каже, що переповненість медзакладу – не біда, найголовніше – вчасно надати необхідну допомогу, адже усі постраждалі під час боїв на Сході поступають з пораненнями різного рівня складності та проводять у медзакладі, які мінімум кілька тижнів.

У просторій палаті хірургічного відділення нас зустріли шестеро бійців. У кожного своя історія – хтось воював під Волновахою, хтось отримав поранення під Амвросієвкою, Краснодоном.

Володимир Мельничук з села Молодіївка Турійського району отримав поранення під Волновахою. Відтоді лікується та очікує швидкого повернення до рідного села.

Пятидесяти дворічний афганець Микола Сичук з села Бужанка Іваничівського району розповідає, що після чотирьох місяців на Майдані пішов добровольцем в батальйон «Айдар». Шкодує Микола, що воював лише тиждень, бо потрапив в засаду і отримав важке поранення. Каже, що не встиг поділитися досвідом, який отримав в Афганістані і вважає, що підготовку мобілізованих в зону АТО потрібно доручити саме афганцям, бо вони мають схожий досвід військових дій. Єдина відмінність – воювали у гірській місцевості. Нинішні офіцери, на думку Сичука, не мають досвіду, тому їм доводилось вчитися воювати вже в бойових умовах.

Серед пацієнтів закладу зустріли польового хірурга медичної роти 51-ї бригади Олексія Дидюка з Луцька, який кілька місяців поспіль проходив службу на Сході, доки через стресову ситуацію, не підвело власне здоровя.

За його словами, перша проблема з якою стикнулися лікарі, відправляючись в «бойову точку» - брак ліків, необхідних не стільки для маніпуляцій, скільки для лікування інших захворювань.

«Запас ліків був недостатнім. Пізніше стало легше, бо багато медичних препаратів передавали волонтери та меценати, небайдужі. Коли вже їхали в зону АТО, ситуація була краща», - зазначає військовий лікар. На запитання чи страшно в бою безстрашним хірургам, Олексій зазначив, що коли йде обстріл, то страшно не тільки за власне життя, а й за життя поранених.

Помічники народних депутатів Сергія Мартиняка Степана Івахіва та Ігоря Єремєєва поспілкувалися з пораненими солдатами, подякували їм за захист Батьківщини та вручили пакунки з солодощами та фруктами, аби хлопці швидше одужувати та набиралися сил, бо вдома їх очікують рідні, які пережили не мало, очікуючи новин з «фронту».



Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!