Маркетинг-шоу «Базилік». Смачного Луцька!

Останнім часом ресторанний бізнес переживає серйозне випробування. Відвідуваність впала, туристи й відряджені – взагалі рідкість. Ціни на товари виросли.

Знайомий, який працює в сфері громадського харчування вже 20 років, назвав березень 2014 року найгіршим для бізнесу місяцем за останні 20 років. А кому зараз легко?

Але є сміливці, які, навіть, в такий час відкривають нові заклади. І не просто заклади, а заклади в центрі міста на 290 посадкових місць!

Кількість вражає. Тому автор цих рядків не міг і не хотів оминути увагою «Show basilic», який відкрився у центрі Луцька, на Словацького, 7.

До слова, заклад відкрили уже знані ресторатори: їх заклад успішно працює за адресою вулиця Кравчука 11а. Заклад свого часу отримав відзнаку від «Ревізора» і про нього я писав. Тоді мій відгук викликав жваву дискусію.

Цього разу я відвідував «Show basilic» кілька разів. Тож і розповім кілька історій.

Історія І «Зустріч юристів»

Що може бути краще справжньої чоловічої компанії? Ну, може, тільки чоловічо-жіноча компанія або компанія однодумців.

Саме така група чоловіків з трьох осіб вирішила завітати до «Show basilic» 8 травня ввечері. Нас гостинно привітала хостеса за столиком-пюпітром і запропонувала місця на вибір в залі на першому поверсі.

Зал був переповнений людьми, все гуло і шуміло. Такої кількості гостей я вже давно не бачив у закладах Луцька. Публіка строката: модники, які «пробують» все нове; поважні люди з кола власників та орендодавців; дівчата, які рідко десь вибираються, а тому відвідування нового закладу для них є трендовою подією; золота молодь, якій треба показати свої куці штанці та антимускулінну моду; були й такі, хто «доганявся» після відвідувань попередніх закладів.

Приміщення залу вражає. Величезний зал на 150 місць на першому поверсі: дивани, стільці з фіолетовою оббивкою. Стиль – під відомий київський сімейний ресторан «Мафія», «щоб виглядало пафосно». В куточку барна стійка, зліва, справа – винні полиці (на місці авторів інтер’єру я би більше акцентував на цьому сегменті), екран з традиційними «модами». Гучна музика, яка заважає спілкуватися.

До нас підійшла офіціант з меню і винною картою (про яку пізніше). Але ми були ситі – і поїли, і, чесно кажучи, попили.

Тому нас цікавило віскі. Відтак дуже доречною виявилася реклама акційного віскі, що стояла на столику Питаємо: «А яке з цих пропозицій острівне?» Питання здивувало офіціантку, але ми попросили перепитати у бармена. Відповідь теж здивувала: тепер уже нас. . Бо нам сказали: Johnnie Walker. Ну що зробиш, недосвідчені ще.

Це зовсім не зашкодило нам спілкуватись про життя. Було весело, а з залу під нами чулись звуки акордеону. Цікаво. Побільше б живої музики у луцьких закладах.

Зал на «нульовому» рівні теж немалий – розрахований десь на 150 відвідувачів. Обладнаний та декорований в стилі «джентльменського клубу», але призначений для веселих дискотечних вечірок.

Людей не меншало. Особливо дивувало, що я бачив обличчя тих, хто вкрай рідко навідується в центр та інші, вже «обжиті» кафе міста.

…Коли виходили, відзначив, що ресторан працює в будні з 08:00 до 03:0. Отож, прийду ще.

Історія друга «Сніданок в Базиліці»

В один з понеділків у мене була запланована зустріч на 08:30 ранку. Як не скористатися нагодою? Тож о 08:20 я вже був в «Show basilic»; примостився біля вікна, яке виходить на вул. Словацького.

До речі, в Луцьку до 1939 року на вулиці, що веде від центру до Набережної (сучасна вулиця Шевченка) стояли найдорожчі і найпрестижніші будинки міста. Тому віддаю належне архітекторам відбудованої споруди на розі Словацького і Шевченка: як на мене, архітектуру міста вона збагатила.

Вранці на сходах не зустрів привітної хостеси. Ба, більше: минуло 7 хвилин, а до мене ніхто з персоналу не проявив жодної зацікавленості. Хоча одна із дівчат сиділа за столиком з єдиним, крім мене, відвідувачем.

Не терплю сидіти і чекати без діла. Вирішив про себе подбати сам: «Хтось тут є?» - гукнув я в сторону стійки бару. За хвилину до мене підійшла офіціантка з меню.

Я попросив негазованої води і підійти, коли до мене підійде колежанка. За 7 хвилин приєдналась колега і я очима почав шукати когось з офіціантів. В полі зору не було жодної хостеси, офіціанта, стажера чи бармена. Приміщення велике, можна і загубитись. Підійшов до стійки бару, бармен саме готував робоче місце до трудового дня. Я попросив покликати когось до нашого столика.

За декілька хвилин до нас підійшла дівчина, яка раніше приносила мені воду.

- Чи є у вас сніданки?

- Ні.

- А що порекомендуєте на сніданок?

У відповідь ми почули короткий переказ на тему «Меню в «Show basilic».

- Ви не зрозуміли. Супів і піц ми не хочемо. Якісь млинці, яєчню чи щось легке.

- Ні, у нас немає такого. Бо у нас «технічне відкриття».
Термін «технічне відкриття» мене насторожив. Виходить – ми «технічні відвідувачі», а нам приносять «технічні напої» та «технічні наїдки»? Але у мене немає «технічного шлунку».

Колега залагодила ситуацію – «Може, щось солодке?»

Ми зупинились на каві і тістечку «Макаронс». Тістечко було смачне, зі свіженького Маскарпоне, мигдалеве печиво приємно і смачно доповнювало смак. Не прогадали. Осад від невдалого замовлення майже зник. Лишилося питання: «Для чого відкриватися о 8:00 і не пропонувати сніданків?

Історія 3 «Вечір з ігристим»

19 травня після важливих і успішних переговорів запросив партнерку з Києва на келих вина. Тим більше, раніше зауважив, що винна карта закладу доволі багата.

Вечір, 20:00. Не зважаючи на те, що був понеділок, заклад майже повний. При сходах нас зустріла усміхнена хостеса, запропонувала столик в куточку. Підходить.

Поки моя знайома чепурилася в дамській кімнаті, я вивчав винну карту. Чесно, - це найкраща винна карта, яку я бачив в Луцьку. «Шампанське» – 4 позиції від 700 до 900 грн, «Ігристі» – 9 позицій від 90 до 390 грн, «Франція» – 24 позиції від 120 до 1260 грн, «Італія» – 30 позицій від 130 до 1100 грн, «Іспанія» – 18 позицій від 100 до 980 грн, «Португалія» – 7 позицій від 150 до 860 грн, «Греція» – 8 позицій від 130 до 320 грн, «Чорногорія» – 2 позиції, 110-180 грн, «Німеччина» – 4 позиції, 200-450 грн, «Чилі» – 5 позицій, 170-1540 грн, «Аргентина» – 10 позицій, 120-1330 грн, «Нова Зеландія» – 2 позиції, 150-160 грн. Неймовірно!

Деякі позиції подані з рейтинговими балами.

(Серед пропозицій було вино з 2019 року. Я розумію, що помилились, але посилка вийшла милою – «вино з майбутнього».)

Чи вміють вони це продавати? Перевіримо.

Підійшла офіціантка Світлана з миленькими ямочками на щоках.

- Запропонуйте нам щось з легкої закуски і якесь ігристе.

- Шампанське у нас від 90 грн.

- Світлано, переді мною лежить винна карта. Ціни я бачу, а ви мене перед дамою ставите в незручну ситуацію. (Перевели в жарт).

Нам запропонували салат «Аля Капрезе», «Карпаччо з телятини» та суші рулет «Райдуга». З вин ми вибрали «Розе Кава» (Брют).

До вина принесли бокали для червоного вина або для води при повному сервіруванні столу.

- А чому бокали не для ігристого?

- Замінити?

- Та вже хай буде…

«Кава» було вишукане. Іспанські ігристі не до кінця ще відкриті на українському ринку, зовсім не поступаються італійським, а може навіть в чомусь перевершують.

А от салат мене розчарував – авокадо з авторським соусом. Соус не відкривав свіжості авокадо, а приглушував його.

Про суші вже нічого не скажу. (Я їх і раніше не любив, та ще й без горілки)

А взагалі атмосфера була святкова. Навколо – кілька компаній, які святкували дні народження, кілька дівчачих компаній. Ідеальне місце для знайомств. А при знайомствах кухня – не головне… Чи не так?

Історія 4 «Крем-борщ, піца та інше»

«Show basilic». позиціонує себе як заклад з європейською кухнею. В меню – мікс з італійсько-французької селянської кухні в українському виконанні. Страви вже апробовані в «Базиліку» на Кравчука. Ціни демократичні – середні та нижче середнього. Вдалий хід – помпезна атмосфера за невеликі гроші – це як «джинси зі стразами».

Цього разу на сходах нас не вітала хостеса – вона саме розсаджувала кілька компаній, які прийшли одночасно. Трошки зачекали, і нам запропонували декілька столиків – «один гірше іншого». (Якби в проході до туалета були столики, то теж мабуть би запропонували.) Напевно, ми – не цільова група закладу.

З меню мене зацікавили супи – особливо «Крем-борщ». Але після пояснення офіціанта Вови, що це як «томатний сік», я вирішив обійтись.

Замовили піцу «Кватро Формаджі». Смачна, добротна, домашня. Хлопці пили пиво, а я замовив 150 грам Чорногорського «Вранац». Мені було цікаво, як зберігається вино, яке продається на розлив.

Кисло-затхлий запах з бокала не можна було назвати винним букетом. Лінуються бармени… Все ж таки без сомельє такий заклад не впорається. Може хтось з власників прочитає і врахує…

* * *

Коротко резюмую:

- місце розташування – краще не буває, центр міста;
- дизайн – нічого нового, але в наших краях це називається «по-багатому»;
- кухня – «хто не їдять, тут тусуються»;
- винна карта – 11 балів;
- обслуговування – вчіть цих дітей, а то завалять ваш бізнес; а от з хостесами придумали класно;
- атмосфера – клубна, модна.

А взагалі такий заклад – щось на зразок клубу-кабаре. Такий Луцьку потрібний. І при вдалому поєднанні шоу і наїдків з напоями він прикрасить місто. Але поки – шоу домінує.

Смачного Луцька!

Петро ВЕРЗУН
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!