У Луцьку хочуть призупинити медичну реформу

Вчора був в травмпункті. Лікаря чекав більше двох годин. Відношення панянок в білих халатах жахливе . Питання для чого нам така медицина?,або коли буде порядок

У мене лише одне питання, чому якщо наші чиновники чи можновлатдці коли у них щось заколе, заболить чи запиче, так зразу їдуть чи в Ізраїль чи у Європу??? А чому ж не в наші українські міські поліклініки ???? Я сьогодні особисто прийшла на обстеженну у Луцьку поліклініку з температурою і болями - в одній "відшибли", бо бач талончиків немає, у іншій - була таж сама ситуація: послали (майже у буквальному сенсі) шукати дільничого сімейного лікаря, при чому не уточнюючи де він є і як приймає. Мені довелося набратися нахабства, бо стало вже геть зле, і все ж "вибити" талончик. І от я сиджу у черзі з температурою, яка як потім сказали "долізла" до 38,7 . Черги фактично біля кожного кабінету у декілька десятків людей, серед яких старенькі бабусі і дідусі, яким важко не лише стояти а й сидіти!! Якесь не зрозуміле велечезне душевне полегшення охопило мене, коли я нарешті потрапила у "заповітні двері". Лікар вислухав мої скарги.Відчуття було таке, як ніби я прийшла на прийом до психіатра, слухали і мовчали, а якихось конкретних порад так і не дали і відправили здавати аналізи. Але оскільки черги були шалені і там, і я довго протягом дня намагалася потрапити на обстеження, то був вже вечір і я їх просто не здала. В результаті - пішла до дому через аптеку із температурою, Слава Богу, що хоч болі минули. І після ось таких спроб зясувати, що із здоровям, я зробила кілька висновків: 1. Зважаючи на те, що давненько я не була у лікарні, коли я спробувала потрапити на обстеження, вдалося мені зробити це дуже складно(надзвичайно!). 2. Зовсім не зрозуміло, який лікар і за що відповідає, люди ходять під кабінетами і один одного перепитують: хто що "здає" і "приймає" , адже фактично скрізь сімейні лікарі, і не зрозуміло за яку частину людського організму кожен з них відповідає. 3. Страшно.. Надзвичайно страшно жити у системі, коли у важкі хвили хвороби мусиш фактично "добиватися", щоб на тебе хтось глянув і допоміг, а ще страшніше дивитися на те, що більшість медичних працівників не зацікавлена працювати швидко та ефективно допомагати людям. 4. Тепер не дивуюсь розповідям про те, як зростають випадки неправильних діагнозів, коли не можуть визначити причину і заліковуючи зовсім інші органи, роблять хвориш ще більш немічними. Не вже не можна призначити осіб,які б контролювали це і вели статистику та притягували до відповідальності непрофесійний мед персонал (вони ж не в магазині цвяхами торгують, а мають справу із найціннішим, що є у людини - здоровям та життям!. І останній мій гіркий висновок: покладатися можна лише на себе, і тепер у сфері медецини теж. І, на жаль, напевно нічого щоб змінило це ніхто не планує і не буде робити...